Мануел Тейшейра Гомеш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мануел Тейшейра Гомеш
Manuel Teixeira Gomes
порт. Manuel Teixeira Gomes
Мануел Тейшейра Гомеш Manuel Teixeira Gomes
Flag of Portugal.svg   7-й президент Португалії
6 жовтня 1923 — 11 грудня 1925
Попередник Антоніу Жозе де Алмейда
(президент Португалії)
Наступник Бернардіну Машаду
(президент Португалії)
Народився 27 травня 1860(1860-05-27)
Портімау, Португалія
Помер 18 жовтня 1941(1941-10-18) (81 рік)
Беджаія, Алжир
Відомий як політик, дипломат, письменник
Країна Португалія
Освіта Коїмбрський університет і Портуський університет
Політична партія Демократична партія
У шлюбі з офіційно одруженим не був
Релігія католицтво
Нагороди
Grand Cross of the Military Order of Saint James of the Sword Grand Cross of the Sash of the Three Orders
Підпис Assinatura Manuel Teixeira Gomes.svg

Мануе́л Тейше́йра Го́меш (порт. Manuel Teixeira Gomes; *27 травня 1860, Портімау, Алгарве — †18 жовтня 1941, Беджаія, Алжир) — португальський письменник і політик, 7-й президент Португалії з 6 жовтня 1923 по 11 грудня 1925 року.

Біографія[ред. | ред. код]

До проголошення Республіки[ред. | ред. код]

Мануел Тейшейра Гомеш народився 27 травня 1860 року в Портімау, що на той час відносилось до Алгарвського королівства, яке в свою чергу входило до складу Об'єднаного королівства Португалії і Алгарве.

Виховувався батьками лише до вступу у коледж у Портімау, у 10 років був відправлений до семінарії у Коїмбрі, але згодом почав вивчати медицину у Коїмбрському університеті, — курс, який ніколи так і не закінчив. Проти волі батька, відмовляється продовжувати навчання медицини і переїжджає до Лісабона, де знайомиться з низкою тогочасних португальських літераторів. Попри це, батько продовжує надавати фінансову підтримку Мануелові, який повністю присвячується літературі і мистецтву, і знайомиться з відомими майстрами: Колумбану Бордалу Піньєйру, Маркеш де Олівейра.

Згодом переїжджає до Порту, де починає співпрацювати з газетними і журнальними виданнями.

Після відновлення відносин з родиною, робить подорож Європою, Північною Африкою і Близьким Сходом, де комерціалізує вирощувану на батьківських плантаціях сільськогосподарську продукцію, зокрема сухі фрукти — інжир і маслину, одночасно розширюючи свій культурний світогляд від перебування в інших країнах.

Після проголошення Республіки[ред. | ред. код]

Після проголошення Республіки був призначений на пост надзвичайного і повноважного посла Португалії в Англії, де 11 жовтня 1911 року вручає вірчі грамоти тодішньому королю Георгу V, в Лондоні — де перебувала королівська родина Португалії.

Обраний президентом Республіки від 6 серпня 1923 року, пробувши на цій посаді до 11 грудня 1925 року, коли подав у відставку в умовах великих політичних і соціальних потрясінь в країні. Після складення президентських повноважень присвятився виключно літературі, — що і стало офіційною версією відставки.

17 грудня того ж року на голландському кораблі «Зевс» добровільно залишає Португалію і прямує в Алжир, що на той час був французькою колонією. До самої смерті висловлював опозицію диктаторському режиму Салазара. Помер 18 жовтня 1941 року в Алжирському місті Беджаія, його тіло було перевезене на батьківщину лише у жовтні 1950 року. Під час церемонії перепоховання у рідному Портімау, на якій були присутні обидві дочки Тейшейри Гомеша, зібралося багато маніфестантів, висловлюючи невдоволення режим Салазара, що у час диктатури було досить небезпечною та незвичною подією.

Офіційно одруженим не був, хоча проживав у фактичному шлюбі з Белмірою даш Невеш, від якої мав дві дочки.

Цитата[ред. | ред. код]

« Ця політика далека від того, щоб прикрасити чи компенсувати мене, напевне через надлишок моєї чутливості, у цьому безславному жертвоприношенні. День за днем, бачу, як опадають як листя з уявної кришталевої посудини мої політичні ілюзії. Відчуваю можливо фізіологічну потребу повернутися до моїх переваг, до моїх дисциплін і книжок.
Оригінальний текст (порт.)
«A política longe de me oferecer encantos ou compensações converteu-se para mim, talvez por exagerada sensibilidade minha, num sacrifício inglório. Dia a dia, vejo desfolhar, de uma imaginária jarra de cristal, as minhas ilusões políticas. Sinto uma necessidade porventura fisiológica, de voltar às minhas preferências, às minhas cadeiras e aos meus livros.»[1]
«

Літературний доробок (назви мовою оригіналу)[ред. | ред. код]

  • Cartas sem Moral Nenhuma (1904)
  • Agosto Azul (1904)
  • Sabina Freire (1905)
  • Desenhos e Anedotas de João de Deus (1907)
  • Gente Singular (1909)
  • Cartas a Columbano (1932)
  • Novelas Eróticas (1935)
  • Regressos (1935)
  • Miscelânea (1937)
  • Maria Adelaide (1938)
  • Carnaval Literário (1938).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. З передмови книги Жоакіна Антоніу Нунеша З життя і творчості Тейшейри, 1976 рік.

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Президенти Португалії
1923—1925
Наступник:
Антоніу Жозе де Алмейда
1919—1923
Бернардіну Машаду
1925—1926