Алдошин Максим Олександрович

Алдошин Максим Олександрович
Солдат
Загальна інформація
Народження	17 червня 1991(1991-06-17) Миколаїв, Українська РСР, СРСР
Смерть	7 серпня 2014(2014-08-07) (23 роки) Красноармійськ, Донецька область, Україна
Alma Mater	Миколаївський політехнічний коледж
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Військова поліція
Формування	Миколаївський зональний відділ ВСП
Війни / битви	російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Макси́м Олекса́ндрович Алдо́шин (17 червня 1991, Миколаїв — 7 серпня 2014, Красноармійськ, Покровський район, Донецька область) — український військовик, солдат Військової служби правопорядку Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

Народився 1991 року у місті Миколаїв. Навчався з 1998 по 2001 рік у Миколаївській ЗОШ номер 20. У 2001 році вступив до Миколаївської гуманітарної гімназії 41. Після 9 класу випустився у 2006 році і склав іспити в політехнічний коледж.

Закінчив Миколаївський політехнічний коледж, 2010 року поступив до Луганського університету ім. Дідоренка. З початком бойових дій на 5 курсі пішов за контрактом до лав ЗСУ.

Водій-стрілець взводу охорони та патрульно-постової служби Миколаївського зонального відділу ВСП.

6 серпня з Донецької прокуратури надійшло повідомлення — про можливі правопорушення на блокпосту поблизу Первомайська. Для з'ясування обставин виїхали майор юстиції Михайло Кондратьєв, молодший сержант Ігор Діордіца, старший солдат Максим Трачук та водій-солдат Максим Алдошин. Біля села Опитне УАЗ, яким він керував, потрапив в засідку терористів.

Після цього Кондратьєв наказав їхати до села Піски, неподалік залізничного мосту автомобіль потрапив під шквальний обстріл терористами з лісосмуги — з обидвох боків дороги. Майор Кондратьєв зазнав смертельного поранення в голову, інші вояки — різного ступеня тяжкості. Алдошин, незважаючи на поранення, намагався від'їхати, втрачаючи при цьому кілька разів свідомість. Зміг вивести автомобіль у безпечне місце, врятувавши цим життя двох співслужбовців, що перебували в автомобілі. Молодший сержант Діордіца надавав медичну допомогу іншим воякам, будучи серйозно пораненим у шию; на трьох була лише одна ампула з ліками, уколи робили, аж доки не зламалася голка. Під обстрілом терористів рятувальники вивезли Трачука та Діордіцу. Максима, який відповз на 400 метрів від місця події, знайшли пізніше та, важко пораненого, доставили у лікарню міста Красноармійська. Алдошин помер у військовому шпиталі.

10 серпня 2014 року похований на Балабанівському кладовищі міста Миколаєва.

Без сина лишилась мама.

Нагороди

8 вересня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті

• 3 жовтня 2014 року на території Миколаївського політехнічного коледжу посадили алею в пам'ять про Максима Алдошина — випускника закладу.
• У Миколаєві на будинку за адресою Миколаївська, 24, де жив загиблий в АТО воїн, відкрили меморіальну дошку.
• Портрет Максима Алдошина розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 8, місце 24.
• Вшановується 7 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на Сході України.

Посилання

• Указ Президента № 640/2014 [Архівовано 20 січня 2017 у Wayback Machine.]
• Алдошин Максим Олександрович [Архівовано 28 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Хто, якщо не я! [Архівовано 5 травня 2015 у Wayback Machine.]
• Микола Романчук: Максим Алдошин загинув в ім'я того, щоб процвітала незалежна Україна
• Немає в країні сім'ї такої, де б не пам'ятали свого Героя