Антун Густав Матош

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антун Густав Матош
хорв. Antun Gustav Matoš
Антун Густав Матош

Антун Густав Матош
Народження 13 червня 1873(1873-06-13)
  с. Товарник, тепер Вуковарсько-Сремська жупанія, Хорватія
Смерть 17 березня 1914(1914-03-17) (40 років)
  Загреб, тепер Хорватія
рак стравоходу[d]
Поховання Мірогой
Національність хорват
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Мова творів хорватська
Рід діяльності хорватський письменник, поет, публіцист і критик
Напрямок модерн
Жанр роман, поезія, фейлетон
CMNS: Антун Густав Матош на Вікісховищі
Wikisource
У Вікіджерелах є наступний текст:

Антун Густав Матош (хорв. Antun Gustav Matoš; 13 червня 1873, селище Товарник, тепер Вуковарсько-Сремська жупанія, Хорватія — 17 березня 1914, Загреб, тепер Хорватія) — хорватський письменник, поет, публіцист і критик; представник літератури модерну.

Портрет Антуна Матоша на югославській поштовій марці.

Біографія[ред.ред. код]

Пам'ятник А. Г. Матошу у Сісаку

Антун Густав Матош народився 13 червня 1873 року в Товарнику (тепер Вуковарсько-Сремська жупанія, Хорватія).

У 189192 роках навчався у Військово-ветеринарному інституті у Відні.

У ліриці Матоша домінують філософські, патріотичні мотиви, присутні елементи сатири (вірш «Молодій Хорватії», поема «Страхіття», зб. «Поезії» — опубліковано 1926 року).

Антун Густав Матош — творець нових для національної літератури поетичних форм, зокрема сонета.

У психологічних новелах Матоша поєднуються риси реалізму й модернізму, іронії й гротеску — збірки «Тріски» (1899), «Нові тріски» (1900), «Стомлені оповіді» (1909).

А. Г. Матош є також автором збірок есеїв «Огляди» (1905), «Обрії та шляхи» (1907), «Заробітки» (1913), книги дорожніх нарисів «Наші люди і краї» (1910).

У ряді статей про хорватських і сербських письменників («Стеван Сремац», «Август Харамбашич», «Янко Веселинович», «Милован Глишич» та ін.) є міркування про творчість Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Миколи Гоголя.

Вірш Матоша «Спорідненість» українською переклав Р. Лубківський (зб. «Слов'янська ліра», К., 1983).

Творчий доробок[ред.ред. код]

  • Iverje (1899)
  • Novo iverje (1900)
  • Ogledi (1905)
  • Vidici i putovi (1907)
  • Umorne priče (1909)
  • Naši ljudi i krajevi (1910)
  • окремі вірші: Notturno, Utjeha kose, 1909, Jesenje veče.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Матош Антун Густав // Українська літературна енциклопедія. — Т. 3. — К., 1995. — С. 316—317
  • Литература славянских и балканских народов конца XIX — начала ХХ веков. М., 1976 (рос.)
  • Barac, Antun (prir.); Matoš, Milan (sabrao) Djela A. G. Matoša, sv. 4., Izd. Binoza — nakladni zavod, Zagreb, 1935 (хор.)