Рада національного порятунку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Flag of Portugal.svg
Ця стяття є частиною серії
Історія Португалії
Давня історія
Графство Портукаленсе
Незалежність Португалії
Португальська імперія
Географічні відкриття
Лісабонський землетрус
Революція 1910 року
Тимчасовий уряд
Перша Республіка
Військова диктатура
Нова держава
Колоніальна війна
Революція гвоздик
Рада національного порятунку
Третя Республіка
Expo 1998 і Євро 2004
Португалія


В результаті Революції гвоздик 25 квітня 1974 року диктатуру Нової держави в Португалії було повалено, а для керування країною було створено Раду національного порятунку (порт. Junta de Salvação Nacional), — військову хунту, яка мала виконувати функції уряду до формування першого конституційного уряду Республіки. Рада національного порятунку проіснувала з 1974 по 1976 рік.

Програма Руху збройних сил[ред.ред. код]

Рада національного порятунку була передбачена ще задовго до Революції гвоздик у програмі так званого Руху збройних сил (порт. Movimento das Forças Armadas). Ця програма також передбачала негайне відсторонення від влади президента Республіки адмірала Амеріку Томаша, уряду Марселу Каетану, а також розпуск Національної Асамблеї. Призначення президента і віце-президента Республіки ставало компетенцією Ради національного порятунку. Серед негайних заходів було припинення існування політичної поліції PIDE і цензури, що до того переслідували будь-яку опозицію в країні. Головними гаслами нового військового уряду стали три D: Democratizar, Descolonizar, Desenvolver (демократизувати, деколонізувати, розвивати).

Таким чином, вступав в силу Конституційний закон № 1, від 25 квітня 1974 року (за підписом голови Ради національного порятунку Антоніу де Спіноли.

Склад Ради національного порятунку[ред.ред. код]

До складу Ради національного порятунку увійшли представники від армії, ВПС і ВМС:

Головою Ради національного порятунку став генерал Антоніу де Спінола, який тимчасово виконував обов'язки президента Республіки (з 26 квітня по 15 травня 1974 року — дата, коли офіційно вступив на посаду президента Республіки), а також главою Ради міністрів (з 26 квітня по 16 травня того ж року — дата, коли на цій посаді був змінений Палмою Карлушом).

Після подій 28 вересня 1974 року, коли генерал Антоніу де Спінола подав у відставку, Раду національного порятунку очолив Франсішку да Кошта Гомеш, ставши одночасно і президентом Республіки. Цього разу до складу Ради національного порятунку увійшли нові члени:

Наслідки[ред.ред. код]

Вже наступного дня, 26 квітня, було звільнено політичних в'язнів з тюрем Кашіаша і Пеніша. Політичні ідеологи революції (комуністичного і лівого спрямувань) повернулися до країни з еміграції, а вже за тиждень уперше за багато років країна змогла вільно відсвяткувати 1 травня (лише на вулицях Лісабона на ці урочистості вийшло близько 1 млн чоловік).

Перехідний період або так званий Революційний процес в дії (порт. Processo Revolucionário Em Curso) тривав в Португалії близько двох років. Історики відмічають числені політичні переслідування між лівими і правими напрямками. Марселу Каетану був змушений емігрувати спочатку на острів Мадейра, а згодом у Бразилію, де і помер у 1980 році. Багато підприємств було націоналізовано. Вже за рік, 25 квітня 1975 року, були проведені перші вільні вибори до національного парламенту, де більшість здобула Соціалістична партія. Новообраний парламент розробив проект нової конституції, який було ухвалено у 1976 році. Усі португальські колонії в Африці, а також Східний Тимор отримали незалежність.

Див. також[ред.ред. код]


Попередник: Президенти Португалії
(тимчасово)
26 квітня15 травня 1974
Наступник:
Амеріку Томаш
1958—1974
Антоніу де Спінола
1974
Попередник: Прем'єр-міністри Португалії
(тимчасово)
26 квітня16 травня 1974
Наступник:
Марселу Каетану
1968—1974
Палма Карлуш
1974


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.