Берті Мі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Берті Мі
Bertie Mee 1972.jpg
Берті Мі у 1972 році
Особові дані
Повне ім'я Бертрам Мі
Народження 25 грудня 1918(1918-12-25)
  Ноттінгемшир, Англія
Смерть 22 жовтня 2001(2001-10-22) (82 роки)
  Лондон, Англія
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Позиція вінгер
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1938–1939 Англія «Дербі Каунті» 0 (0)
1939 Англія «Менсфілд Таун» 13 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1966–1976 Англія «Арсенал»
Звання, нагороди
Нагороди
офіцер Ордену Британської імперії

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Берті Мі (англ. Bertie Mee, 25 грудня 1918, Булвелл — 22 жовтня 2001, Лондон) — англійський футболіст і тренер, найбільш відомий по роботі з лондонським «Арсеналом», який він у 1971 році вперше в історії привів до «золотого дубля» — перемоги в чемпіонаті і Кубку Англії.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Мі народився 25 грудня 1918 року в Булвеллі, графство Ноттінгемшир. Коли був футболістом, він грав на лівому фланзі за резервний склад «Дербі Каунті» та «Мансфілд Таун», але у віці 27 років змушений був завершити кар'єру через травми. Під час Другої світової війни Мі шість років служив у Королівському армійському медичному корпусі. В цей період він зіграв кілька неофіційних матчів за «Саутгемптон»[1], а також виступав за армійську команду у товариських матчах на Близькому Сході[2].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

У 1948 році Мі став фізіотерапевтом, працював з колишніми військовими, а також став фахівцем з футбольних травм, вів курси для лікарів клубів Футбольної асоціації. У 1960 році Мі прийшов на посаду фізіотерапевта і тренера з фізичної підготовки в лондонський «Арсенал»[3]. Його методи роботи з гравцями виявилися настільки ефективні, що у 1966 році він несподівано для багатьох був призначений новим головним тренером «Арсеналу» замість звільненого Біллі Райта[2].

Мі ніколи не вважався футбольним експертом, не мав великих знань гри, які були у його попередника, і команду його часто критикували за надмірно обережну манеру гри. Однак його відрізняв жорсткий характер, він був надзвичайно вимогливий до гравців, вижимав максимум з їх можливостей. Своїм помічником Мі зробив Дона Гоу, колишнього гравця команди, в обов'язки якого входила робота з молодими гравцями, а також Дейва Секстона, що мав компенсувати будь-які тактичні недоліки[4]. За кілька років їм вдалося вибудувати команду, яка в 1970 році виграла Кубок ярмарків, а в 1971 році вперше у своїй історії зробила «золотий дубль» — виграла чемпіонат і Кубок Англії[5].

Однак Гоу в 1971 році покинув «Арсенал», образившись тим, що на бенкеті з нагоди перемоги в Кубку Англії президент клубу Деніс Гілл-Вуд його навіть не згадав. Гоу став головним тренером в «Вест Бромвіч Альбіона», а Мі стало дуже складно працювати без свого помічника. Він ще п'ять років протримався на посаді головного тренера, але команда вже не була схожа на себе колишню, хоча в 1973 році їй вдалося стати срібним призером чемпіонату. Після того, як в сезоні 1975/76 «Арсенал» зайняв 17-е місце в чемпіонаті Англії, Мі подав у відставку[5]. На момент відставки він був найбільш успішним менеджером «Арсеналу» за кількістю перемог з клубом — 241. Цей результат лише 2006 року перевершив Арсен Венгер.

У 1977 році Мі пішов у клуб «Вотфорд», де став помічником головного тренера Грема Тейлора, курирував роботу зі скаутами і молодіжним складом. У 1986 році він перейшов на адміністративну роботу, до 1991 року працював директором клубу[2]. У 1983 році Мі був проведений в офіцери Ордена Британської імперії[6].

Берті Мі помер 22 жовтня 2001 року в Лондоні[7].

У 2008 році Мі був введений в Залу слави Національного музею футболу[8].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як тренера[ред. | ред. код]

«Арсенал»: 1970–71
«Арсенал»: 1970–71
«Арсенал»: 1969–70

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Holley, Duncan; Gary, Chalk (1992). The Alphabet of the Saints. ACL & Polar Publishing. с. 395. ISBN 0-9514862-3-3. 
  2. а б в Ponting, Ivan. (2001-10-24). Bertie Mee (en). Independent. Процитовано 2016-01-07. 
  3. Bertie Mee is appointed as manager. Arsenal.com. 
  4. Double hero Mee. BBC.co.uk. 
  5. а б Glanville, Brian. (2001-10-23). Bertie Mee (en). The Guardian. Процитовано 2016-01-07. 
  6. Bertie Mee (en). The Telegraph. 2001-10-23. Процитовано 2016-01-07. 
  7. Bertie Mee dies (en). BBC Sport. 2001-10-22. Процитовано 2016-01-07. 
  8. Bertie Mee: Hall of Fame. National Football Museum. 

Посилання[ред. | ред. код]