Тарас Шевченко у світовій літературі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Азербайджанська література[ред. | ред. код]

1934 року вперше було видано «Кобзар» Шевченка азербайджанською мовою. До нього ввійшли поеми «Наймичка», «Кавказ» та вірші «Заповіт», «Лічу в неволі дні і ночі», «Молитва», «Хоча лежачого й не б'ють», «Якби ви знали, паничі», «І знов мені не привезла» та інші (перекладачі — А. Джавад та М. Мушфік). Вступну статтю до книжки написав Аріф.

До 125-річчя з дня народження українського поета видано його «Вибрані твори» (Баку, 1939). До цієї збірки ввійшли поеми й вірші Шевченка в перекладах С. Вургуна, С. Рустама, Р. Рзи та інших. Наступне видання творів українського поета в Азербайджані з'явилося 1951 року.

До 100-річчя з дня смерті Шевченка в Азербайджані видано ілюстровану збірку його поем («Причинна», «Катерина» і «Царі»). До 150-річчя з дня народження Шевченка видано «Кобзар» азербайджанською мовою з передмовою А. Агаєва «Великий поет українського народу». До збірки ввійшли переклади С. Рустама, Р. Рзи, М. Рагіма, О. Саривеллі, Т. Еюбова, І. Сеїд-заде, М. Ібрагіма, С. Вургуна, М. Ділбазі і Е. Алібейлі.

1973 року Аббас Абдулла переклав азербайджанською мовою «Кавказ». Всього після 1917 року в Азербайджані було видано 6 збірок поезій, перекладено майже всі його твори.

Українському поетові присвятили праці азербайджанські літературознавці: М. Рафілі «Тарас Шевченко» (1939), П. Халілов, «Тарас Шевченко» (1961) та «Великий кобзар України» (1964), Мамед-Джафар «Т. Г. Шевченко» (1964). С. Вургун у статті «Серця, сповнені любові» (1938) назвав творчість українського поета «дорогоцінним алмазом для азербайджанської культури».

Періодичні видання, що виходять азербайджанською мовою, широко висвітлюють на своїх сторінках творчість поета, публікуюють нові переклади його віршів. Азербайджанські поети присвятили Шевченкові вірші, поеми, оповідання. Широко відома поема З. Халіла «Тарас», що 1939 року на республіканському конкурсі на найкращий художній твір про Шевченка здобула першу премію. М. Рагім присвятив Шевченкові вірш «Прекрасна моя епоха» (1939), Р. Рза — оповідання «Полум'яні мечі» (1941), М. Гусойн — нарис «Кобзар і воїн» (1943)[1].

Російська література[ред. | ред. код]

Популяризації творів Шевченка сприяли О. Плещеєв, М. Курочкін, М. Михайлов. У 18561860 роках у журналах «Современник», «Русское слово», «Библиотека для чтения», «Народное чтение» та інших друкувалися твори Шевченка в перекладах російських поетів.

У 1860 вийшов «Кобзарь Тараса Шевченко в переводах русских поэтов», де подані переклади М.Гербеля, М. Михайлова, М. Курочкіна, Л. Мея, О. Плещеєва, М. Берга, В. Крестовського. Цей «Кобзарь» доповнювався і перевидавався у 1869, 1876 і 1905 роках. Вірші «Доля» та «Іван Підкова» перекладав Леонід Блюммер.

Українські письменники О. Лепкий (1867), М. Чмирьов (1874), С. Дрімцов (19021903), Іван Бєлоусов (1900, 1906, 1911), А. Колтоновський (1911) також перекладали твори Шевченка.

Першим виданням у радянський період стала книжка «Запретный кобзарь» за редакцією Івана Бєлоусова (1918—[[1919), до якого увійшли переклади творів Шевченка, заборонені царською цензурою.

У 1930-х роках вийшов «Кобзар» у перекладі Федора Сологуба (1934, перевидано 1935 і 1939), кілька видань вибраних творів у перекладі російських поетів (за редакцією Корнія Чуковського, Максима Рильського і Миколи Ушакова, а також Миколи Брауна і Олександра Прокоф'єва), окремими виданнями вийшли поема «Наймичка» (переклад Олени Благиніної), «Історичні поеми» («Гайдамаки», «Сліпий», «Чернець», «Тарасова ніч», у перекладі Бориса Турганова), драма «Назар Стодоля» (в перекладі Павла Антокольського) та інші. Підготовлено декілька повних п'ятитомних видань творів Тараса Шевченка російською мовою.

Перекладачі поезії Шевченка російською мовою[ред. | ред. код]

Переклади творів Шевченка іншими мовами[ред. | ред. код]

  • Абхазька література
    • Твори Тараса Шевченка перекладали Д. Гуліа (1938), Л. Квіцініа (1930-і), Кіазим Агумаа (1939), Б. Шинкуба, О. та Ч.Джонуа, І. Тарба, В. Анкваба, Г. Губліа, Ш. Пілія, Ш. Цвіжба та ін. перекладачі (1964) .
      • Література
      • Іщенко Є. М. Абхазька література // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 13—14.
      • Іщенко Є. М. Абхазька література і Т. Г. Шевченко // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976. — С. 18.
      • Гуліа Д. «В сім'ї новій, вольній» // Вісті. — 1938. — 29 вересня.
      • Агумаа К. Абхазский народ чтит память поэта // Советская Абхазия. — 1939. — 9 березня.
      • Іщенко Є. Шевченкові твори в Абхазії // Вітчизна. — 1964. — № 3.хай кста
  • Австрійська література і Тарас Шевченко
  • Адигейська література
    • Поети Адигеї А. Хатков, А. Євтих, Х. Андрухаєв та інші почали звертатися до творчості Тараса Шевченка в 1930-ті роки. У 1939 році Р. Меркицький переклав адигейською мовою поему «Катерина» (газета «Соціалістична Адигея», № 49, 53, 59). Того ж року адигейською мовою було видано збірку творів Шевченка «Вірші та поеми». Сюди ввійшли поеми «Катерина», «Кавказ», «Наймичка», поезії «О люди! Люди небораки», «Заповіт» та інші (переклади Р. Меркицький, М. Джанчатов). Ґрунтовну вступну статтю до збірки написав Д. Костанов. 1961 року опубліковано нові переклади творів Шевченка: «Заповіт», «Сон», «Гоголю» — перекладач — М. Паранук; вступ до балади «Причинна» (під назвою «Дніпро») — перекладач — Х. Ашинов. У 1973 році газета «Соціалістична Адигея» (7 лютого) надрукувала статтю М. Куніжева «Шевченко і адигейська література». В ній простежено історію перекладів поезій Шевченка і вивчення його творчості в Адигеї.
      • Література
      • Куніжев М. Ш. Адигейська література // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 25—26.
      • Куніжев М. Ш. Адигейська література і Т. Г. Шевченко // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976. — С. 25.
      • Къуныжъ М. Шевченкэмрэ адыгэ литературэмрэ // Соціалістична Адигея. — 1973. — 7 лютого.
  • Башкирська література
  • Бенгальська література
    • Мрідула Гош (Mridula Ghosh) — їй належать переклад численних віршів Тараса Шевченка.
  • Вірменська література
  • Грузинська література
    • Апхаїдзе Шалва Миколайович — переклав грузинською мовою поезії Тараса Шевченка «Чи ми ще зійдемося знову?», «Закувала зозуленька», «Бували войни й військовії свари».



Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шаріфлі Т. М. Азербайджанська література і Т. Г. Шевченко // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976. — С. 25—26.

Посилання[ред. | ред. код]