Балла Ласло Карлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Балла Ласло Карлович
Народження 23 липня 1927(1927-07-23) (90 років)
  Павловце
Смерть 28 жовтня 2010(2010-10-28) (83 роки)
  Ужгород, Закарпа́тська о́бласть, Україна
Національність мадяр
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Мова творів угорська мова
Рід діяльності журналіст
письменник
перекладач
Нагороди та премії
Орден Трудового Червоного Прапора

Ла́сло Ка́рлович Ба́лла (*23 липня 1927(19270723), Павловце) — угорський письменник, перекладач, журналіст. Член КПРС з 1958 до 1989. Народився в селі Павловце (Чехословаччина). Закінчив в Угорщині, в м. Пейч, екстерном педагогічне відділення університету. Син — Балла Карой Ласлович — угорський письменник. Брат - Павло Карлович Балла (1930.18.04 - 2008) — український живописець і педагог. Член спілки художників СРСР. Член національної спілки художників Україны (1967) Википедия

З 1945 проживав в Ужгороді. З 1967 до 1987 р. головний редактор обласної газети «Карпаті ігаз Со» (м. Ужгород), викладав в Ужгородському університеті. Писав переважно угорською мовою. Перекладав твори народів Російської імперії.

Доробок[ред.ред. код]

Надрукував у періодичних виданнях в свої перекладах поезії Тараса Шевченка «Заповіт», «Минають дні, минають ночі», «Вітер з гаєм розмовляє», «Сонце заходить, гори чорніють», «Один у другого питаєм», «Садок вишневий коло хати» (узагальнено у білінгвальному виданні Тарас Шевченко. «Кобзар»: Поезії / Переклади Л. Балли, А. Гідаша. - Ужгород: "Карпати", 2005).

Йому належать розділ про українського поета в підручнику для шкіл з угорською мовою навчання; статті «Тарас Григорович Шевченко» («Карпатський календар», 1957), «Найбільший український поет» («Карпатський календар», 1964), «Переклик велетнів» (про Шевченка і Шандора Петефі, 1961), «Учитель і брат» (1964, обидві — в «Закарпатській правді») та «Вони хочуть знати поета-велетня» (про переклади творів Шевченка угорською мовою, 1966, «Закарпатська правда»). Автор вірша «Біля могили Шевченка», який надруковано в альманасі «Карпати» (1958, № 2).

Автор понад 50 книжок для дорослих та дітей. Основні з них: «Співай голосніше», «3 відкритим серцем», «Літні вогні», «Хмари без дощу», «їде Пішта на велосипеді», «Промені», «Найвищий показ», «Зойк мідної пластини», «Огненный пасаж», «Під кроною віку»; цикл романів «Місце зустрічі — безмежність», «Кого любить, того й карає», «Голярня до Сліпого», «Аронське благословення», «На грані буття». Є автором книжок з історії мистецтва, педагогіки, підручників з літератури для шкіл України з угорською мовою навчання. Твори Л.Балли перекладалися українською, російською, німецькою, словацькою та іншими мовами.

Нагороджений орденами і медалями. Заслужений працівник культури України. Лауреат Міжнародної премії імені І .Франка та угорської премії імені Лароша Надя.

Джерела[ред.ред. код]

  • Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]