Альберто Контадор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альберто Контадор
2015 Tour de France team presentation, Alberto Contador (cropped).jpg
Загальна інформація
Прізвиська El Pistolero
Громадянство Flag of Spain.svg Іспанія[1][2]
Народження 6 грудня 1982(1982-12-06)[3][4][5] (40 років)
Мадрид, Іспанія
Зріст 176 см
Вага 62 кг
Вебсторінка albertocontador.org
Спорт
Країна Flag of Spain.svg Іспанія
Вид спорту шосейний велоспорт
Команда Tinkoffd, ONCE[d], ONCE[d], ONCE[d], Discovery Channel[d], Astana Pro Team і Trek–Segafredod
Участь і здобутки
CMNS: Альберто Контадор у Вікісховищі
Alberto Contador Tour 2010 team presentation.jpg

Альберто Контадор Веласко (ісп. Alberto Contador Velasco; *6 грудня 1982, Пінто, Іспанія) — іспанський професійний велогонщик, дворазовий переможець Тур де Франс, триразовий переможець Вуельта Іспанії.

Кар’єра[ред. | ред. код]

Почав серйозно займатися велоспортом у віці 15 років в одній з команд свого рідного міста. У 2002 році він виграв одиночний заїзд Іспанського Чемпіонату в категорії до 23 років. У 2003 році дебютував на професійному рівні в команді Eroski, з якою здобув свою першу професійну перемогу (одиночний заїзд Тур по Польщі). У 2004 році, під час першого етапу Vuelta Asturias, в результаті падіння він отримав серйозну травму голови. У нього в мозку був виявлений кров'яний згусток. Була проведена складна операція. У тому сезоні він більше не брав участі у змаганнях. У 2005 році він здобув свою першу перемогу на 5 етапі Tour Down Under. У 2007 році він підписав контракт з командою Discovery Channel.

Першою головною перемогою Контадора стала гонка Париж-Ніцца 2007.

На Тур де Франс 2007 Контадор виграв 14 етап і піднявся на другу сходинку у генеральній класифікації відразу за Міхаелем Расмуссеном. Після видалення Расмуссена з перегонів після 17 етапу Контадор очолив гонку і приміряв жовту майку лідера. 23 жовтня 2007 року після оголошення про розпуск Discovery Channel Контадор оголосив, що він переходить в команду Астана.

13 лютого 2008 організатори Тур де Франс заявили, що Астана не буде допущена до участі в усіх їх перегонах у 2008.

У 2008 році на Олімпійських Іграх Контадор взяв участь у груповій шосейній гонці та гонці з роздільним стартом. У першій він не фінішував, а в іншій - прийшов четвертим. У вересні 2009 року на Вуельті іспанець вважався головним претендентом на перемогу. Він виграв 13 етап із фінішем на Англіру, захопивши лідерство в гонці і повторив свій успіх, вигравши 14 етап. Перемога у загальній класифікації Вуельта зробила Контадора п'ятим велогонщиком, який вигравав всі три Гранд Тура.

19 липня 2009 — Контадор перемагає на 15-му етапі Тур де Франс, а в підсумку перемагає і у загальному заліку.

Згодом іспанець виграв ще раз «Велику петлю» і «Джиро», але був позбавлений титулів через викриття у вживанні допінгу. Незважаючи на цей факт, Альберто вважається багатьма експертами і колегами найсильнішим «супербагатоденником» сучасності.

Команди[ред. | ред. код]

  • 2003—2006 Liberty Seguros
  • 2007 Discovery Channel
  • 2008—2010 Astana
  • 2011—нині Team Saxo Bank Tinkoff Bank

Головні перемоги[ред. | ред. код]

  • переможець перегонів 3-го етапу Каталонського тижня (2005);
  • переможець Париж-Ніцца (2007, 2010);
  • переможець Джиро д'Італія (2008, 2015);
  • переможець Тур де Франс (2007, 2009);
  • переможець Вуельта Іспанії (2008, 2012, 2014)
  • переможець гонки Vuelta Y Кастилія-Леон (2007, 2008, 2010 );

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://espn.go.com/sports/endurance/story/_/id/11493991/alberto-contador-compete-road-world-championships
  2. ↑ http://www.bbc.co.uk/news/uk-england-27327838
  3. ↑ Encyclopædia Britannica
  4. ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  5. ↑ As — Madrid: Grupo PRISA, 1967.

Посилання[ред. | ред. код]


Cycling (road) pictogram.svg Це незавершена стаття про велогонщика чи велогонщицю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
1903-1925
1926-1950
1950-1975

Уго Коблє (1951) • Фаусто Коппі (1952) • Луїс Бобе (1953) • Луїс Бобе (1954) • Луїс Бобе (1955) • Роже Вальков'як (1956) • Жак Анкетіль (1957) • Шарлі Голь (1958) • Федеріко Баамонтес (1959) • Гастоне Ненчіні (1960) • Жак Анкетіль (1961) • Жак Анкетіль (1962) • Жак Анкетіль (1963) • Жак Анкетіль (1964) • Феліче Джімонді (1965) • Люсьєн Аймар (1966) • Роже Пінжон (1967) • Ян Янсен (1968) • Едді Меркс (1969) • Едді Меркс (1970) • Едді Меркс (1971) • Едді Меркс (1972) • Луїс Оканья (1973) • Едді Меркс (1974) • Бернар Тевене (1975)

1976-1998

Люсьєн Ван Імпе (1976) • Бернар Тевене (1977) • Бернар Іно (1978) • Бернар Іно (1979) • Юп Зетемельк (1980) • Бернар Іно (1981) • Бернар Іно (1982) • Лоран Фіньон (1983) • Лоран Фіньон (1984) • Бернар Іно (1985) • Грег Лемонд (1986) • Стефан Роше (1987) • Педро Дельгадо (1988) • Грег Лемонд (1989) • Грег Лемонд (1990) • Мігель Індурайн (1991) • Мігель Індурайн (1992) • Мігель Індурайн (1993) • Мігель Індурайн (1994) • Мігель Індурайн (1995) • Б'ярне Ріїс (1996) • Ян Ульріх (1997) • Марко Пантані (1998)

з 1999
1 перегони скасовані через світові війни
2 немає переможця через допінговий скандал
Переможці Джиро д'Італія
1909-1925
1926-1950
1950-1975

Фіоренцо Магні (1951) • Фаусто Коппі (1952) • Фаусто Коппі (1953) • Карло Клерічі (1954) • Фіоренцо Магні (1955) • Шарлі Голь (1956) • Гастоне Ненчіні (1957) • Ерколе Балдіні (1958) • Шарлі Голь (1959) • Жак Анкетіль (1960) • Арнальдо Памб'янко (1961) • Франко Балмаміон (1962) • Франко Балмаміон (1963) • Жак Анкетіль (1964) • Віттріо Адорні (1965) • Джанні Мотта (1966) • Феліче Джімонді (1967) • Едді Меркс (1968) • Феліче Джімонді (1969) • Едді Меркс (1970) • Йоста Петтерссон (1971) • Едді Меркс (1972) • Едді Меркс (1973) • Едді Меркс (1974) • Фаусто Бертольйо (1975)

1976-2000

Феліче Джімонді (1976) • Мішель Поллент'єр (1977) • Йоган де Мюйнк (1978) • Джузеппе Сароні (1979) • Бернар Іно (1980) • Джованні Баттальїн (1981) • Бернар Іно (1982) • Джузеппе Сароні (1983) • Франческо Мозер (1984) • Бернар Іно (1985) • Роберто Вісентіні (1986) • Стівен Рош (1987) • Ендрю Гемпстен (1988) • Лоран Фіньон (1989) • Джанні Буньо (1990) • Франко К'єоччіолі (1991) • Мігель Індурайн (1992) • Мігель Індурайн (1993) • Євген Берзін (1994) • Тоні Ромінгер (1995) • Павло Тонков (1996) • Іван Готті (1997) • Марко Пантані (1998) Іван Готті (1999) • Стефано Гарцеллі (2000)

з 2001

Джільберто Сімоні (2001) • Паоло Савольделлі (2002) • Джільберто Сімоні (2003) • Дам'яно Кунего (2004) • Паоло Савольделлі (2005) • Іван Бассо (2006) • Даніло Ді Лука (2007) • Альберто Контадор (2008) • Денис Меньшов (2009) • Іван Бассо (2010) • Мікеле Скарпоні (2011) • Райдер Гешедаль (2012) • Вінченцо Нібалі (2013) • Наїро Кінтана (2014) • Альберто Контадор (2015) • Вінченцо Нібалі (2016) • Том Дюмулен (2017) • Кріс Фрум (2018) • Річард Карапас (2019) • Тео Гейган Гарт (2020) • Еган Берналь (2021) • Джей Гіндлі (2022)

сірим виділено роки, коли перегони не проводилися
Переможці Вуельти Іспанії
1935-1950
1950-1975

1951—1954 • Жан Дотто (1955) • Анджело Контерно (1956) • Хесус Лороньо (1957) • Жан Стаблінські (1958) • Антоніо Суарес (1959) • Франц Де Мулдер (1960) • Анджеліно Солер (1961) • Руді Альтиг (1962) • Жак Анкетіль (1963) • Раймон Пулідор (1964) • Рольф Волфшоль (1965) • Франсіско Габіка (1966) • Ян Янссен (1967) • Феліче Джимонді (1968) • Роже Піньон (1969) • Луїс Оканья (1970) • Фердинанд Бракке (1971) • Хосе Мануель Фуенте (1972) • Едді Меркс (1973) • Хосе Мануель Фуенте (1974) • Августин Тамамес (1975)

1976-2000

Хосе Песарродона (1976) • Фредді Мертенс (1977) • Бернар Іно (1978) • Йооп Зотемелк (1979) • Фаустіно Руперес (1980) • Джованні Баттальїн (1981) • Маріано Лехаррета (1982) • Бернар Іно (1983) • Ерік Каріту (1984) • Педро Дельгадо (1985) • Альваро Піно (1986) • Луїс Еррера (1987) • Шон Келлі (1988) • Педро Дельгадо (1989) • Марко Джованетті (1990) • Мельхор Маурі (1991) • Тоні Ромінгер (1992) • Тоні Ромінгер (1993) • Тоні Ромінгер (1994) • Лоран Жалабер (1995) • Алекс Цулле (1996) • Алекс Цулле (1997) • Абрахам Олано (1998) Ян Ульрих (1999) • Роберто Ерас (2000)

з 2001

Анхель Касеро (2001) • Айтор Гонсалес (2002) • Роберто Ерас (2003) • Роберто Ерас (2004) • Денис Меньшов (2005) • Олександр Винокуров (2006) • Денис Меньшов (2007) • Альберто Контадор (2008) • Алехандро Вальверде (2009) • Вінченцо Нібалі (2010) • Хуан Хосе Кобо (2011) • Альберто Контадор (2012) • Крістофер Горнер (2013) • Альберто Контадор (2014) • Фабіо Ару (2015) • Наїр Кінтана (2016) • Кріс Фрум (2017) • Саймон Єйтс (2018) • Прімож Рогліч (2019) • Прімож Рогліч (2020) • Прімож Рогліч (2021)

сірим виділено роки, коли перегони не проводилися
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альберто_Контадор&oldid=37405978