Атомні підводні човни з балістичними ракетами проектів 658, 658М

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Проект 658(658М)
Hotel I class SSBN.svg
Submarine Hotel II class.jpg
Під прапором СРСР СРСР
Спуск на воду 1959–1962 рр (8 човнів)
Виведений зі складу флоту 1987–1991 рр
Основні характеристики
Тип корабля Підводний човен атомний з балістичними ракетами
Розробник проекту ЦКБ-18 (ЦКБ МТ «Рубін»)
Головний конструктор Ковалів С. М.
Класифікація НАТО Hotel-I,II
Швидкість (надводна) 15 вузлів (29 км/год)
Швидкість (підводна) 26 вузлів (50 км/год)
Робоча глибина занурення 240 м
Гранична глибина занурення 300 м
Автономність плавания 50 діб
Екіпаж 104–114 осіб
Розміри
Водотоннажність надводна 4039 т
Водотоннажність підводна 5300 т
Довжина найбільша (по КВЛ) 114 м
Ширина корпусу найб. 9,2 м
Середня осадка (по КВЛ) 7,68 м
Силова установка
2 водо-водяних реактори ВМ-А по 70 МВт, 2 турбіни загальною потужністю к. с.
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
Носові ТА: 4 калібру 533-мм (торпед), 2 калібру 400-мм (6 торпед)

Кормові ТА: 2 калібру 400-мм (6 торпед)

Ракетне озброєння Комплекс Д-2 з трьома ракети Р-13 (проект 458). Комплекс Д-4 з трьома ракетами Р-21 (проект 658М)

Проект 658 (658М) — тип експериментально-бойового підводного човна атомного з ракетами балістичними, атомних ракетних підводних крейсерів стратегічного призначення, озброєних трьома ракетами Р-13 (п. 658) або ракетним комплексом Д-4 з 3-ма балістичними ракетами Р-21 (п. 658М).

Історія[ред. | ред. код]

25 серпня 1956 року була прийнята постанова уряду про розробку атомного підводного ракетоносця для ракет Р-11ФМ і Р-13 (від першої ракети пізніше відмовилися). За основу були взяті перші радянські атомні підводні човни проекту 627. Основною відмінністю була врізка в корпус атомного торпедного човна відсіку дизельних човнів з ракетами балістичними проекту 629

Конструкція[ред. | ред. код]

Корпус[ред. | ред. код]

Міцний корпус на більшій частині довжини човна мав циліндричну форму, котра на закінченнях переходила в конусоподібну. Відмінним був тільки четвертий (ракетний) відсік, виконаний у формі «вісімки», з розпірною горизонтальною платформою, котра ділила відсік на верхні я нижню частину.

Міцний корпус поділявся поперечними перегородками на 10 відсіків:

1.торпедний;

2.акумуляторний;

3.центральний пост;

4.ракетний;

5.дизельний;

6.реакторний;

7.турбінний;

8.електродвигунний;

9.допоміжних механізмів;

10.кормовий.

Енергетичне обладнання[ред. | ред. код]

Два водо-водяних реактори ВМ-А розміщені один біля одного в діаметральній площині човна з з парогенераторами і турбозубчатими агреатами 60-Д. Система руху двовальна двовинтова. Проектом було передбачено також і два електродвигуна «підкрадання» ПГ-116 по 450 к.с.і два дизельгенератори ДГ-400 з дизелями М-820

Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання[ред. | ред. код]

Озброєння[ред. | ред. код]

Тоннаж човна дозволяв нести тільки три ракети Р-13 і в один ряд. Запуск ракет був можливим тільки з надводного положення. Ракета Р-13 комплексу Д-2 мала масу 13745 кг, довжину 11,8 м, діаметр корпусу 1,3 м, розмах стабілізаторів 1,9 м, була оснащена ядерною головною частиною (ГЧ) потужністю 1 Мт і масою 1600 кг, дальність стрільби 600 км з відхиленням влучності до 4 км.

Паливо ТГ-02 (суміш ксилідіну і триетиламіну) було розміщене окремо від кожної ракети в спеціальних ємкостях поза міцним корпусом і подавалося в ракету перед стартом. Окислювач АК-27І (розчин чотириокису азоту в концентрованій азотній кислоті). Пуск трьох ракет відбувався протягом 12 хвилин після спливання човна. Потреба спливання для запуску ракет суттєво знижувала бойові можливості ракетоносця, тому при модернізації човнів за проектом 658М були встановлені інші пускові установки СМ-87-1 для ракет Р-21 комплексу Д-4 з підводним стартом. Ракета Р-21 була рідкопаливна з стартовою масою 19,7 м, висота 14,2 м, діаметр корпусу 1,3 м. Вона могла переміщати бойовий блок масою 1200 кг на відстань 1400 км, з влучністю до 2,8 км. Пуск здійснювався з глибин 40-60 м при швидкості 2-4 вузли (4-8 км). Стрільба трьох ракет відбувалася за 10 хв.

Експлуатація[ред. | ред. код]

Ремонти і модернізації[ред. | ред. код]

Інциденти[ред. | ред. код]

Бойове використання[ред. | ред. код]

Сучасний статус і перспективи[ред. | ред. код]

Оцінка проекту[ред. | ред. код]

Представники[ред. | ред. код]

Назва Заводський номер Закладений Спущений на воду Прийнятий флотом Виведений з Флоту
К-19 901 17 жовтня 1958 11 жовтня 1959 12 листопада 1960 19 квітня 1990
К-33[en] 902 9 лютого 1959 6 серпня 1960 24 грудня 1960 16 вересня 1987
К-55[ru] 903 5 серпня 1959 18 серпня 1960 27 грудня 1960 12 жовтня 1960
К-40[ru] 904 6 грудня 1959 18 вересня 1960 27 грудня 1960 14 березня 1989
К-16[ru] 905 5 травня 1960 31 липня 1961 28 грудня 1962 14 березня 1989
К-149 907 12 квітня 1961 20 липня 1962 27 жовтня 1962 24 червня 1991
К-178 908 11 вересня 1961 1 квітня 1962 8 грудня 1962 19 квітня 1990

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ю. В. Апальков: Подводные лодки советского флота 1945–1991, том I. 2009, ISBN 978-5-903080-55-7.
  • Справочник «Подводные лодки России», том IV, часть 1, 1ЦНИИ МО РФ (кораблестроения ВМФ), ЦКБ «Рубин», СПБ, 1996 год.
  • Norman Polmar und Kenneth J. Moore: Cold War submarines: the design and construction of U.S. and Soviet submarines, 1945–2001. Potomac Books Inc., 2003, ISBN 978-1-57488-594-1 (englisch)
  • CHANT, Chris. Válečné lodě současnosti. Praha : Deus, 2006. ISBN 80-86215-81-4. S. 256.
  • PEJČOCH, Ivo; NOVÁK, Zdeněk; HÁJEK, Tomáš. Válečné lodě 7 — Druhá část zemí Evropy po roce 1945. Praha : Ares, 1998. ISBN 80-86158-08-X. S. 353.
  • Jan Radziemski, «Hiroszima» i jej siostry. Historia atomowych okrętów podwodnych projektu 658 w: Okręty Wojenne nr 6/2003, ISSN 1231-014X