Бандурка Олександр Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Маркович Бандурка
Бандурка Олександр.jpg
Народився 24 квітня 1937(1937-04-24) (85 років)
Калинівка
Громадянство Україна
Національність українець
Місце проживання Харків, Київ
Діяльність робота в органах внутрішніх справ, народний депутат України, підготовка спеціалістів та вчених, творча діяльність
Галузь юриспруденція
Відомий завдяки керівник державних установ, політик, вчений, письменник, журналіст
Alma mater ХНЕУ ім. С. Кузнеця, Дніпровський державний технічний університет, Харківський інженерно-економічний інститут[d], Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого і Академія управлвння МВС Росіїd
Науковий ступінь доктор юридичних наук
Вчене звання професор[d] і Національна академія правових наук України
Науковий керівник Q84724626?
Знання мов українська
Заклад Міністерство внутрішніх справ СРСР, Міністерство внутрішніх справ України, ВРУ і Харківський національний університет внутрішніх справ
Членство Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Титул почесний громадянин Харкова та багатьох інших міст, селищ і районів; академік правової академії; доктор юридичних наук; професор
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3] і Народний депутат України[4]
Військове звання Rank insignia of militsiya of Ukraine 16 (horizontal).svg Генерал-полковник
Партія КПРС, Позапартійний
Конфесія православний, УПЦ Київського Патріархату
Автограф Oleksandr Bandurka signature.png
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден преподобного Нестора Літописця II ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Заслужений юрист України
Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Україна Народний депутат України
4-х скликань
15 травня 1990 10 березня 2006

Олекса́ндр Ма́ркович Банду́рка (24 квітня 1937, Калинівка) — український державний діяч, політик, вчений, письменник, журналіст.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 24 квітня 1937 року в селі Калинівка, Городищенського району, Черкаської області[5], в сім'ї селянки та залізничника.

Закінчив Харківський інженерно-економічний інститут, Харківський юридичний інститут імені Ф. Е. Дзержинського та Академію МВС СРСР. 1958 року почав працювати економістом Дніпродзержинського металургійного заводу.

У 1958 році закінчив Харківський інженерно-економічний інститут, у 1963 році Харківський юридичний інститут імені Ф. Е. Дзержинського та у 1970 році Академію МВС СРСР.

З 1958 року почав працювати економістом Дніпродзержинського металургійного заводу.

Працював на слідчих, оперативних та керівних посадах в органах внутрішніх справ у Дніпродзержинську, Широкому, Софіївці, Нікополі Дніпропетровської області та у містах Дніпропетровську, Полтаві, Житомирі, Києві. Очолював Управління позавідомчої охорони МВС УРСР у 1983—1984 роках.

Начальник Управління внутрішніх справ Харківської області у 1984—1994 роках.

З 1959 року — на службі в органах МВС.

Начальник Управління внутрішніх справ виконкому Харківської обласної Ради народних депутатів у 1984—2004 роках.

Ректор Харківського національного університету внутрішніх справ у 1994—2003, 2010—2012 роках.[6].

Ініціатор створення та перший ректор Харківського національного університету внутрішніх справ.

Одружений, має двоє дітей.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

З 1990 по 1994 — Народний депутат України 1-го скликання.

18 березня 1990 року обраний народним депутатом України у Дергачівському виборчому окрузі № 388, 2-й тур 53.72 % голосів, 8 претендентів.

У Верховній Раді України I скликання був членом комісії з питань правопорядку та боротьби із злочинністю.

З 1994 по 1998 — Народний депутат України 2-го скликання.

Квітень 1994 — обраний Народним депутатом України II скликання, 2-й тур, 70.11 % голосів, 5 претендентів.

З 1998 по 2002 — Народний депутат України 3-го скликання.

З 2002 по 2006 — Народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 176 Харківська область. З 31 травня 2005 — в Народній партії.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Автор книжок «Генерал милиции советует и предупреждает», «Слідчий — моя професія», «350 років мого життя», «Інтерпол», «Автопортрет політика» (у 2-х книгах), «Смійтеся на здоров'я», «Мир преступлений в литературе и искусстве», багатьох монографій, підручників, посібників.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Нагороджений багатьма орденами та медалями різних країн. Відзначений різноманітними почесними званнями і преміями за миротворчу, наукову і політичну діяльність, а також працю в літературі і журналістиці. Доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України. Заслужений юрист України.

Указом Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  4. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  5. Ярмыш А. Н. Бандурка Александр Маркович // Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова / В. И. Астахова, Е. В. Астахова, А. А. Гайков. — Х.: Кн. ф-ка «Глобус», 1998. — С. 71—74. — 736 с. — ISBN 966-7083-22-5.
  6. Михайло Добкін та Сергій Чернов привітали Олександра Бандурку з призначенням в.о. ректора ХНУВС
  7. Указ Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року. Архів оригіналу за 8 вересня 2016. Процитовано 5 жовтня 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]