Бацура Федір Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бацура Федір Степанович
Бацура Ф.С..jpg
Народився 5 травня 1913(1913-05-05)
с. Вільховець, Новоушицький повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 31 березня 1982(1982-03-31) (68 років)
с. Вільховець, Новоушицький район, Хмельницька область
Поховання с. Вільховець, Новоушицький район, Хмельницька область
Країна СРСР СРСРСРСР СРСР
Національність українець
Діяльність педагог
Нагороди
Заслужений вчитель України
Орден Леніна
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»

Бацура Федір Степанович (5 травня 1913, с. Вільховець, Новоушицький повіт, Подільська губернія, Російська імперія — 31 березня 1982) — український педагог, Заслужений вчитель Української РСР, ентузіаст юннатівського руху в Україні у 19501970-х роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 5 травня 1913 року в селі Вільховець Новоушицького повіту Подільської губернії у сільській родині Степана Парфентійовича та Олександри Тихонівни Бацурів. Крім нього в сім'ї був старший брат — Євген.

Після закінчення школи в 1930 році розпочав трудову діяльність вчителем молодших класів. Згодом викладав природничі дисципліни та очолював педагогічні колективи шкіл в селах Вербовець, Березова, Погоріла сусіднього Мурованокуриловецького району, що на Вінниччині.

Працюючи у сільських школах, він одночасно навчався спочатку у Бердичівській педагогічній школі (нині — Бердичівський педагогічний коледж), а згодом на заочному відділенні спочатку Кам'янець-Подільського учительського інституту. Завершивши навчання, диплом про закінчення вишу отримати не встиг, бо на випускні іспити у виші припав початок німецько-радянської війни. Через важку хворобу, перенесену у довоєнні роки, до лав Червоної армії мобілізований не був. Під час окупації разом з матір'ю допомагав їжею односельцям — в'язням гетто у с. Калюс[1].

У 1947-1975 роках працював вчителем біології Вільховецької середньої школи, що на Хмельниччині. Тут сповна розкрився його педагогічний, науковий і творчий талант, вчительський хист. Прийшли авторитет та визнання.

Бацура Ф. С. був педагогом-новатором, який сповідував комплексний підхід у навчанні і вихованні дітей. Посилено займаючись самоосвітою, творчо застосовуючи спадщину відомих педагогів, Федір Бацура створив власну ексклюзивну модель викладання біології в середній школі. Суть її полягала у різноманітності форм викладання матеріалу на уроках для активізації пізнавальної діяльності, використанні численної власно виготовленої наочності, запровадженні рейтингового методу оцінювання знань і системи бонусів за позакласну роботу, створенні умов для практичної самостійної діяльності учнів та використанні комплексу додаткових заходів для засвоєння набутого. Для навчання та позакласної роботи в школі був створений біологічний кабінет, гурток юних натуралістів, функціонувала теплиця і парники, де вирощували розсаду овочів, квітів і ранню городину, була мініферма з утримання хутрових звірів, крільчатник, пасіка, різноманітні дослідні ділянки. На двогектарній площі розміщувався сад, польова, овочева та кормова сівозміни, виноградник та ягідник, де учні навчалися агротехніки вирощування плодово-ягідних, зернових і технічних культур та закладали наукові експерименти. На пришкільній території в дендропарку діти вчилися елементам ландшафтного дизайну та займалися інтродукцією рослин. Виробнича практика учнів продовжувалася також на полях і тваринницьких фермах місцевого сільгосппідприємства. За високі досягнення в агротехніці вирощування та створенні нових гібридів зернових культур члени гуртка юних натуралістів під керівництвом Бацури Федора Степановича були учасниками Виставки досягнень народного господарства у Москві, де їх нагородили золотими медалями ВДНГ.

Тривалий час Вільховецька середня школа була базовою в регіоні для проведення семінарів та нарад з вивчення сучасних методів викладання біологічних дисциплін.

Федор Степанович плідно займався науковою діяльністю. У вересні 1959 року колегія Міністерства освіти УРСР затвердила його науковим кореспондентом Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР.

Він автор низки наукових статей з проблем викладання біології. Був учасником багатьох наукових і науково-практичних конференцій, засідань секції біологічних наук НДІ педагогіки.

У 1961 році його доповідь на республіканських педагогічних читаннях у Тернополі була визнана найкращою і відзначена першою премією. У 1964 році опублікував монографію «Метод бесіди як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках ботаніки»[2].

Про його високий авторитет свідчить той факт, що педагоги Хмельниччини двічі обирали Бацуру  Ф. С.: 1959 року — делегатом республіканського та 1968 року — делегатом всесоюзного з'їздів вчителів. На з'їзді вчителів України він виступав з доповіддю про роботу педагогічних колективів освітніх закладів Поділля.

За плідну діяльність в області розвитку народної освіти Президія Верховної Ради УРСР 1956 року присвоїла Бацурі Ф. С. звання Заслуженого вчителя Української РСР, а за особливі заслуги у навчанні та вихованні підростаючого покоління Указом Президії Верховної Ради СРСР у 1960 році він був удостоєний найвищої відзнаки держави — ордена Леніна. Нагороджений також всесоюзною галузевою відзнакою — медаллю імені А. С. Макаренка та багатьма іншими державними і галузевими нагородами[3].

Водночас Федір Степанович був турботливим сім'янином. З дружиною виховали трьох дітей. Старший син Леонід, пов'язав своє життя з радіотехнікою, донька Євгенія присвятила своє життя збереженню життя дітей, працюючи у школі-інтернаті на Одещині. Його молодший син Олександр зі своєю дружиною Ганною Бацурою продовжили династію біологів. Син реалізував мрію батька: працював у Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича та у науково-дослідному інституті, став кандидатом біологічних наук та автором наукових праць в галузі біології та сільського господарства, а його дружина – доцент кафедри ботаніки і охорони природи Чернівецького національного університету.

Земний шлях знаменитого педагога-новатора завершився 31 березня 1982 року у рідному селі Вільховець, що на Хмельниччині.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Під час святкування 100-ліття від дня народження Федора Степановича Бацури, у 2013 році його ім'я присвоєно Вільховецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів[4].

Примітки[ред. | ред. код]