Ана Маєр-Канськи
| Ана Маєр-Канськи | |
|---|---|
| словен. Ana Mayer-Kansky | |
 | |
| Народилася |
20 червня 1895 Ложе, Випава, Словенія |
| Померла |
3 листопада 1962 (67 років) Подград (Любляна), Любляна, Соціалістична Республіка Словенія, СФРЮ |
| Країна |
.svg){kind=small} СФРЮ |
| Діяльність | інженер-хімік |
| Alma mater | Віденський університет і Люблянський університет |
| Галузь | хімія |
| Ступінь | доктор філософії |
Ана Маєр-Канськи (словен. Ana Mayer-Kansky; 20 червня 1895, Ложе, Словенія — 3 листопада 1962, Подград, Словенія) — перша словенська хімікиня і докторка хімії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася в сім'ї Карла Маєра, словенського підприємця. Мати — Ана Деяк, уродженка містечка Сеножече, де знаходилася відома пивоварня і робилося прошутто[1]. Ана, яку в сім'ї називали Анкою, відвідувала школу в Віпаві (1902—1907), ліцей і класичну гімназію в Любляні. Вона стала відомою як одна з перших дівчаток, яким дозволили навчатися в гімназії.
У 1914—1918 роках Ана навчалася на філософському факультеті Віденського університету, де вивчала хімію, як основний предмет, і фізику, як додатковий. Однак вмираючий батько перед вступомм умовив Ану заробити гроші на навчання, оскільки давав матері клятву, що не буде сам посилати Ану вчитися. Дівчина повинна була збирати абрикоси в садах і продавати їх у Трієст і Горіцію, щоб накопичити кошти на навчання[1]. Зібравши гроші, вона поїхала вчитися до Відня, де познайомилася з одним з депутатів парламенту Австро-Угорщини від Істрії, який дозволив їй та її подрузі Клаудії Габріелчич відвідувати засідання парламенту. Обидві вони були присутні на церемонії прийняття Травневої декларації[hr]Південноослов'янським клубом.
Події, які призвели до розпаду Австро-Угорщини, обернулися тим, що керівництво Віденського університету зобов'язало слов'янських студентів негайно покинути університет. Через це Ана закінчувала свою освіту в Люблянському університеті, де 1920 року написала дисертацію «Про дію формаліну на крохмаль» і стала першою жінкою-доктором наук Люблянського університету[1]. 1921 року вона вийшла заміж за Євгена Канського[sl], професора медичного факультету Люблянського університету[sl]; у шлюбі народилися діти Олексій, Євген і Нушо.
1922 року подружжя заснувало перший завод з виробництва діетилового етеру та інших хімічних продуктів. На Крековій площі[sl], де проживала сім'я, в будинку на першому поверсі розташовувалися приміщення керівництва і лабораторія, а також склад з реактивами і матеріалами, необхідними для експериментів. Завод захопили німці в роки війни, а в повоєнні роки націоналізований як «Завод хімічної продукції „Arbo“».
Вшанування[ред. | ред. код]
1978 року Університет Падуї включив посмертно Ану Маєр-Канськи до списку 100 найвидатніших жінок: вона зайняла 72-е місце як володарка ступеня доктора наук, який здобула 1920 року[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Šelih, A., Antić G., M., Puhar, A., Rener, T., Šuklje, R., Verginella, M. Pozabljena polovica: portreti žensk 19. in 20. stoletja na Slovenskem. — Založba Tuma, d.o.o. in SAZU, 2012. — С. 303—307. — ISBN 978-961-6682-01-5.
- ↑ Enciklopedija Slovenije. Mladinska knjiga, Ljubljana 1987—2002