Байков Георгій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георгій Іванович Байков
Байков Георгій Іванович.jpg
Народження 26 лютого 1923(1923-02-26)
Одеса
Смерть 14 липня 1969(1969-07-14) (46 років)
Євпаторія
Поховання Євпаторія
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ RAF AF branch insignia1936.gif винищувальна авіація
Звання CCCP air-force Rank starshyj lejtnant infobox.svg Старший лейтенант авіації
Формування 9-й гв. вап
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Слави III ступеня
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Гео́ргій Іва́нович Байко́в (нар. 26 лютого 1923(19230226) — пом. 14 липня 1969) — радянський військовий льотчик часів Другої світової війни, командир авіаційної ланки 9-го гвардійського винищувального авіаційного полку (303-тя винищувальна авіаційна дивізія, 1-ша повітряна армія, 3-й Білоруський фронт), гвардії старший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 26 лютого 1923 року в місті Одесі в родині службовця. Росіянин. У 1930-х роках родина переїхала до Московської області. Закінчив аероклуб в Митищах.

До лав РСЧА призваний в лютому 1941 року й направлений на навчання до Качинської військової авіаційної школи льотчиків імені О. Ф. М'ясникова. Після закінчення школи направлений до 16-го запасного авіаційного полку[1], що базувався у Поволжжі.

З листопада 1942 року — в діючій армії. Воював на Сталінградському, Південному, 4-ту Українському і 3-тю Білоруському фронтах. До лютого 1943 року молодший лейтенант Г. І. Байков воював на винищувачеві Як-1 у складі 296-го винищувального авіаційного полку (8-ма повітряна армія). З березня 1943 року — командир авіаційної ланки 9-го гвардійського винищувального авіаційного полку.

Всього за роки війни здійснив 252 бойових вильоти, провів близько 55 повітряних боїв, у яких збив особисто 15 і в складі групи — 5 літаків супротивника.

По закінченні війни продовжив військову службу в частинах ВПС Білоруського військового округу. У 1951 році закінчив Вищі офіцерські льотно-тактичні курси, працював льотчиком-випробувачем.

Після звільнення в запас мешкав у місті Євпаторії Кримської області УРСР. 15 липня 1969 року покінчив життя самогубством[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 41-44.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сформований 18.07.1941 у м.Куйбишев. У ньому проходили навчання на винищувачах Як. Розформовано 28.02.1946
  2. Червоні соколи. Радянські льотчики 1936–1953

Посилання[ред. | ред. код]