Аллеров Владислав Юрійович
| Владислав Аллеров Владислав Юрійович Аллеров | ||||
|---|---|---|---|---|
 Полковник | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження | 2 січня 1985 | |||
| Смерть |
30 травня 2022 (37 років) поблизу м. Ізюм, Харківська область (Артилерійський обстріл) | |||
| Поховання | ||||
| Alma Mater | Національна академія Національної гвардії України | |||
| Псевдо | «Фокс» | |||
| Військова служба | ||||
| Роки служби | 2014— | |||
| Приналежність |
 Україна | |||
| Вид ЗС |
 МВС України | |||
| Рід військ |
 Національна гвардія | |||
| Формування |
 Омега | |||
| Війни / битви | ||||
| Командування | ||||
| ||||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
 Аллеров Владислав Юрійович у Вікісховищі | ||||
Владислав Юрійович Аллеров (2 січня 1985 — пом. 30 травня 2022, поблизу м. Ізюм Харківської області) — український офіцер, полковник, командир окремого загону спеціального призначення «Омега» Західного територіального управління Національної гвардії України. Герой України (2022).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 2 січня 1985 року[1]. Навчався у гімназії № 1 м. Cімферополя. Закінчив Національну академію Національної гвардії України. З 2006 року пройшов шлях від лейтенанта до полковника. Проходив службу у найгарячіших точках з 2014 року. Командир групи спецназу Нацгвардії «Омега» в бою під Семенівкою 5 травня 2014.
З початком російського вторгнення в Україну продовжив службу. Проводив успішні операції, під його керівництвом було знищено не один десяток військової техніки окупантів, командні пункти і солдати. Син генерал-полковника Юрія Аллерова. 2021 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему «Військово-призовні кампанії до Збройних Сил СРСР в умовах формування багатопартійної системи в Українській РСР (1990—1991)».
Проживав у Львові та Харкові. Похований на Личаківському цвинтарі.
Загибель[ред. | ред. код]
Загинув 30 травня 2022 під артилерійським обстрілом ворога в районі м. Ізюма на Харківщині, забезпечуючи відхід групи[2].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (27 грудня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3]
- Орден «За мужність» III ст. (17 червня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4]
- Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Родина[ред. | ред. код]
- Батько Юрій Аллеров — командувач Національної гвардії України (з 30 грудня 2015 — по 7 травня 2019)
- Син Микита
- Дружина Оксана Аллерова
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Аллеров, Владислав Юрійович
- ↑ У Львові попрощались з полковником Нацгвардії, який загинув у боях під Ізюмом. lviv.media. 1 червня 2022. Процитовано 1 червня 2022.
На війні з РФ загинув син екскомандувача Нацгвардії Владислав Аллеров [Архівовано 4 червня 2022 у Wayback Machine.]
Захисник зі Львова загинув в Ізюмському районі на Харківщині внаслідок артобстрілу [Архівовано 4 червня 2022 у Wayback Machine.]
У Львові попрощалися з полковником Нацгвардії Аллеровим, який загинув у Харківській області
Аллеров Владислав Юрійович на сайті «Омеги» - ↑ Указ Президента України від 27 грудня 2022 року № 892/2022 «Про присвоєння В.Аллерову звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 17 червня 2016 року № 258/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання[ред. | ред. код]
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Категорії:
- Полковники (Україна)
- Народились 2 січня
- Народились 1985
- Померли 30 травня
- Померли 2022
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Учасники боїв за Ізюм