Амріта Шер-Гіл
| Амріта Шер-Гіл | |
|---|---|
| अमृता शेरगिल | |
| Народження | 30 січня 1913[1][2][…] Будапешт, Угорське королівство, Австро-Угорщина[1] |
| Смерть | 5 грудня 1941[1][2][…] (28 років) |
| Лахор, Пенджаб[d], Британська Індія[1] | |
| Країна | |
| Жанр | портретний живописd[5] і автопортрет[5] |
| Навчання | Національна вища школа красних мистецтв і Академія Ґранд-Шом'єр |
| Діяльність | художниця |
| Напрямок | модернізм[6] |
| Твори | Self-Portrait as Tahitiand і Three Girlsd |
| Батько | Umrao Singh Sher-Gild[7] |
| Мати | Marie Antoinette Gottesmand |
| Брати, сестри | Indira Sundaramd |
| Роботи в колекції | Меморіал Вікторії, National Gallery of Modern Artd, National Gallery of Modern Art, Bengalurud, Lahore Museumd і Kiran Nadar Museum of Artd |
| | |
Амріта Шер-Гіл (*अमृता शेरगिल, 30 січня 1913 — 5 грудня 1941) — індійська художниця XX ст.
Народилася у Будапешті в родині сикхського аристократа Умрао Сінґха Шер-Гіла та оперної співачки Марії Антаунети Готтесман угорсько-єврейського походження. У 1921 році родина переїздить до Шімли (Індія). У 1923 році разом із матір'ю на деякий час переїздить до Флоренції, де вивчає італійську скульптуру, проте у 1924 році повертається до Індії.
У 1929 році вступає до академії паризької Гранд-Шомьєр, а 1930-го переходить до Школи витончених мистецтв у Парижі, де навчається до 1934 року.
У 1936 році повертається до Індії. Протягом 1937 року подорожує південною Індією, де знаходить натхнення для своїх робіт.
У 1938 році Амріта Шер-Гіль одружилася зі своїм двоюрідним братом Віктором Іганом та оселяється у Горакхпурі (сьогодні штат Уттар-Прадеш). Тут підтримувала листування та зустрічалася з Джавахарлалом Неру, родиною Тагорів, Махатмою Ганді.
У вересні 1941 року з чоловіком переїздить до Лахора. Втім, за кілька днів до відкриття своєї першої персональної виставки впала в кому й 5 грудня померла.
У 1931 році Шер-Гіль була ненадовго заручена з Юсуфом Алі Ханом, але поширювалися чутки, що вона також мала роман зі своїм двоюрідним братом і пізнішим чоловіком Віктором Іганом.[8] Її листи розкривають її одностатеві зв'язки.[9]


Амріта Шер-Гіл вдало поєднує західну і східну культуру. У її творчості помітний вплив французьких художників, зокрема Гогена. Талановита художниця створила в Парижі низку картин, удостоєних премій (Золота медаль за подвійний портрет «Мати і сестра художниці»).
Темою більшості робіт Шер-Гіль є Схід очима європейця («Туалету нареченої», 1937 року). Водночас в Індії відбувається перелам у творчості Шер-Гіл, яка, досягнувши впевненої і зрілої майстерності, все більш схиляється до національних сюжетів, східної декоративності колірних плям, площинності і монументальної простоти силуету. Однак простота не перетворюється на спрощеність. Захоплює здатність художниці до узагальнень, психологізм, достовірність і переконливість образів.
У залишеному Шер-Гіл художньому спадку немає міфології та історії, а переважають жанр і портрет. Вона багато і з захопленням писала в індійських селах («Діти, що плетуть кошики», «Продавці бананів», «Верблюди і люди на привалі»).
У 1935 році в передгір'ях Гімалаїв вона створила диптих «Люди з пагорбів». Переконливо мовчазні «Чоловіки з пагорбів» (права частина диптиха) — з темними обличчями, закутані в грубошерсті плащі. Шер-Гіл вдається створити глибоко психологічні образи, що розкривають внутрішній світ індійських селян. Шер-Гіл схоплює соціальну сутність явищ, в багатьох її роботах відчувається печаль гнобленого століттями народу. Гостро-виразна худа фігурка «Одруженої дівчинки» (1936 рік), її страдницьке обличчя з припухлими губами і сумними очима дитини, позбавленої радощів дитинства. Цей образ — один з найсильніших не лише у творчості Шер-Гіл, але і у всьому сучасному мистецтві Індії.
Художниця володіла колористичним даром. Її полотна рясніють спалахами улюблених нею теплих тонів — червоних, малинових, помаранчевих («Сільські гойдалки», 1940 рік). Особливо велику увагу вона приділяла колірним пошукам в останні роки життя (наприклад, червоно-сірий, з білою дзвіницею «Угорський ринок», 1939 рік, «Угорський цвинтар», 1939 рік). Трактуючи композицію мальовничо узагальнено, часто ігноруючи світлотінь, Шер-Гіл досягає в пейзажі монументальності і декоративності не меншої, ніж у портреті.
- Шер-Ґіл // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Amrita Sher-Gil
- ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б https://sophia.smith.edu/global-modern-women-artists/amrita-sher-gil/biography/
- ↑ https://www.christies.com/features/Amrita-Sher-Gil-6132-1.aspx
- ↑ https://web.archive.org/web/20230202163725/http://www.betterphotography.in/perspectives/great-masters/umrao-singh-sher%E2%80%91gil/14773/
- ↑ Singh, Rani. Undiscovered Amrita Sher-Gil Self-Portrait And Rare Indian Emerald Bangles Up For Auction. Forbes. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 14 травня 2017.
- ↑ Sarkar, Sonia. A life not so gay. Telegraph India. Архів оригіналу за 5 травня 2018. Процитовано 23 червня 2018.
- Deepak Ananth: Amrita Sher-Gil: eine indische Künstlerfamilie im 20. Jahrhundert, Schirmer Mosel, München 2006, ISBN 978-3-8296-0269-3 (anlässlich der Ausstellung über Amrita Sher-Gil im Haus der Kunst, München)
- Amrita Sher-Gil: An Indian Artist Family of the Twentieth Century, by Vivan Sundaram, 2007, Schirmer/Mosel. ISBN 3-8296-0270-7
- Народились 30 січня
- Народились 1913
- Уродженці Будапешта
- Померли 5 грудня
- Померли 1941
- Померли в Лахорі
- Випускники Паризької академії мистецтв
- Випускники Академії Гранд-Шом'єр
- Індійські художниці
- Жінки Індії
- Угорські емігранти до Індії
- Бісексуальні євреї
- ЛГБТ-люди Угорщини
- ЛГБТ-люди Індії
- Бісексуальні художниці
- ЛГБТ-шляхта