Байбуртли Яг'я Наджи Сулейманович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Байбуртли Яг'я Наджи Сулейманович
Народився1876[1]
Бахчисарай, Сімферопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер25 серпня 1942(1942-08-25) або 1943[1]
Архангельська область, РРФСР, СРСР
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьпедагог, письменник, мовознавець
Знання мовкримськотатарська

Яг'я Наджи Сулейманович Байбуртли (1876, Бахчисарай, Таврійська губернія — 25 серпня 1942, Архангельська область) — кримськотатарський письменник, лінгвіст, педагог. Автор підручника кримськотатарської мови[2]. Репресований у 1937 році. Посмертно реабілітований у 1957 році.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в 1876 році у Бахчисараї в родині торговця[3]. Батько володів бакалійною крамницею (помер у 1911 році). Мати померла в 1923 році. Сестри — Еміне і Сехар. Брат — Амет Мідат, розстріляний червоноармійцями в 1918 році за участь у курултаївському русі[4].

Закінчив медресе «Султаніє» у Стамбулі (1892—1897). Вивчав російську мову і літературу у комерційному училищі в Одесі. Закінчив Сімферопольську татарську вчительську школу. Був співробітником газети «Терджиман» (1898—1901), де працював коректором під керівництвом Ісмаїла Гаспринського[3]. У 1901 році за пропозицією Гаспринського став учителем у новометодній школі в Алупці, яку очолював Асан Айвазов. У 1908 році став учителем земської школи в Бахчисараї[4][5].

Пізніше, до 1914 року працював учителем у селі Лімени Ялтинського повіту. Супроводжував сходознавця Олександра Самойловича в його поїздках по Криму, готував для нього зразки народної словесності[6]. З 1914 по 1917 роки працював у Бахчисарайській земській школі. Серед його учнів були письменник Шаміль Алядін і лінгвіст Усеїн Куркчі[4].

У 1917 році обраний у Курултай від робітників і вчителів Сімферополя. Член парламентської комісії Курултаю з обліку збитків, нанесених більшовиками у 1918 році[4].

З 1921 по 1923 рік — голова правління кооперативу «Берекет». У 1927—1928 роках його позбавляють права займатися педагогічною діяльністю, однак потім повертають йому таке право. За радянських часів опублікував у журналі «Ілері» статтю «Минуле і сьогодення татарської молоді». Є автором перекладів на кримськотатарську мову низки творів світової літератури. Разом з І. Аккі та Шевкі Бекторе займався розробкою полегшеної версії арабського алфавіту для кримськотатарської мови. Брав участь у першому Всесоюзному учительському з'їзді в Москві (1925)[3]. Публікувався у журналах «Йилдиз», «Емель», «Kalgay» і «Янъы Чолпан» («Нова Венера»)[7][8]. Автор підручника кримськотатарської мови, п'єс «Жертва революції або татарська дівчина», «Бідна Айше», «Юсуфчик» і повісті «Старе медресе»[2][4][9].

Працював у Бахчисарайському педагогічному технікумі. У 1935 році звільнився з роботи через навчання в Туреччині. Пізніше викладав рідну мову і математику на курсах по ліквідації неписьменності в Бахчисараї. У Бахчисараї проживав у будинку № 28 на вулиці Міліцейській[4].

У 1937 році Бекірова звинуватили за 58-й статтею за участь у націоналістичній групі Османа Акчокракли[10]. 17 лютого його заарештовано, а 14 серпня 1938 року — засуджено трійкою НКВС до 10 років виправно-трудових таборів[3][4].

Помер 25 серпня 1942 року в Архангельській області. Рішенням військового трибуналу Одеського військового округу Особливої наради від 27 серпня 1957 року справа щодо Байбуртли була скасована та визнана необґрунтованою за відсутністю складу злочину[4].

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Магі. Доньки — Хілял та Ніяр, син — Мансур[4].

Праці

[ред. | ред. код]
  • Еліфба [Архівовано 9 червня 2020 у Wayback Machine.]. Сімферополь, 1913 рік.
  • Буквар. Бахчисарай, 1913 (3-є вид.: Бахчисарай, 1916 рік).
  • Новий метод навчання у татар // Яни Чолпан. 1923. № 2. с. 8-12.

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Люди и судьбы. Биобиблиографический словарь востоковедов - жертв политического террора в советский период (1917-1991) — СПб: Петербургское Востоковедение, 2013. — 496 с. — (Социальная история отечественной науки о Востоке) — ISBN 978-5-85803-225-0
  2. ↑ а б Керім Ісмаїл Асаноглу. КРИМСЬКИЙ ЛІТОПИСЕЦь, ПОЕТ І ФОЛЬКЛОРИСТ АБДУРАМАН БАРІ (1897 - 1970) // Питання кримськотатарської філології, історії та культури. — 2019. — № 8 (5 листопада). Архівовано з джерела 10 червня 2020. Процитовано 6 липня 2020.
  3. ↑ а б в г БАЙБУРТЛИ Яг'я Наджи Сулейманович. bessmertnybarak.ru. Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
  4. ↑ а б в г д е ж и к Хаялі Р. Двадцять років потому… // Реабілітовані історією. Автономна Республіка Крим. — Київ : Інститут історії України НАН України, 2014. — Т. 9 (5 листопада). — С. 14—26. — ISBN 978-966-02-7514-0. Архівовано з джерела 14 лютого 2019. Процитовано 6 липня 2020.
  5. ↑ Кіримов Т. Н. (5 вересня 2014). Я.Н. Байбуртли і культурно-просвітницька діяльність кримськотатарської інтелігенції першої третини XX століття. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
  6. ↑ Непомнящий А. А. Кримознавство й кримознавці в науковій долі академіка А.Н. Самойловича // Золотоординська цивілізація : журнал. — 2016. — № 9 (5 листопада). — С. 163—185. — ISSN 2308-1856. Архівовано з джерела 10 червня 2020. Процитовано 6 липня 2020.
  7. ↑ Новини тижня. avdet.org. 29 серпня 2011. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
  8. ↑ Звід пам'яток історії, архітектури та культури кримських татар. Том III. м. Сімферополь. — Бєлгород: «КОНСТАНТА», 2018. — с. 284. — 392 с.
  9. ↑ Байбуртли Яг'я Наджи Сулейманович | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
  10. ↑ Хаялі Р.І. Кримські татари в репресивно-каральній політиці в Кримській АРСР // Культура народів Причорномор'я. — 2007. — № 71—76 (5 листопада). Архівовано з джерела 26 лютого 2021. Процитовано 6 липня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Байбуртли_Яг%27я_Наджи_Сулейманович&oldid=35936390