Ай-Петрі. Крим
| рос. Ай-Петри. Крым | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Архип Куїнджі |
| Час створення: | 1890-і |
| Висота: | 39 см |
| Ширина: | 53 см |
| Матеріал: | Папір на полотні |
| Техніка: | олія |
| Жанр: | пейзаж |
| Зберігається: | Санкт-Петербург |
| Музей: | Державний Російський музей |
«Ай-Петрі. Крим» — картина українського художника Архипа Куїнджі (1841/1842–1910), написана в 1890-х (точна дата не встановлена, раніше час її створення відносили до 1898–1908). Є частиною зібрання Державного Російського музею (інв. Ж-1532). Розмір — 39 × 53 см[1].
У січні 2019 викрадена з тимчасової виставки художника у Державній Третьяковській галереї. Після оперативних дій поліції була знайдена і повернена.
Історія і опис[ред. | ред. код]
Куїнджі не раз бував у Криму, а 1886 року придбав частину колишнього маєтку генерала Феодосія Ревеліоті. Також у нього був маєток в Алупці і дача в балці Тартір. У Криму багато працював на природі, малюючи пейзажі півострова. У 1874–1898 роках створив кілька десятків робіт[2], серед яких «Лов риби на Чорному морі», «Морський берег. Вид на гору Демерджі», «Крим. Ялта», «Соняшники», «Прозора вода», «В Криму» та багато інших, у тому числі й «Ай-Петрі». Точний час створення цієї картини невідомо: відповідно до сучасних каталогів, її відносять до 1890-х років[1]. Ай-Петрі — одна з гір масиву, розташованого поблизу Ялти, її силует — один із символів Криму.
У цій роботі Куїнджі використав відтінки синього кольору, створюючи ефект «колірної розтяжки» — плавного переходу від синьо-чорних хвиль біля підніжжя гори до світлих напівпрозорих небес[3]. До цього ж періоду відноситься й інша картина, виконана у схожій колірній гамі — «Сутінки на морі. Крим» (див. ілюстрацію).
1914 року московське Товариство художників імені Куїнджі планувало передати картину Маріупольському художньому музею, однак через початок Першої світової і громадянської війни передача цього твору не відбулася[4]. Зараз полотно є частиною зібрання Державного Російського музею.
Крадіжка[ред. | ред. код]
Від осені 2018 полотно знаходилося на тимчасовій виставці у Державній Третьяковській галереї в Москві. 27 січня 2019 року, в день народження Архипа Куїнджі, її викрали з виставкового залу. На очах у відвідувачів 32-річний Денис Чуприков зняв зі стіни картину, відніс за колону, там вийняв її з рами, а потім, не поспішаючи, пройшов із картиною до виходу і поїхав з нею на автомобілі. Така безцеремонна крадіжка з державного музею викликала широкий громадський резонанс[5]. Подія порівнювали із сюжетом фільму «Старики-розбійники»[6], герої якого також легко змогли винести з музею картину Рембрандта, виникли конспірологічні теорії[7] і безліч жартів[8]. Виставка Куїнджі, і до цього вкрай популярна, пережила сплеск відвідуваності[9].
Правоохоронним органам треба було кілька годин, щоб виявити і повернути картину. Викрадач був затриманий вранці наступного дня в орендованій квартирі у селищі Заріччя Одінцовського району Московської області[10]. Картина була знайдена у тому ж селищі[11], у підвалі споруджуваного котеджу, де викрадач відповідав за підведення інженерних комунікацій. Злочинець був затриманий завдяки відбиткам пальців, які він залишив на рамі картини. Відбитки виявилися в картотеці, оскільки у грудні 2018 року Чуприков затримувався за зберігання наркотиків (ст. 228 КК РФ) і на момент крадіжки знаходився під підпискою про невиїзд. Крім того, за два місяці до цього він був притягнутий мировим судом до адміністративної відповідальності (штраф 1 000 руб.) за непокору поліцейським, які намагалися його доставити у відділення через агресію з приводу евакуації його автомобіля. Уродженець кримського міста Феодосія Чуприков — за освітою зварювальник і слюсар. Крадіжку, за його словами, зробив спонтанно, щоб розплатитися з боргами[12].
Мистецтвознавці оцінюють картину у 200 тисяч доларів США, за менш достовірними оцінками її вартість може доходити до 1 млн доларів США. Страхова вартість полотна на час транспортування і монтажу[13] становила 12 млн рублів[2] (приблизно 183 тис. доларів).
Наслідки[ред. | ред. код]
Після знахідки картини директор департаменту музеїв Міністерства культури Владислав Кононов повідомив, що на думку експертів Російського музею, Державної Третьяковської галереї та Державного науково-дослідного інституту реставрації, стан картини не перешкоджає її короткотерміновому експонуванню за умови поміщення її під скло. Картина була повернута на виставку і пробула там до її завершення[14].
Після крадіжки Міністерство культури оголосило про проведення перевірки функціонування систем безпеки найбільших музеїв Росії, а адміністрація Третьяковської галереї заявила, що після інциденту музей буде оснащено спеціальними датчиками не тільки картини основної експозиції, а й тимчасові виставки[15].
11 лютого 2019 року директорці Третьяковської галереї Зельфірі Трегуловій у зв'язку з крадіжкою була оголошена догана з боку міністра культури Росії Володимира Мединського. Також з боку відомства було рекомендовано звільнити начальника служби безпеки, а також оголосити догани головному зберігачу, начальнику виставкового відділу, начальнику відділу музейних доглядачів, завсектором відділу музейних доглядачів і співробітникам служби безпеки[16].
Також Мінкультури оголошувало про рішення створити відділ безпеки, який буде курувати збереження музейних колекцій. Новий підрозділ розширить співпрацю з Росгвардією у виробленні єдиних стандартів і підходів у забезпеченні безпеки[17].
Суд[ред. | ред. код]
Чуприков заарештований судом до 27 березня 2019 року, кримінальну справу порушено за ч. 2 ст. 164 КК РФ (розкрадання предметів, що мають особливу цінність, вчинене групою осіб за попередньою змовою)[18]. Чуприков визнав себе винним[19], зазначивши, що хотів привернути до себе увагу[20][21].
1 липня стало відомо, що матеріали кримінальної справи надійшли до Замоскворецького районного суду столиці. Під час попереднього розслідування у кримінальній справі були проведені дві психіатричні експертизи, які встановили осудність зловмисника у момент скоєння злочину. Була проведена комплексна мистецтвознавча судова експертиза, згідно з висновком якої вартість вкраденої картини оцінена майже в 20 мільйонів рублів[22].
22 липня в суді Чуприков відшкодував збитки і частково визнав провину[23].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Государственный Русский музей — каталог собрания / Г. Н. Голдовский, В. А. Леняшин. — СПб. : Palace Editions, 2016. — С. 87. — ISBN 978-5-93332-565-9.
- ↑ а б Возвращение блудного Куинджи: факты об украденной картине, которая вернется в Третьяковку. ТАСС. 31 січня 2019. Архів оригіналу за 30 вересня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Куинджи А. И. — Ай-Петри. Энциклопедия художников и их произведений Painteropedia.ru. 19 вересня 2014. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ "Ай-Петри. Крым": история украденного полотна Куинджи. Информационное агентство РИА-Новости. 28 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Дмитрий Бавырин (30 січня 2010). Кражу из Третьяковки недооценили как плевок в лицо стране и народу. Деловая газета "Взгляд". Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
- ↑ Антон Антонов (27 січня 2019). Минкультуры сравнило похищение картины Куинджи с сюжетом «Стариков-разбойников». Деловая газета "Взгляд". Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Куинджи и теории заговоров. Культуромания. kulturomania.ru. Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 13 лютого 2019.
- ↑ Газулина, Клара (28 січня 2019). Кража с выводами. Коммерсантъ (рос.). Архів оригіналу за 30 липня 2019.
- ↑ Похищение Куинджи обогащает перекупщиков. Коммерсантъ. 31 січня 2019. Архів оригіналу за 14 лютого 2019.
- ↑ Алина Назарова (28 січня 2019). Задержан подозреваемый в краже картины Куинджи. Деловая газета "Взгляд". Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Подробности кражи картины из Третьяковки: прятал на прежнем месте работы (рос.). www.mk.ru. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Рубникович, Олег (29 січня 2019). Куинджи брали без перчаток. Коммерсантъ (рос.). Архів оригіналу за 16 грудня 2019.
- ↑ Александров, Александр (27 січня 2019). Полиция пришла на выставку Куинджи. Коммерсантъ (рос.). Архів оригіналу за 24 червня 2019.
- ↑ Картина Куинджи «Ай-Петри. Крым» вернется в Третьяковку (рос.). www.kommersant.ru. 31 січня 2019. Архів оригіналу за 29 квітня 2019. Процитовано 13 лютого 2019.
- ↑ Минкультуры проведет проверку систем безопасности в Третьяковской галерее и ведущих федеральных музеях. Официальный сайт Министерства культуры России. 28 січня 2019. Архів оригіналу за 1 лютого 2019. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Мединский объявил выговор директору Третьяковки после кражи картины Куинджи (рос.). www.kommersant.ru. 11 лютого 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 11 лютого 2019.
- ↑ После похищения картины Куинджи в Минкульте создали новую структуру (рос.). Российская газета. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Александров, Александр (29 січня 2019). Обвиняемый в похищении картины Куинджи направлен в СИЗО. Коммерсантъ (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2019.
- ↑ Задержанный за кражу картины Куинджи признал вину и объяснил свой поступок (рос.). Российская газета. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ ntv.ru. «Обладаю немного гипнозом»: похититель картины Куинджи объяснил, что толкнуло его на кражу (рос.). НТВ. Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Похититель картины Куинджи: "Я прошел в Третьяковку при помощи гипноза" (рос.). www.mk.ru. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Полетаев, Владимир (1 липня 2019). Дело о краже картины Куинджи дошло до суда (рос.). Российская газета. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Похититель картины Куинджи возместил ущерб и частично признал вину (рос.). www.kommersant.ru. 22 липня 2019. Архів оригіналу за 23 липня 2019. Процитовано 22 липня 2019.
| |||||||
