Акробатика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Акроба́тика (грец. ακροβατεω — ходжу навшпиньки) —

  1. Жанр циркового мистецтва;
  2. Різновид гімнастики.

В акробатиці розрізняють кілька груп вправ, в тому числі дві основні:

  1. стрибкова акробатика — різноманітні стрибки, перевороти, перекати, сальто;
  2. силова акробатика, що пов'язана із значними фізичними зусиллями, — стійки, мости, піраміди.

Акробатичні вправи виконують поодинці, з партнером і групами, іноді з використанням спеціальних приладів (трамплінів тощо). Вправи, що виконуються на підлозі без приладів, належать до так званої партерної акробатики.

Спортивна акробатика включає переважно стрибкову та силову акробатику; циркова, крім того,— вправи на конях та приладах, еквілібристику, ікарійські ігри.

Акробати на дроті в Китаї

Історія акробатики[ред. | ред. код]

Мистецтво акробатики було відоме вже в Старод. Єгипті, Греції, Римі, Китаї.

З 18 ст. акробатика дуже поширилася в цирках.

Акробатика в Україні[ред. | ред. код]

Попередниками сучасних акробатів у Київській Русі були скоморохи.

Як вид спорту акробатика існує в Україні з 1938.

Починаючи з 1948-го, в Україні щорічно проводяться змагання з акробатики: 1948–67 — першості, від 1968 — чемпіонати. В радянський період акробатика займала значне місце в циркових та естрадних програмах. Акробатика культивувалася в численних спортивних секціях; акробатичні вправи було включено до шкільних програм з гімнастики. Першим в СРСР звання «Заслужений майстер спорту» з акробатики присвоєно українським спортсменам-неодноразовим чемпіонам країни — братам А., В., B. Тишлерам та В. Мотузенкові.

У 1976-му році проведено перший чемпіонат світу з акробатики, серед чемпіонів якого — жіноча пара з Києва Н. Тищенко і М. Кухаренко.

Команда України досягла значних успіхів на міжнародних змаганнях, зокрема ставала чемпіоном Європи у 1993-му (Антверпен, Бельгія) і в 1997-му (Баунатал, Німеччина); здобувала першу сходинку на першості світу в 1997-му (Гонолулу, США) і на першості Європи в 1995-му (Зелена Ґура). Абсолютні чемпіони світу, які зробили помітний внесок у розвиток акробатики в Україні: М. Кухаренко, Н. Тищенко, Ю. Тишлер, С. Петров, С. Чижевський, В. Ляпунов, Г. Церишенко, Ю. Степченков, О. Косенко, Г. Демиденко, А. Ковпоша (Київ); О. Чабаненко (Донецьк); О. Мойсейчева, В. Жердєва, Н. Суріна (Харцизьк); А. Сафонов, Ю. Завірюха, С. Павлов, Д. Баїн (Миколаїв, Вінниця).

Розвитком акробатики в Україні опікується Федерація спортивної акробатики України, заснована 1948*го, від 1991-го року — Українська федерація спортивної акробатики, що входить до складу Міжнародної (від 1973) та Європейської (від 1997) федерацій гімнастики.

Призначення[ред. | ред. код]

Заняття акробатикою сприяють загальному фізичному розвиткові, виховують вправність, розвивають координацію рухів.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Акробатика / ЕСУ
  • Акробатика / УРЕ
  • Акробатика для всех: [учеб.-метод. пособие] / В. Ю. Сосина, В. А. Нетоля. — Киев: Олимпийская литература, 2014. — 196, [1] с. : рис. — Бібліогр.: с. 194—195. — 1000 пр.
  • Акробатика. — К. : Здоров'я, 1969. — 60 с. з іл. — (Б-чка громад. тренера-інструктора).
  • Акробатика: посібник для викладачів серед. шкіл і громад. тренерів. — К. : Здоров'я, 1966. — 90 с. : іл.
  • Акробатика: (Посібник для інструкторів-масовиків). — К. : Держмедвидав, 1952. — 120 с. з мал. : 1 вкл. л.
  • Спортивна акробатика: навч. програма для дит.-юнац. спорт. шк. / Львів. держ. ун-т фіз. культури, Укр. федерація гімнастики, Техн. ком. зі спорт. акробатики ; [розроб.: Сениця А. І., Сениця М. М., Передерій А. В.]. — Вінниця: Балюк І. Б., 2010. — 91 с. : табл. — Бібліогр.: с. 90-91. — 500 пр.
  • Спортивная акробатика: Учеб. пособие для ин-тов физ. культуры / Болобан В. Н. — К. : Вища шк. Головное изд-во, 1988. — 166 с. : ил.
  • Юный акробат / Болобан В. Н. — К.: Здоров'я, 1982. — 160 с.