Барто Агнія Львівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Агнія Барто
рос. Агния Барто
Ім'я при народженніГетель Ле́йбівна Во́лова
Народилася4 (17) лютого 1901(1901-02-17)
Ковно
Померла1 квітня 1981(1981-04-01) (80 років)
Москва
ПохованняНоводівичий цвинтар
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьєвреї[1][2]
Місце проживанняVorontsovo Poled
Єкатеринбург
Lavrushinsky Laned
Dolgorukovskaya Streetd
Sadovaya-Triumfalnaya Streetd
Sadovaya-Karetnaya Streetd
Malaya Nikitskaya Streetd
Діяльністьдитячий письменник
Сфера роботипоезія
ЗакладМаяк
Мова творівросійська
Роки активностіз 1925
Жанрпоезія і сценарій
ЧленствоСП СРСР
РодичіTamara Dembod
У шлюбі зAndrey Shcheglyayevd і Pavel Nikolaevič Bartod
ПреміїЛенінська премія Сталінська премія
CMNS: Барто Агнія Львівна у Вікісховищі

Агні́я Льві́вна Барто́ (рос. Агния Львовна Барто, *4 (17) лютого 1901(19010217), Ковно — †1 квітня 1981, Москва) — російська радянська дитяча поетеса, письменниця, драматургиня.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Агнія Барто народилася в місті Ковно (Литва). Навчалася у гімназії, де під впливом творчості Ахматової та Маяковського почала писати власні вірші. Паралельно з навчанням в гімназії займалася в хореографічному училищі. Справжнє ім'я письменниці — Гетель Лейбівна Волова. Змінила ім'яб вперше одружившись. Чоловіком поетеси став поет Павло Барто, спільно з яким Агнія написала три вірші.

Друкувалась з 1925 року. Лаконізм, яскрава образність — характерні риси найкращих її творів («Вірші дітям», Сталінська премія, 1950).

Авторка кількох кіносценаріїв (картини «Підкидьок» (1939), «Слон і мотузочок» (1945), «Альоша Птіцин виробляє характер» (1953), «Шукаю людину» (1973, за однойменною книгою та по циклу радіопередач А. Барто на Радіо «Маяк» — про пошуки людей, які загубилися під час радянсько-німецької війни), а також до українського фільму «Справжній товариш» (1936, реж. Л. Бодик, А. Окунчиков).

Працювала в редакційній раді Детгиз і журналу «Мурзилка». Була головою секції дитячих письменників м. Москва (РСФСР).[3]

Твори Барто видані в українських перекладах Наталі Забіли, Оксани Іваненко, Марії Пригари, Грицька Бойка.

Див. також

[ред. | ред. код]
  • 2279 Барто — астероїд, названий на честь поетеси[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.mk.ru/editions/atmosphere/article/2010/05/28/499337-rodom-iz-detstva.html
  2. ↑ http://agniyabarto.ru/00_barto-100-doch-bulvar.htm
  3. ↑ Барто Агнія Львівна (dic.academic.ru) [Архівовано 23 квітня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Письменник Це незавершена стаття про письменницю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Барто_Агнія_Львівна