Адам Вейсгаупт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Адам Вейсгаупт
Adam Weishaupt
Johann Adam Weishaupt.jpg
Народження 6 лютого 1748(1748-02-06)[1][2]
Інґольштадт, Баварія
Смерть 18 листопада 1830(1830-11-18)[2] (82 роки)
Гота,Саксен-Кобург-Гота
Поховання Friedhof II (Ґота)[d]
Громадянство (підданство) Flag of Germany.svg Німеччина
Проживання Гота
Знання мов

принаймні:

  • латинська мова
  • німецька[3]
  • Ім'я при народженні Іоганн Адам Вейсгаупт
    Діяльність
  • письменник
  • викладач університету
  • canon law jurist[d]
  • адвокат
  • Член Ілюмінати, Баварська академія наук і Масонство
    Науковий ступінь доктор (1768), професор (1772) і ординарний професор[d] (1773)
    Школа / Традиція емпіризм
    Основні інтереси епістемологія, метафізика, етика
    Alma mater University of Ingolstadt[d] і Jesuit College of Ingolstadt[d]
    Конфесія деїзм
    Батько Johann Georg Weishaupt[d] і Johann Adam von Ickstatt[d]
    Діти
  • Carl Romanus[d]

  • Адам Вейсгаупт у Вікісховищі?

    Адам Вайсгаупт (нім. Adam Weishaupt; *6 лютого 174818 листопада 1830) — професор канонічного і природного права в Баварії в університеті Інгольштадта. Засновник ордену ілюмінатів, таємного товариства, яке ставило перед собою республіканські й просвітницькі цілі, 1 травня 1776.

    Члени товариства замість своїх імен стали користуватися іменами античними: Вайсгаупт став носити ім'я Спартак, барон фон Шрекенштайн — Магомет, маркіз де Констанца — Діомед, фон Цвак — Катон, Массенгаузен — Аякс, барон Меггенхофен — Сулла, Гертель — Марій. Подібно ж іллюмінати замінили всі географічні назви на античні; метаморфоза спіткала й назви місяців: дімех — січень, бенмех — лютий і т.д.

    У 1777 Адам Вейсгаупт в Мюнхені був посвячений у масонство в масонській ложі «Теодор Доброго наміри». У 1784 році за наполяганням католицького духовенства баварським курфюрстом проти масонів були зроблені суворі заходи — і гоніння почалися на ілюмінатів. Згодом даний орден був заборонений.

    У 1785 Вейсгаупт був змушений залишити свою кафедру і виїхати до Регенсбургу; пізніше він переїхав до Готу, де в особі герцога Ернста II, який співчував ідеям вигнанця, знайшов заступництво. Вейсгаупт до останніх своїх днів активно пропагував свої погляди.

    Примітки[ред.ред. код]

    Посилання[ред.ред. код]