Атака (партія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Атака»
Країна Болгарія Болгарія
Голова партії Волен Сидеров
Дата заснування 17 квітня 2005
Штаб-квартира вул. Врабча 1, Софія
Ідеологія
Позиція крайній правий
Молодіжна організація Національна молодіжна організація «Атака»
Місць у Народних зборах
0 / 240
Місць у Європарламенті
0 / 17
Офіційний колір (кольори)      Зелений
Офіційний сайт www.ataka.bg

Партія Атака (болг. партия Атака) — політична партія в Болгарії націоналістичного спрямування, створена в 2005 році в Софії. На установчому з'їзді були присутні 500 делегатів. Головою партії було обрано відомого журналіста і політика Волена Сидерова.

Ідеологія партії[ред. | ред. код]

Праворадикальна популістська партія воджистського типу, в основі політичної риторики якої лежать націоналістичні, ксенофобські, шовіністичні та антикапіталістичні гасла. Апелює до великого історичного минулого Болгарії та відстоювання національних інтересів болгар. Категорично виступає проти членства Болгарії у Європейському Союзі та НАТО. З лояльністю ставиться до Росії, яку вважають стратегічним партнером Болгарії. Проросійські настрої «Атаки» напряму корелюються з її антиукраїнською позицією.

У числі основних вимог партії:

  • націоналізація всіх приватних компаній ;
  • посилення фінансування в сфері освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення ;
  • • вихід Болгарії з блоку НАТО, відмова від членства в Євросоюзі в разі збереження політики «подвійних стандартів» ЄС;
  • боротьба з наслідками глобалізації;
  • визнання православ'я як офіційної релігії та підтримка Болгарської православної церкви
  • хороші стосунки з РФ

Програма[ред. | ред. код]

Програма артії «Атака» має назву «20 пунктів»:

  • Болгарія є мононаціональна, монолітна держава, яка не підлягає поділу по жодному з наступних принципів: віри, етнічності чи культури. Походження чи віросповідання не може стояти вище національної приналежності. Саме тому жодна відмінність від болгарської нації та держави не може мати претензій на відмежування.
  • Офіційною мовою в Болгарії є болгарська, а тому в національних ЗМІ, які фінансуються з державного бюджету, не можуть вести мовлення жодною іншою мовою. Заборона та суворе переслідування діяльності етнічних партій та сепаратистських організацій.
  • Суворе переслідування за руйнування болгарських національних святинь.
  • Охорона здоров'я, соціальні гарантії, освіта, духовність та матеріальні гарантії для болгарської нації є основним пріоритетом для державної влади. Для цього необхідно утриматись від участі у політичних, військових чи інших міжнародних союзів.
  • Болгарська держава зобов'язана забезпечити здоров'я, соціальні гарантії і створити умови для духовного та матеріального розвитку для усіх болгар за допомогою усіх наявних у влади ресурсів.
  • Будь-який болгарський інвестор, підприємець та виробник має перевагу перед будь-яким іноземним капіталом на шляху до зрівняння його до середньоєвропейських стандартів життя. Болгарське виробництво, торгівля і банки потребують державної підтримки.
  • Податки а доходи Болгарії повинні бути скеровані на підтримку незахищених верств населення, а не за рахунок запозичень Міжнародного Валютного Фонду та Світового Банку.
  • Приватизація підлягає перегляду.
  • Болгарський бізнес, незалежно чи він державний чи приватний, підлягає підтримці як у державі та і за її межами.
  • Планування бюджету та перерозподіл бюджетних коштів має відбуватися на користь громадян, а не в інтересах правлячої верхівки. Скорочення адміністративного апарату.
  • Програма подолання демографічних спаду серед болгар.
  • Негайне виведення наших військ з Іраку.
  • Вихід з НАТО. Відмова від участі у військових блоках. Цілковитий нейтралітет. Заборона розташування будь-яких іноземних військових баз на території Болгарії.
  • Референдум з будь-яких важливих питань, які стосується більше як 10 % болгарської нації.
  • Болгарська земля сільськогосподарського призначення не може бути продана іноземним громадянам за жодних обставин.
  • Перегляд закритих домовленостей у переговорах з ЄС та усунення несприятливих для Болгарії умов. Скасування договору про закриття АЕС Козлодуй.
  • Припинити болгарську залежність від Міжнародного Валютного Фонду та Світового Банку.
  • Проведення операції «Чисті руки». Розслідування прибутків кримінального походження та справ пов'язаних з політичною діяльністю, зокрема справ із зовнішнім боргом.
  • Конфіскація незаконно придбаного майна та передача його у фонд надання безкоштовної медичної допомоги. Правове обґрунтування поняття «національна зрада». Суд над національними зрадниками.
  • Законодавче закріплення мінімальної зарплати — погодинна оплата, у відповідності до середньоєвропейської.

Результати виборів[ред. | ред. код]

Національні вибори[ред. | ред. код]

  • 5 липня 2009 року — отримала 9,36 % голосів, що дозволило мати 21 депутата у Народних Зборах 41-го скликання.
  • 12 травня 2013 року партія отримала 7,3 % голосів (258 481 особа), що дозволило мати 23 депутати у діючих Народних Зборах Болгарії 42-го скликання.

Вибори до Європейського парламенту[ред. | ред. код]

  • За результатами виборів 4-7 червня 2009 року «Атака» отримала 2 мандати.
  • За результатами виборів 22-25 травня 2014 року не зуміла провести жодного свого представника. Партія офіційно відкрила свою виборчу кампанію до Європарламенту у Москві.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Nordsieck, Wolfram (2017). Bulgaria. Parties and Elections in Europe. Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 28 січня 2020.
  2. Katsikas, Stefanos (2011). Negotiating Diplomacy in the New Europe: Foreign Policy in Post-Communist Bulgaria. I.B. Tauris: 64.
  3. Hopkins, James L. (2009). The Evolution of Nationalism Within the Bulgarian Orthodox Church. World Christianity in Local Context: Essays in Memory of David A. Kerr. Continuum. 1: 149.
  4. Bideleux, Robert; Jeffries, Ian (2007). The Balkans: A Post-Communist History. Routledge: 120.
  5. а б Magone, José M. (2011). Comparative European Politics: An Introduction. Routledge: 386.
  6. Smilova, Ruzha; Smilov, Daniel; Ganev, Georgi (2012). Democracy and the Media in Bulgaria: Who Represents the People?. Palgrave Macmillan. с. 48—49. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
  7. Rusofili: Volen, we are with you!. Ataka. 2014.
  8. Left Wing, Right Wing, Everything: Xenophobia, Neo-totalitarianism and Populist Politics in Contemporary Bulgaria. Offnews. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 31 жовтня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]