Шандор Петефі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шандор Петефі
Petőfi Sándor
Orlai-petofi1.jpg
Ім'я при народженні Олександр Петрович
Псевдо Rónai Sándor і Andor deák
Народився 1 січня 1823(1823-01-01)
Кішкереш, Угорщина Угорщина
Помер 31 липня 1849(1849-07-31) (26 років)
Сігішоара, Угорщина Угорщина
·загиблий у бою
Громадянство
(підданство)
Flag of Hungary (1848-1849, 1867-1869).svg Угорське королівство
Національність угорець
Діяльність національний поет Угорщини, його називають іноземним Т.Шевченком
Alma mater Гімназія Фашорі (1834), Піаристська гімназія Будапешта[d] (1835) і Q1242378? (1842)
Мова творів англійська, французька, німецька і угорська[1]
Magnum opus Q466479?, Q784741?, János Vitéz[d], Q784950? і Nemzeti dal[d]
Членство Q1326882?
Партія Opposition Party[d]
Конфесія лютеранство
Брати, сестри  • István Petőfi[d]
У шлюбі з Юлія Сендреї[d]
Діти Zoltán Petőfi[d]
Автограф Petőfi Sándor aláírása.png

Шандор Петефі у Вікісховищі?

Ша́ндор Пе́тефі (угор. Petőfi Sándor, серб. Александар Петровић, словац. Alexander Petrovič, укр. Олександр Пе́трович; 1 січня 1823 — 31 липня 1849) — угорський поет, публіцист, революційний діяч сербського і словацького походження.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походить з небагатої родини. Батько — Штефан (Іштван) Пе́трович (або Стефан Петрович), збіднілий дворянин, серб за національністю, мати — Марія Грузова (або Груз), словацька селянка. Вперше до школи він пішов у віці 5 років. Саме в цьому віці він почав читати і писати, трохи пізніше віршувати, малювати, вивчати німецьку, угорську та латинську мови. Вже у 15 років знав 7 мов.

В 1847 році — очолював організацію «Молода Угорщина».

Був одним з керівників революційного повстання в Пешті (15 березня 1848) під час Революції 1848 — 1849.

Отримав звання офіцера революційної армії. Потім він був звільнений від армії, оскільки захворів на туберкульоз.

Відповідно до традиційної версії біографії Петефі загинув під час битви при Шегешварі 31 липня 1849, в бою з козаками російської армії, очолюваної царським генералом Іваном Паскевичем. Згідно з новою версією, яка не знайшла підтвердження, був поранений, взятий в полон і таємно вивезений на Сибір, де й помер в 1849 році.

Творчість[ред. | ред. код]

Пам'ятник Шандору Петефі у Берегові

Серед творів — «Вірші» (1944), поеми «Сільський молот» і «Витязь Янош» (1844), драма «Тигриця і гієна» (1845), збірник віршів «Хмари» (1845-1846), роман «Шнурок ката» (1846), поеми «Пішта Силай» (1846), «Шалго» (1846), «Апостол» (1848).


На батьківщині

Степ в золотому стиглому вбранні,
Де марево ввижається мені,
Колишеться і в дальній лине плин,—
Ти пізнаєш мене? Це я, твій син.
У затінку оцих тополь старих
Востаннє відпочити я приліг,—
Як римська цифра п'ять, на сірім тлі
У вирій відлітали журавлі.
Лишаючи назавжди отчий дім,
Заледве міг я попрощатись з ним…
Благословення матері! Давно
Розвіялося на вітрах воно.
На віддалі минав за роком рік,
Народжувався і зникав навік,—
На возі не завжди щасливих літ
З тих пір я встиг об'їхати весь світ.
Важка наука — в білім світі жить.
Багато поту й сліз я встиг пролить.
Вибоїстим, нерівним був мій шлях
В пустелі людській по сипких пісках.
Це добре знаю я, бо мій напій
Не-раз бував немов полин гіркий,
Не раз мій кухоль наливали вщерть —
Було б одразу легше випить смерть.
Але тепер все горе й вся біда,
Всі муки сплинули, немов вода,
I спомини про мій тернистий шлях —
Все потопає в радісних сльозах.
Тут колисала матінка мене,
Тут сонце, наче в юності, ясне,
З-під хмари усміхається мені,
Як синові, на рідній стороні.

(Переклад Леоніда Первомайського)

Твори Петефі перекладали українською Павло Грабовський, Осип Маковей, Леонід Первомайський та інші.

Погруддя в Києві

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Гидаш А. Петефи. — М., 1961. (рос.)
  • Ййеш Д. Шандор Петефи. — М., 1984. (рос.)
  • Петефи в мировой культуре: Материалы конф. — М., 1975.(рос.)
  • Украинский советский энциклопедический словарь, том 2, Киев, Главная редакция УСЭ, 1988, стр.665