Анаболізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Анаболі́зм (від грец. ἀναβολή, «підйом») або пластичний обмін — сукупність хімічних процесів, що складають одну із сторін обміну речовин в організмі, спрямованих на утворення складніших сполук із простіших[1].

Анаболізм взаємопов'язаний з протилежним процесом — катаболізмом, оскільки продукти розпаду різних сполук можуть знову використовуватися при анаболізмі, утворюючи в інших поєднаннях нові речовини. Процеси анаболізму, що відбуваються в зелених рослинах з поглинанням енергії сонячних променів (див. фотосинтез), мають велике значення для підтримки життя на планетарному рівні й відіграють вирішальну роль у синтезі органічних речовин із неорганічних. Анаболізм включає в себе процеси синтезу амінокислот, моносахаридів, жирних кислот, нуклеотидів, полісахаридів, макромолекул білків, нуклеїнових кислот, АТФ.

Унаслідок пластичного обміну поживних речовин, що надходять в клітину, будуються властиві організму білки, жири, вуглеводи, які, в свою чергу, йдуть вже на створення нових клітин, їхніх органів, міжклітинної речовини.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. de Bolster, M.W.G. (1997). Glossary of Terms Used in Bioinorganic Chemistry: Anabolism. International Union of Pure and Applied Chemistry. Архів оригіналу за 30 October 2007. Процитовано 2007-10-30. 

Посилання[ред.ред. код]