Аліот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
HD112185
Ursa major star name.png
Аліот


Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір’я Велика Ведмедиця
Пряме піднесення 12h 54m  1,75s
Схилення +55° 57′ 35,4″
Видима величина (V) 1,76[1]
Характеристики
Спектральний клас A1
U-B показник кольору 0,02
B яскравість 1,813±0,006[2]
B-V показник кольору -0,022±0,003[2]
V яскравість 1,764±0,005[2]
Тип змінної
Дані фотометрії Стрьомґрена
b-y колір -0,01
m1 індекс 0,17
c1 індекс 1,15
Hβ індекс 2,87[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 1,740[2]
Мінімальна яскравість 1,770[2]
Період фотометричної
змінності зорі
5,08[2] доби
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 111,74± 0,45[2] мас/рік

за схиленням: -8,99± 0,49[2] мас/рік

Паралакс (π) 40,30 ± 0,62[2] мас
Відстань 80,93 світлових років
24,81 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=33[3]км/сек
Інші позначення
*ep UMa, HD 112185, HIP 62956, HR 4905, BD+56 1627, GSC 3845-1190
Посилання
SIMBAD дані для HD112185


Аліот (ε UMa, епсілон Великої Ведмедиці) — хімічно-пекулярна зоря спектрального класу A1 й має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 1,8.[1] Вона знаходиться у сузір'ї Великої Ведмедиці й розташована на відстані біля 80,9 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики[ред.ред. код]

Зоря Аліот обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проекція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 33км/сек.[3] Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 5,08 доби в межах від Hmin=1,77 до Hmax=1,74.[2]

Пекулярний хімічний склад[ред.ред. код]

Зоряна атмосфера має підвищений вміст Cr.[1]

Магнітне поле[ред.ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 365,0±255,0 Гаус.[4]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.