Мануел Тейшейра Гомеш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мануел Тейшейра Гомеш
Manuel Teixeira Gomes
порт. Manuel Teixeira Gomes
Мануел Тейшейра Гомеш Manuel Teixeira Gomes

Час на посаді:
6 жовтня 1923 — 11 грудня 1925
ПопередникАнтоніу Жозе де Алмейда
(президент Португалії)
НаступникБернардіну Машаду
(президент Португалії)

Народився27 травня 1860(1860-05-27)
Портімау, Португалія
Помер18 жовтня 1941(1941-10-18) (81 рік)
Беджаія, Алжир
Політична партіяДемократична партія
Дружинаофіційно одруженим не був

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Мануе́л Тейше́йра Го́меш (порт. Manuel Teixeira Gomes; *27 травня 1860, Портімау, Алгарве — †18 жовтня 1941, Беджаія, Алжир) — португальський письменник і політик, 7-й президент Португалії з 6 жовтня 1923 по 11 грудня 1925 року.

Біографія[ред. | ред. код]

До проголошення Республіки[ред. | ред. код]

Мануел Тейшейра Гомеш народився 27 травня 1860 року в Портімау, що на той час відносилось до Алгарвського королівства, яке в свою чергу входило до складу Об'єднаного королівства Португалії і Алгарве.

Виховувався батьками лише до вступу у коледж у Портімау, у 10 років був відправлений до семінарії у Коїмбрі, але згодом почав вивчати медицину у Коїмбрському університеті, — курс, який ніколи так і не закінчив. Проти волі батька, відмовляється продовжувати навчання медицини і переїжджає до Лісабона, де знайомиться з низкою тогочасних португальських літераторів. Попри це, батько продовжує надавати фінансову підтримку Мануелові, який повністю присвячується літературі і мистецтву, і знайомиться з відомими майстрами: Колумбану Бордалу Піньєйру, Маркеш де Олівейра.

Згодом переїжджає до Порту, де починає співпрацювати з газетними і журнальними виданнями.

Після відновлення відносин з родиною, робить подорож Європою, Північною Африкою і Близьким Сходом, де комерціалізує вирощувану на батьківських плантаціях сільськогосподарську продукцію, зокрема сухі фрукти — інжир і маслину, одночасно розширюючи свій культурний світогляд від перебування в інших країнах.

Після проголошення Республіки[ред. | ред. код]

Після проголошення Республіки був призначений на пост надзвичайного і повноважного посла Португалії в Англії, де 11 жовтня 1911 року вручає вірчі грамоти тодішньому королю Георгу V, в Лондоні — де перебувала королівська родина Португалії.

Обраний президентом Республіки від 6 серпня 1923 року, пробувши на цій посаді до 11 грудня 1925 року, коли подав у відставку в умовах великих політичних і соціальних потрясінь в країні. Після складення президентських повноважень присвятився виключно літературі, — що і стало офіційною версією відставки.

17 грудня того ж року на голландському кораблі «Зевс» добровільно залишає Португалію і прямує в Алжир, що на той час був французькою колонією. До самої смерті висловлював опозицію диктаторському режиму Салазара. Помер 18 жовтня 1941 року в Алжирському місті Беджаія, його тіло було перевезене на батьківщину лише у жовтні 1950 року. Під час церемонії перепоховання у рідному Портімау, на якій були присутні обидві дочки Тейшейри Гомеша, зібралося багато маніфестантів, висловлюючи невдоволення режим Салазара, що у час диктатури було досить небезпечною та незвичною подією.

Офіційно одруженим не був, хоча проживав у фактичному шлюбі з Белмірою даш Невеш, від якої мав дві дочки.

Цитата[ред. | ред. код]

« Ця політика далека від того, щоб прикрасити чи компенсувати мене, напевне через надлишок моєї чутливості, у цьому безславному жертвоприношенні. День за днем, бачу, як опадають як листя з уявної кришталевої посудини мої політичні ілюзії. Відчуваю можливо фізіологічну потребу повернутися до моїх переваг, до моїх дисциплін і книжок.
Оригінальний текст(порт.)
«A política longe de me oferecer encantos ou compensações converteu-se para mim, talvez por exagerada sensibilidade minha, num sacrifício inglório. Dia a dia, vejo desfolhar, de uma imaginária jarra de cristal, as minhas ilusões políticas. Sinto uma necessidade porventura fisiológica, de voltar às minhas preferências, às minhas cadeiras e aos meus livros.»[1]
»

Літературний доробок (назви мовою оригіналу)[ред. | ред. код]

  • Cartas sem Moral Nenhuma (1904)
  • Agosto Azul (1904)
  • Sabina Freire (1905)
  • Desenhos e Anedotas de João de Deus (1907)
  • Gente Singular (1909)
  • Cartas a Columbano (1932)
  • Novelas Eróticas (1935)
  • Regressos (1935)
  • Miscelânea (1937)
  • Maria Adelaide (1938)
  • Carnaval Literário (1938).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. З передмови книги Жоакіна Антоніу Нунеша З життя і творчості Тейшейри, 1976 рік.

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Президенти Португалії
1923—1925
Наступник:
Антоніу Жозе де Алмейда
1919—1923
Бернардіну Машаду
1925—1926