Анібал Каваку Сілва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анібал Каваку Сілва
Aníbal Cavaco Silva
порт. Aníbal António Cavaco Silva
Анібал Каваку Сілва Aníbal Cavaco Silva
Анібал Каваку Сілва
Aníbal Cavaco Silva
   19-й президент Португалії
9 березня 2006 — 9 березня 2016
Попередник Жоржі Сампайю
Наступник Марселу Ребелу ді Соза
   прем'єр-міністр Португалії
(13-й після Революції гвоздик)
6 листопада 1985 — 28 жовтня 1995
Попередник Маріу Соареш
Наступник Антоніу Гутерреш
Народився 15 липня 1939(1939-07-15) (84 роки)
Болікейме, Лоуле, Португалія
Відомий як економіст, політик, викладач університету
Місце роботи Новий університет Лісабона і Лісабонський університет
Країна Португалія
Alma mater Технічний університет Лісабонаd і Університет Йоркаd
Політична партія Соціал-демократична партія
У шлюбі з Maria Cavaco Silva
Релігія католицтво
Нагороди
Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX
Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX
Підпис
gabinetesacramento.pt

Ані́бал Анто́ніу Кава́ку Сі́лва (порт. Aníbal António Cavaco Silva; нар. 15 липня 1939, Болікейме, Лоуле, Алгарве) — португальський політичний діяч, 19-й президент Португальської Республіки з 9 березня 2006 року, переобраний на другий термін в 2011 році, 13-й прем'єр-міністр Португалії (після Революції гвоздик) з 6 листопада 1985 по 28 жовтня 1995 року. Його перебування на посту глави уряду було найтривалішим серед усіх демократично обраних прем'єр-міністрів Португалії.

Вчений-економіст[ред. | ред. код]

Доктор економічних наук, професор. Вчену ступінь отримав у 1974 році в Університеті Йорка, Велика Британія.

У 1965-1967 роках викладав політекономію в Інституті економічних і фінансових досліджень Лісабона.

У 1967-1977 — науковий співробітник економічного дослідного центру при фонді Галуста Гулбенкяна в Лісабоні.

В 1975-1977 роках викладав у Католицькому і Лісабонському новому університетах.

В 1977-1979 роках — начальник відділу досліджень і статистики Банку Португалії. Займався питаннями економічної та бюджетної політики Португалії, проблемами економічної стабілізації ринку та макроекономічного розвитку.

Один з провідних португальських економістів. У 1970-ті — на початку 1980-х років отримав популярність своїми роботами «Бюджетна політика та економічна стабілізація» (1976), «Економічний вплив заборгованості державного сектора» (1977), «Фінанси державного сектора і макроекономічна політика» (1982), «Економічна політика урядів Са Карнейру» (1982). У цих роботах стверджував, що державний сектор в результаті його нерентабельності і постійно зростаючої заборгованості надає дестабілізуючий вплив на розвиток португальської економіки і фінансової сфери. Пропонував передати більшість державних підприємств у приватні руки. Виступав за зростання іноземних інвестицій, для чого в країні необхідна політична стабільність.

Початок політичної кар'єри[ред. | ред. код]

В 1980 році був запрошений в уряд Франсішку Са Карнейру на посаду міністра фінансів. Під час перебування на цій посаді здобув репутацію ліберала. Після загибелі Са Карнейру (з яким його пов'язували дружні відносини) в авіакатастрофі пішов у відставку з посади міністра, був головою Державної ради з планування, очолював португальську делегацію на переговорах з Міжнародним валютним фондом.

Відмовився увійти в коаліційний кабінет соціалістів і соціал-демократів (19831985). Його обрання на пост глави Соціал-демократичної партії 2 червня 1985 року за підтримки її правоцентристського крила призвело до розвалу коаліції, подальшої відставки уряду і проведення нових виборів, на яких СДП отримала відносну, але не абсолютну більшість. Новий кабінет міністрів (однопартійний «уряд меншості») сформував вже сам Каваку Сілва. Спирався у своїй діяльності на технократів — економістів, викладачів університетів, підприємців.

Прем'єр-міністр (1985—1995)[ред. | ред. код]

Перші кілька років правління кабінету Каваку Сілви були відзначені невпинним економічним зростанням, чому в значній ступені сприяла політика зниження податків і продовження дерегуляції економіки, а також істотна фінансова допомога з боку Європейського Союзу. Популярному прем'єру протистояв тим не менш парламент, фактично контрольований опозицією. Це протистояння в кінцевому підсумку призвело до винесення вотуму недовіри кабінету міністрів і позачергових парламентських виборів в 1987 році.

Результати голосування вразили навіть самих оптимістичних прихильників Каваку Сілви. Його Соціал-демократична партія одержала 50,2 % голосів і 148 з 250 місць в Асамблеї Республіки. Далеко позаду залишилися соціалісти (60 місць) і комуністи (31 місце). Вперше в португальській історії одна партія одержала абсолютну парламентську більшість.

Вибори 1991 року стали ще одним тріумфом для Каваку Сілви, партія якого знову впевнено завоювала абсолютну більшість місць в парламенті. Однак, незнижуваний високий рівень безробіття, а також деякі прояви корупції серед членів уряду призвели до втрати кабінетом популярності серед населення і, зрештою, до відмови Каваку Сілви від участі у виборах 1995 року і його відставки з посади лідера соціал-демократів. Партія, що втратила такого авторитетного лідера, програла і вибори. Новим прем'єр-міністром став голова Соціалістичної партії Антоніу Гутерреш.

Поза політикою[ред. | ред. код]

Каваку Сілва зустрічається з президентом Бразилії Лулою да Сілвою, 2007 рік

На президентських виборах 1996 року Каваку Сілва поступився меру Лісабона Жоржеві Сампайю, набравши 46,09 % голосів проти 53,91 % у суперника. Після поразки тимчасово пішов з політики, зайнявши посаду радника в Банку Португалії, а з 2004 року повністю присвятив себе викладацькій діяльності в Католицькому університеті Португалії. На парламентських виборах 2005 року відмовився підтримувати прем'єр-міністра та лідера португальських соціал-демократів Педру Сантану Лопеша, незважаючи на тиск з боку партії. Партія програла вибори, а до влади 12 березня 2005 року прийшов уряд соціалістів на чолі з Жозе Сократешом.

Президент[ред. | ред. код]

20 жовтня 2005 року Каваку Сілва оголосив про намір балотуватися на пост президента країни. 22 січня 2006 року переміг у першому ж турі президентських виборів (50,59 %), ставши шостим президентом Португальська Республіки після Революції гвоздик 25 квітня 1974 року і першим президентом правоцентристської орієнтації за весь цей час. В ході своєї виборчої кампанії зробив головний акцент на економічну модернізацію, обіцяючи підвищення темпів росту економіки та зниження рівня безробіття.

Президентські вибори 22 січня 2006 року[ред. | ред. код]

Кандидат Голосів %
Анібал Каваку Сілва 2.746.689 50,59
Мануел Алегре 1.125.077 20,72
Маріу Соареш 778.781 14,34
Жероніму де Соуза 466.507 8,59
Франсішку Лоуса 288.261 5,31
Гарсія Перейра 23.622 0,44
Не брали участь у голосуванні 3.303.972 37,39

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Президенти Португалії
2006-2016
Наступник:
Жорж Сампайю
1996–2006
Марселу Ребелу ді Соза
Попередник: Прем'єр-міністри Португалії
1985–1995
Наступник:
Маріу Соареш
1983–1985
Антоніу Гутерреш
1995–2002