Барятинський Олександр Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Барятинський Олександр Петрович
Alexandr Petrovich Baryatinsky by N.Bestuzhev.jpg
Народився 18 січня 1799(1799-01-18)
Росія
Помер 31 серпня 1844(1844-08-31) (45 років)
Тобольськ, Західно-Сибірське генерал-губернаторство, Російська імперія[1]
Поховання Zavalnoye cemetery[d]
Діяльність поет
Барятинський О.П. 1839 рік. Акварель Бестужева М.О.

Олекса́ндр Петро́вич Баряти́нський {1798—†1844, Тобольськ) — російський поет, декабрист. Походженням—князь. Близький друг Пестеля Павла Івановича, активний діяч Південного товариства, до якого вступив 1821 року. Був матеріалістом і послідовним республіканцем, виправдовував рішучі революційні дії.

Біографія[ред. | ред. код]

Виховувався в єзуїтському пансіоні в Петербурзі до кінця 1814 або початку 1815 року, коли, здавши попередній іспит при Педагогічному інституті, вступив на службу в Колегію іноземних справ перекладачем. У військову службу вступив в лейб-гвардії Гусарський полк юнкером - 1 січня 1817 року. Член Союзу благоденства і Південного товариства, голова Тульчинської управи (змінив на цій посаді Пестеля за кілька тижнів до смерті Олександра I). Прийняв у Південне товариство Фаленберга.

За вироком суду позбавлений чинів і дворянства, відбував покарання в Сибіру - довічна каторга; з липня 1839 року вийшов на поселення. Помер у Тобольську.

У збірці віршів «Години дозвілля в Тульчині» Барятинський виступив як вільнодумець і атеїст.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Барятинский Александр Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.