Фаленберг Петро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фаленберг Петро Іванович, 1828 рік. Акварель Бестужева М. О. Автограф Фаленберга.

Фаленберг Петро Іванович (29 травня 1791, Рига — 13 лютого 1873, Бєлгород) — декабрист, підполковник квартирмейстерської частини. Мемуарист.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Ризі. З дворян містечка Дубровни Оршанського повіту Могилевської губернії. Лютеранин. Батько — саксонський уродженець, викликаний до Росії князем Потьомкіним для влаштування суконних фабрик. Виховувався до 1805 року вдома. З 1809 року в Царськосільському лісовому інституті, звідки випущений з чином 13 класу колонновожатих в свиту по квартирмейстерської частини 2 вересня 1811 року. Учасник франко-російської війни 1812 року і закордонних походів російської армии. З 13 квітня 1817 року по жовтень 1820 року знаходився на зйомці Бессарабської області, після закінчення зйомки призначений до Головної квартири 2-ї армії, призначений старшим ад'ютантом Головного штабу 2 армії — 12 червня 1821 року, підполковник — 2 квітня 1822 року.

Член Південного товариства з 1822 року, прийнятий О. П. Барятинським. Знав мету Південного товариства — введення республіканського правління і знищення рабства селян. Погоджувався на царевбивство. В товаристві ніякої роботи не проводив і стосунків ні з ким, крім Барятинського не підтримував.[1]

Наказ про арешт — 5 січня 1826 року, заарештований у Тульчині і 15 січня відправлений з Тульчина до Петербурга. Доставлений на головну гауптвахту 22 січня 1826 року, 31 січня переведений у Петропавловську фортецю. Засуджений за IV розряду і по конфірмації 10 липня 1826 року засуджений до каторжних робіт на 12 років, термін скорочений до 8 років — 22 серпня 1826 року. Відправлений з Петропавлівської фортеці до Сибіру — 24 січня 1827 року. Покарання відбував у Читинському острозі і Петровському заводі. Після відбуття терміну каторги в 1832 році звернений на поселення в Троїцький солеварний завод, а потім у с. Шушенське Мінусинського округу Єнісейської губернії. У 1840 році безрезультатно клопотав про прийняття на цивільну службу. По маніфесту про амністію 26 серпня 1856 року відновлений в колишніх правах. Звільнено від нагляду 19 грудня 1858 року, дозволено виїхати до Риги 9 лютого 1859 року, виїхав поперши туди, а потім оселився в с. Іванківцях Проскурівського повіту Подільської губернії (управляв маєтками Куликівського). Помер у Бєлгороді, похований у Харкові.

Мемуарист. Його "Записки декабриста " були опубліковані в журналах «Русский архив» і «Русская старина». Основний зміст записок Фаленберга становить розповідь про арешт і слідство.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Алфавит членам бывших злоумышленных тайных обществ и лицам, прикосновенным к делу, произведенному высочайше учрежденною 17-го декабря 1825-го года Следственною Комиссиею составлен 1827-го года. //Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М.,"Наука", 1988,с.329

Джерела[ред. | ред. код]

  • Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М.,"Наука", 1988, с. 183—184 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]