Алогамія
Алогамія (англ. allogamy; від дав.-гр. ἄλλος (allos) «інший» і γάμος (gamos) «шлюб») — запліднення яйцеклітини однієї особини спермієм іншої. Антонімом є автогамія — самозапліднення. У людей запліднення є прикладом алогамії. Самозапилення відбувається в гермафродитних організмів, коли 2 гамети, злиті при заплідненні, походять від однієї особини. Воно поширене в рослин (див. Розмноження рослин) і деяких найпростіших.
У рослин алогамію називають перехресним запиленням. Цим терміном позначається перенесення пилку від однієї рослини задля запліднення квітки іншої.
паразити, які мають складний життєвий цикл можуть проходити через альтернативні стадії алогамного та автогамного розмноження, і опис досі невідомої алогамної стадії може бути важливою знахідкою з наслідками для вивчення захворювань людини.
Уникнення ендогамної депресії[ред. | ред. код]
Алогамія зазвичай включає перехресне запліднення між неспорідненими особинами, що призводить до маскування шкідливих рецесивних алелей у нащадків[1][2]. І навпаки, близький інбридинг, включаючи самозапліднення у рослин та автоміктичний партеногенез у перетинчастокрилих, має тенденцію призводити до експресії шкідливих рецесивних алелей (ендогамна депресія).
У дводомних рослин приймочка маточки може отримувати пилок від кількох різних потенційних донорів. Оскільки кілька пилкових трубок від різних донорів проростають крізь приймочку, щоб досягти зав'язі, материнська рослина-одержувач може здійснювати відбір пилку, віддаючи перевагу пилку з менш споріднених рослин-донорів[3]. Таким чином, відбір після запилення може відбуватися, щоб сприяти алогамії та уникнути ендогамної депресії. Крім того, насіння може бути абортовано вибірково, залежно від спорідненості батьківських особин[3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bernstein H., Hopf F. A., Michod R. E. (1987). The molecular basis of the evolution of sex. Adv. Genet. 24: 323—70.
- ↑ Michod, R.E. (1994). «Eros and Evolution: A Natural Philosophy of Sex» Addison-Wesley Publishing Company, Reading, Massachusetts. ISBN 978-0201442328
- ↑ а б Teixeira S., Foerster K., Bernasconi G. (2009). Evidence for inbreeding depression and post-pollination selection against inbreeding in the dioecious plant Silene latifolia. Heredity (Edinb). 102 (2): 101—12. doi:10.1038/hdy.2008.86. PMID 18698334.
Посилання[ред. | ред. код]
- Kai-Yi Chen, Steven D. Tanksley. High-Resolution Mapping and Functional Analysis of se2.1: A Major Stigma Exsertion Quantitative Trait Locus Associated With the Evolution From Allogamy to Autogamy in the Genus Lycopersicon 168 (3): 1563 -- Genetics. www.genetics.org. Архів оригіналу за 1 березня 2009. Процитовано 26 січня 2022.
- Mulligan, Gerald. Autogamy, allogamy, and pollination in some Canadian weeds Can. J. Bot. 50(8): 1767-1771 (1972). rparticle.web-p.cisti.nrc.ca. Процитовано 26 січня 2022.[недоступне посилання з січня 2022]
|
Це незавершена стаття з біології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |