Астаф'єв Олександр Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Астаф'єв Олександр Григорович
Псевдоніми Олесь Ничлава
Народився 10 серпня 1952(1952-08-10)
Лазарєв (смт), Ніколаєвський район (Хабаровський край), Хабаровський край, РРФСР, СРСР
Помер 29 жовтня 2020(2020-10-29) (68 років)
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність поет, перекладач, філолог, викладач університету
Alma mater Українська академія друкарства
Галузь українська література[1] і філологія[1]
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка
У шлюбі з Астаф'єва Марія Миколаївна
Діти Анатолій Дністровий

Олекса́ндр Григо́рович Аста́ф'єв (псевдонім — Олесь Нічлава; 10 серпня 1952, мис Лазарєва Хабаровського краю Росії — 29 жовтня 2020, Київ)[2][3] — український поет, критик, літературознавець, перекладач. Член Національної спілки письменників України (1992). Доктор філологічних наук (1999). Професор (1999).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї репресованих. Дитинство пройшло в селі Вовківці Борщівського району Тернопільської області.

1980 року закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова у Львові та аспірантуру при Інституті літератури імені Тараса Шевченка АН України.

Працював завідувачем редакції видавництва «Каменяр» (1980—1981) у Львові, кореспондентом газети «Зірка» (1981—1982), викладачем кафедри української літератури Ніжинського педагогічного університету (1986—2001).

У 1999 р. в Інституті літератури імені Тараса Шевченка захистив докторську дисертацію «Лірика української еміграції: Еволюція стильових систем».

Працював на посаді професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Батько українського письменника Анатолія Дністрового. Остання дружина — науковиця, публіцистка та громадська діячка Марія Астаф'єва.

Творчість[ред. | ред. код]

Поетичним творам Астаф'єва притаманні емоційна насиченість, самобутність художніх засобів, різноманітність форм. Як поет еволюціонував від неоромантизму та імажинізму до синтезів експресіонізму та сюрреалізму.

Перекладав поетичні твори з французької, польської, чеської, болгарської, російської, білоруської мов.

Твори[ред. | ред. код]

Поетичні збірки:

  • «Листвяний дзвін»,
  • «Заручини» (Київ, 1988),
  • «Слова, народжені снігами» (Ніжин, 1995),
  • «Зблизька і на відстані» (Київ, 1996).

Літературознавчі розвідки, монографії:

  • «Нарис життя і творчості Ігоря Качуровського» (Ніжин, 1994),
  • «Петро Одарченко. Штрихи до літературного портрета»,
  • «Поети „Нью-Йоркської групи“» (Ніжин, 1995),
  • Передмова до збірки «Ідуть дощі» Тетяни Череп (1995).
  • «Стилізація» (Ніжин, 1998),
  • «Лірика української діаспори: еволюція художніх систем» (Київ, 1998),
  • «Образ і знак. Українська емігрантська поезія у структурно-семіотичній перспективі» (Київ, 2000),
  • «Художні системи українського зарубіжжя» (Київ, 2000).

Книга памфлетів:

  • «Ніжинські гримаси» (Чернігів, 1994) — у співавторстві.

Автор статей на літературні теми в періодичній українській і зарубіжній пресі.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Письменники України: Довідник. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 8.
  • Самойленко Г. В. Астаф'єв Олександр Григорович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 759.
  • Сердюк П. О. У світлиці поезії. — Ніжин, 1996.
  • Сенкусь М. Програма ніжинців // Слово і час. — 1998. — № 3.
  • Забарний О. Горизонт оптимізму // Визвольний шлях. — 1999. — № 2.
  • Ігнатенко М. Про лірику української еміграції «неложними вустами» // Слово і час. — 1999. — № 4—5.
  • Панчук Ігор. Тернопільщина в іменах. Довідник. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2006.
  • Астаф'єв Олександр Григорович: Бібліографічний покажчик. — К., 2003.
  • Мельничук Б. Астаф'єв Олександр Григорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.

Посилання[ред. | ред. код]