Антоніу Жозе де Алмейда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антоніу Жозе де Алмейда
António José de Almeida
порт. António José de Almeida
Антоніу Жозе де АлмейдаAntónio José de Almeida

Час на посаді:
5 жовтня 1919 — 5 жовтня 1923
ПопередникЖуау ду Канту і Каштру
(президент Португалії)
НаступникТейшейра Гомеш
(президент Португалії)

Народився27 липня 1866(1866-07-27)
Пенакова, Португалія
Помер31 жовтня 1929(1929-10-31) (63 роки)
Лісабон, Португалія
Політична партіяпартія еволюціоністів, згодом ліберально-республіканська
ДружинаMaria Joana Perdigão Queiroga de Almeida
Нагороди
Кавалер Великого хреста ордена Христа

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Анто́ніу Жозе́ де Алме́йда (порт. António José de Almeida; *27 липня 1866, Пенакова — †31 жовтня 1929, Лісабон) — португальський лікар і політик, 6-й президент Португалії з 5 жовтня 1919 по 5 жовтня 1923 року.

Біографія[ред. | ред. код]

До проголошення Республіки[ред. | ред. код]

Один з найпопулярніших лідерів Республіканської партії, з ранніх рокив приєднався до республіканських ідей.

Був студентом медицини в Коїмбрському університеті, коли опублікував в академічному журналі Ultimatum статтю під назвою «Браганса, останній». Стаття набула популярності, а сам портульський король Карлуш I визнав її образливою. Лише за втручання Мануела де Арріаги, Антоніу вдалося обмежитися до трьох місяців тюремного ув'язнення.

Після закінчення курсу медицини у 1895 році, відправився в Анголу, а згодом — в Сан-Томе і Принсіпі, де працював лікарем до 1903 року. Повернувшись у Лісабон того ж року, відправився у Францію, де проходив стажування у різних клініках. Повернувшись до Португалії наступного року, відразу заснував власну консультацію, коли почав поступово займатися активною політикою.

Був кандидатом від Республіканської партії у 1905 і 1906 роках, того ж року був обраний депутатом у серпні. У 1906 році, перебуваючи на засіданні Палати депутатів, закликав солдатів, які були запрошені щоб вигнати депутатів-республіканців, негайного проголошення республіки. Того ж року стає учасником одного з масонських гуртків.

Статуя Антоніу Жозе де Алмейди у Лісабоні

Виступи Антоніу Жозе де Алмейди роблять його дуже популярним оратором серед республіканців. Під час спроби революційних подій січня 1908 року був ув'язнений, днями раніше до вбивства короля Карлуша Першого і принца Луїша Філіпе. Після звільнення відразу повертається до своєї руйнівної діяльності, вже як директор газети Національна Душа (порт. Alma Nacional).

Після проголошення Республіки[ред. | ред. код]

У Тимчасовий уряді виконував обов'язки міністра внутрішніх справ, згодом займав інші високі посади і був депутатом, заснувавши у лютому 1912 року партію еволюціоністів. У січні 1911 року заснував також газету República, що протистояла демократичній партії Афонсу Кошти, хоча з ним же утворив коаліцію у березні 1916 року, в так званому уряді Священної єдності (порт. União Sagrada).

6 серпня 1919 був обраний президентом Республіки, пробувши на цій посаді до 5 жовтня 1923 року, таким чином ставши єдиним президентом, що відбув повний термін дії мандата при Першій Республіці (до 1926 року). За час свого президентства здійснив офіційний візит в Бразилію, де взяв участь у сторіччі проголошення незалежності цієї колишньої португальської колонії. Його красномовство принесло значний успіх поїздці.

За час президентства призначив 16 різних урядів та мала місце революція у жовтні 1922 року.

Помер 31 жовтня 1929 року, у Лісабоні, де пізніше йому було встановлено статую у центрі португальської столиці.

Був одружений на Марії Жоані Пердігау Кейрога (померла у 1965 році), з якою мав 3 дітей.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Президенти Португалії
1919—1923
Наступник:
Канту і Каштру
1918—1919
Тейшейра Гомеш
1923—1925