Протасов Олег Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Олег Протасов
Oleh Protasov4.jpg
Особові дані
Повне ім'я Олег Валерійович Протасов
Дата народження 4 лютого 1964(1964-02-04) (53 роки)
Місце народження Дніпропетровськ, Україна
Зріст 185 см
Вага 75 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1982—1987
1988—1990
1990—1994
1994—1995
1996—1998
1998—1999
СРСР «Дніпро»
СРСР «Динамо»
Греція «Олімпіакос»
Японія «Гамба» (Осака)
Греція «Верія»
Греція «Проодефтікі»
145 (95)
71 (30)
86 (48)
55 (24)
62 (11)
28 (5)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1984—1991
1994
СРСР СРСР
Україна Україна
68 (29)
1 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2002/03
2003/04
2004/05
2005/06
2005/06
2006/07
2007/08
2008
2009
2009—2011
2011—2012
2012—2013
2014—2015
Греція «Олімпіакос»
Греція «Олімпіакос»
Кіпр АЕЛ
Румунія «Стяуа»
Україна «Дніпро»
Україна «Дніпро»
Україна «Дніпро»
Росія «Кубань»
Греція «Іракліс»
Росія ФК «Ростов»
Казахстан ФК «Астана»
Білорусь «Динамо»
Румунія «Астра»
1
2
10
1
6
4
4
2

14
5
3

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 25 квітня 2012.

Оле́г Вале́рійович Прота́сов (нар. 4 лютого 1964, Дніпропетровськ)  —радянський і український футболіст та тренер. Заслужений майстер спорту СРСР. За збірну Радянського Союзу провів 68 ігор, забив 29 м'ячів. Другий найкращий бомбардир у історії команди СРСР після Олега Блохіна. Володар «Срібного бутса» 1985. Найкращий футболіст СРСР 1987. Віце-чемпіон Європи 1988. Зять Євгена Лемешка[1].

Життєпис[ред.ред. код]

Нападник[ред.ред. код]

Народився 4 лютого 1964 року. Вихованець футбольної школи «Дніпро-75». Перші тренери — Борис Дановський та Ігор Вітрогонов. Ще у 1978 році відомий тренер Гаврило Качалін після гри юнацьких команд «Дніпра» та московського «Динамо» відзначив дії швидкого нападника Олега Протасова та талановитого Геннадія Литовченка у складі «дніпрян».

У своєму першому сезоні (1982) 18-річний нападник зіграв 4 гри та забив 1 гол. У 1983 році Протасов став уже гравцем основного складу і забив 7 голів у 22 матчах, а «Дніпро» вперше у історії стало чемпіоном СРСР. Тоді у лінії нападу партнерами Протасова були Олег Таран та Володимир Лютий. Наступного року він провів у першості 17 м'ячів та дебютував у головній збірній країни (28 березня 1984, ФРН — СРСР — 2:1).

Олег Протасов зі срібним бутсом

1985-й рік став особливим у кар'єрі Олега Протасова — форвард забив 35 голів (у проведених 33 іграх) у чемпіонаті СРСР і побив рекорд «спартаківця» Микити Симоняна (34 голи), який тримався від 1950 року. За таку результативність нападник отримав «Срібний бутс» «France Football» (переміг голландець Марко ван Бастен — 37 м'ячів). Коли в грудні «France Football» вибирав лауреата «Золотого м'яча», радянський футболіст зайняв 7-е місце серед найкращих гравців Європи.

Дніпропетровець був у складі збірної СРСР на чемпіонаті світу у Мексиці 1986. Але головною ударною силою «сборної» були Бєланов та Заваров, тому Олег провів на турнірі тільки одну гру — проти Канади.

У 1987 році «Дніпро» під керівництвом Євгена Мефодійовича Кучеревського зайняв 2-ге місце у чемпіонаті СРСР, а найкращий голеадор клубу забив 18 голів.

Перед початком сезону 1988 лідери команди Литовченко та Протасов перейшли до «Динамо» (Київ), яке тренував Валерій Лобановський — наставник збірної Радянського Союзу. У середині 80-х років динамівці були фундаментом головної команди країни, а перехід ще 2 гравців збірної у лави «Динамо» допомогло зміцнити колектив. Попри не надто високу результативність того року (11 голів), головним успіхом було «срібло» на чемпіонаті Європи 1988. Там Олег вже був незамінним гравцем «основи» і, забивши 2 м'ячі, поділив титул другого найкращого бомбардира турніру. Найкращим став голландський нападник Марко ван Бастен, який запам'ятався феноменальним голом у ворота Ріната Дасаєва у фіналі.

У самому кінці 1980-х років, після початку «перестройки» чимало радянських футболістів (Блохін, Дасаєв, Заваров та ін.) вирушало грати за кордон. Олег Протасов разом з Геннадієм Литовченком та Юрієм Савичевим поїхали до Грецію — у «Олімпіакос». Їх запросив новопризначений наставник команди Олег Блохін. Дніпропетровець грав на пристойному рівні, але після розвалу СРСР нападника зовсім не викликали до збірної України, з інших республік (наприклад, Росії) пропозицій теж не було тому й зіграв він за «синьо-жовтих» тільки 1 гру (7 вересня 1994 р. проти Литви).

Потім нападник 2 сезони — 1994 і 1995 провів у Японії, граючи за команду «Ґамба» Осака. Разом з ним у той час за клуб виступали такі колишні футболісти збірної СРСР як Ахрік Цвейба та Сергій Алейніков.

Повернувшись до вже знайомої Греції Протасов виступав у менших командах — «Верії» та «Проодефтікі». Забивши за ці колективи ще сумарні 16 голів Олег Протасов зумів потрапити до списку 100 найкращих бомбардирів чемпіонату Греції за підсумками усього XX сторіччя.[2]

Тренер[ред.ред. код]

На початку 2003 року очолив «Олімпіакос» і виграв з клубом чемпіонат Греції. Але наступного сезону команда невпевнено виступала у Лізі чемпіонів й після поразки «Олімпіакоса» у внітрішній першості від «АЕКа» (0:1) Протасова звільнено в березні 2004 року. Після короткотривалої роботи у кіпрському «АЕЛі» українського тренера запросили до «Стяуа» (Бухарест). Румунська команда йшла на другому місці у чемпіонаті і вийшла до 1/16 Кубка УЄФА, але керівництво вирішило позбутися наставника. У грудні 2005 року Олег Протасов підписав контракт з рідною командою «Дніпро» (Дніпропетровськ) (після того як посаду головного тренера залишив багаторічний керманич Євген Кучеревський).[3] Команда посіла 6-е місця у першості 2005/06 та 4-е у наступному сезоні.

У чемпіонаті 2007/08 «Дніпро» та «Металіст» (Харків) почали реально боротися за одне з перших двох місць у чемпіонаті, які до того кілька років поспіль ділили тільки «Динамо» та «Шахтар». Після таких успіхів Олега Протасова називали серед кандидатів на пост головного тренера збірної України після відставки Олега Блохіна у грудні 2007 року[4].

У листопаді 2011 р. став головним тренером казахської «Астани», замінивши німецького фахівця Хольгера Фаха. Перед 48-річним фахівцем стояло завдання виграти чемпіонат і отримати путівку в Лігу чемпіонів. Однак, невдалий старт (8 очок в 7 зіграних матчах, 9-е місце з 14 можливих) перервав роботу Протасова в Казахстані. Приводом для звільнення стала домашня поразка від аутсайдера казахстанської ліги «Окжетпеса» — 1:4, який здобув у Астані перші очки в турнірі[5].

У березнi 2017 року призначен на посаду технiчного директора Федерації футболу України[6].

Титули та досягнення[ред.ред. код]

Гравця[ред.ред. код]

Тренера[ред.ред. код]

Бомбардирські досягнення[ред.ред. код]

  • Найкращий бомбардир в історії клубу «Дніпро» Дніпропетровськ — 108 голів у 170 іграх. Він же став найрезультативнішим за сезон — 40 голів у 1985 році. Середня результативність: 0,62 забитих голів за матч[7].
  • Другий у списку «Клубу імені Григорія Федотова»(Клуб Григорія Федотова), який фіксує найкращих бомбардирів всіх часів у чемпіонатах СРСР та Росії (сумують усі м'ячі, забиті гравцем за свій клуб у чемпіонаті, Кубку країни та євротурнірах і голи за збірну).
  • 8-е місце у списку найкращих бомбардирів радянської вищої ліги за всі роки — 125 голів, 218 матчів. Цього він досяг лише за 9 сезонів — 1982—1990. Середня результативність: 0,57 забитих голів за матч.[8]
  • Входить у сотню найуспішніших голеадорів чемпіонату Греції у XX сторіччі — за команди «Олімпіакос», «Верія» та «Проодефтікі» Олег Протасов разом здобув 62 голи у 175 поєдинках. Середня результативність: 0,35 забитих голів за матч.[9]

Статистика виступів[ред.ред. код]

[10]

Клубна[ред.ред. код]

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Конт. Всього
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Дніпро 1982 4 1 - - - - 4 1
1983 21 7 2 0 - - 23 7
1984 34 17 2 2 6 0 42 19
1985 33 35 2 1 6 4 41 40
1986 23 17 1 1 2 0 26 18
1987 30 18 4 3 - - 34 21
Динамо 1988 29 11 5 2 - - 34 13
1989 26 7 6 2 3 1 35 10
1990 16 12 1 1 - - 17 13
Олімпіакос 1990-91 29 11 2 1 - - 31 12
1991-92 21 15 6 3 - - 27 18
1992-93 24 14 9 3 4 1 37 18
1993-94 9 8 4 1 1 0 14 9
Гамба
(Осака)
1994 27 11 4 4 3 0 34 15
1995 28 13 - - - - 28 13
Верія 1997 30 4 4 1 - - 34 5
1998 32 7 1 0 - - 33 7
Проодефтікі 1998 28 5 - - - - 28 5
Всього за кар'єру 444 213 53 25 25 6 522 244

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Протасов народився практично на тій самій вулиці (за кілька кварталів від іншого будинку), де 5 років до того з'явився на світ Анатолій Дем'яненко.[11][12]
  • Після сезону 1985 року про Протасова склали вірш:
« Два прориви – два голи!
Отака робота!
Де такі майстри були
Бити по воротах?
А голландцям з того часу
Щось погано спиться:
Кажуть, буцім-то Протасов
Їм і досі сниться![13]
 »

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]