Хорватська література

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Хорватська література (хорв. Hrvatska književnost) — художня література, написана хорватською мовою, яка створювалася і створюється у Хорватії.

Історія[ред.ред. код]

Писемність слов'янською мовою, що використовувала як алфавіт глаголицю, з'явилася у Хорватії не пізніше IX століття, але вкоренилася лише у Далматії, Істрії і деяких районах Боснії. Юридичні документи, повчальні п'єси, твори окультного характеру, календарі й альманахи друкувалися глаголицею аж до XVII століття. З усіх провінційних літератур, що виникли у хорватських землях, найбільше значення мала література Дубровницької республіки. Становлення її відбувалося під визначальним впливом італійського Відродження, і перші поети, які творили у Дубровнику, Шишко Менчетич (1457–1527) і Джоре Држич (1461–1501), наслідували Петрарку. Проте найзначнішим письменником доби став Марин Држич (1510–1567), комедії якого вражають багатством художніх засобів і різноманітністю типажів. У XVII столітті популярність і вплив літератури Дубровника поширилися за межі Далматії, що призвело до літературного відродження у всій Хорватії. Контрреформація у Хорватії ознаменувалася творчістю дубровницького поета Івана Гундулича (1588–1638).

Іво Андрич, хорватський лауреат Нобелівської премії з літератури 1961 року.

У XVII і XVIII століттях у Хорватії і Славонії творили поети і прозаїки аристократичного походження Петар Зринський (1621–1671) і Фран Крсто Франкопан (пом. 1671). Однак справді велике відродження літератури і мови XIX століття пов'язане з творчістю Павао Ріттера Вітезовича (1652–1713) і А. Качич-Міошича (1702—60). Із виникненням у 1830-х роках культурно-громадського руху ілліризму, на чолі якого став Людевіт Гай (1809–1872), загальною літературною мовою для хорватів і сербів стало штокавське наріччя. Становлення нового літературного покоління відбувалося навколо журналу «Даніца», який видавав Гай. Провідними фігурами цього покоління були поети Іван Мажуранич (1814–1890), який опублікував свої найкращі вірші у 1840-ті роки, і Петар Прерадович (1818–1872).

У наступному поколінні, що зазнало сильного закордонного впливу, висунулися новатори у віршуванні та оповідних жанрах поет Сильвіє Страхимир Краньчевич (1865–1908) і автор історичних романів Август Шеноа (1838–1881). Видатні романи та оповідання створювали в ту ж епоху Ксавер Шандор Джальський (1854–1935), Йосіп Козарац (1858–1906) і В'єнцеслав Новак (1859–1905), які зображували переважно життя і побут селянства. Найвидатнішим хорватським письменником 20 століття був Мирослав Крлежа (1893–1981) — поет, драматург і прозаїк. До впливових поетів першої половини століття належали Антун Густав Матош (1873–1914), Владимир Назор (1876–1949), Тін Уєвич (1891–1955), Антун Бранко Шимич (1898–1925), Добриша Цесарич (1902–1980), Драгутін Тадіянович (1905–2007), Іван Горан Ковачич (1913–1943) і В. Віда (1913–1960). На зміну їм прийшли Юре Каштелан (1919–1990), Весна Парун (1922–2010), Владо Готовац (1930–2000), Іван Сламніг (1930–2001) і А. Шолян (нар. 1932). Успіхи хорватської драматургії того часу пов'язані з іменами Іво Войновича (1857–1929) і Крлежі, який показав у циклі п'єс «Пани Глембаєви» розкладання вищого світу і занепад хорватської буржуазії.

Найвизначнішими романістами після Другої світової війни вважаються Петар Шегедін (1909–1998), Ранко Маринкович (1913–2001) та Слободан Новак (нар. 1924). Найвідомішим у світі хорватським письменником після Другої світової війни став Іво Андрич (1892–1975), удостоєний у 1961 році Нобелівської премії з літератури; головний його твір — епопея із трьох романів про батьківщину письменника, Боснію.

Список хорватських письменників та ранніх творів[ред.ред. код]

Середньовіччя[ред.ред. код]

Ренесанс[ред.ред. код]

Бароко[ред.ред. код]

Класицизм і Епоха Просвітництва[ред.ред. код]

Романтизм[ред.ред. код]

Протореалізм[ред.ред. код]

Реалізм[ред.ред. код]

Модернізм[ред.ред. код]

Література XX століття[ред.ред. код]

Література XXI століття[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Човен зі слів: Антологія сучасної хорватської прози / Упорядники – Алла Татаренко, Наташа Веінович. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – 192 с.
  • Кравцов Н. И., Основные тенденции в развитии хорватской литературы кон. XIX — нач. XX века, в кн.:
  • Славянская филология, в. 7, М., 1968;
  • Зарубежные славянские литературы XX в., М., 1970;
  • Литература славянских и балканских народов конца XIX — нач. XX веков, М., 1976;
  • Бадалич И., Русские писатели в Югославии, пер. с хорват., М., 1966;
  • Barac A., Hrvatska književnost..., t. 1—2, Zagreb, 1954—60;
  • Vučetić Š., Hrvatska književnost 1914—1941, Zagreb, 1960;
  • KomboI М., Povijest hrvatske književnosti do narodnog Preporoda, 2 izd., Zagreb, 1961;
  • Panorama hrvatske književnosti XX stoljeća, Zagreb, 1965;
  • Flaker A., Književne poredbe, Zagreb, 1968;
  • Markovič S., Književni pokreti i tokovi Izmedu dva svetska rata, Beograd, 1970

Посилання[ред.ред. код]

Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.