Безверхий Іван Феоктистович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Безверхий Іван Феоктистович
Народження1886(1886)
Пологи
Ковалівська волость (Васильківський повіт)
Васильківський повіт
Київська губернія
Смертьневідомо
Країна Російська імперія
Вид збройних силСухопутні війська
Рід військпіхота
ОсвітаЗлатопільська чоловіча гімназія
Казанське військове училище
Звання Штабскапітан
Формування15-й стрілецький Його Величності Князя Чорногорського Миколи I полк
Нагороди
Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом
Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом
Орден Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість»
Орден Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість»
Орден Святого Станіслава 3 ступеня з мечами та бантом
Орден Святого Станіслава 3 ступеня з мечами та бантом

Іва́н Феокти́стович Безве́рхий (нар. 1886, Пологи, Ковалівська волость (Васильківський повіт), Васильківський повіт, Київська губернія — пом. ?) — військовик, штабс-капітан.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Освіта

[ред. | ред. код]

Навчався у чоловічій гімназії у місті Златопіль, яку успішно закінчив (випуск 1906 року, атестат № 610)[1].

1910 року у званні портупей-юнкер закінчив Казанське військове училище, 6 серпня 1910 року отримав звання підпоручик з вислугою з 6 серпня 1909 року і скерований у 15-й стрілецький Його Величності Князя Чорногорського Миколи I полк[2].

Військова діяльність

[ред. | ред. код]

З 1910 року служить у званні підпоручик у 15-му стрілецькому Його Величності Князя Чорногорського Миколи I полку.

25 листопада 1913 року як підпоручик 15-го стрілецького Його Величності Князя Чорногорського Миколи I полку отримує звання поручик з вислугою з 6 серпня 1913 року[3].

З вибухом Першої світової війни неодноразово відзначається у битвах, за що отримує державні нагороди.

19 березня 1916 року як поручик 15-го стрілецького Його Величності Князя Чорногорського Миколи I полку отримує звання штабс-капітан з вислугою з 19 липня 1915 року[4].

У Збройних Силах Півдня Росії. Потрапив в полон до більшовиків і з 1920 року на особливому обліку в Україні[5]. Подальша доля невідома[6].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Зазначення

[ред. | ред. код]
  1. Державний архів Кіровоградської області. Список учнів і сторонніх осіб, які витримали іспит зрілості в 1906 році. Ф. 499 опис 1 справа 582 С. 4 [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Высочайшие приказы о чинах военных. 1910 г., июль — сентябрь. Санкт-Петербург. 1910. С. 253 [Архівовано 10 вересня 2017 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  3. Высочайшие приказы о чинах военных. 1913 г., 1 сентября — 31 декабря. Санкт-Петербург. 1913. С. 460 [Архівовано 15 березня 2017 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  4. Высочайшие приказы о чинах военных. 1916 г., 1 марта — 31 марта. Санкт-Петербург. 1916. С. 635 [Архівовано 14 березня 2017 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  5. Волков С. В. База даних «Учасники Білого руху в Росії» на січень 2014. Літера Б. С.185 [Архівовано 9 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  6. Участники Белого движения в России//Военные архивы и списки погибших солдат [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  7. Высочайшие приказы о чинах военных. 1915 г., январь — февраль. Санкт-Петербург. 1915. С. 951 [Архівовано 30 травня 2017 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  8. Высочайшие приказы о чинах военных. 1915 г., январь — февраль. Санкт-Петербург. 1915. С. 955 [Архівовано 30 травня 2017 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  9. Высочайшие приказы о чинах военных. 1915 г., 1-31 октября. Санкт-Петербург. 1915. С. 316 [Архівовано 15 березня 2017 у Wayback Machine.](рос. дореф.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]