Мікель Артета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Мікель Артета
Mikel Arteta (cropped).jpg
Особові дані
Повне ім'я Мікель Артета Аматріаін
Народження 26 березня 1982(1982-03-26) (37 років)
  Сан-Себастьян, Іспанія
Зріст 176 см
Вага 69 кг
Громадянство Flag of Spain.svg Іспанія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1991–1997
1997–1999
Іспанія «Антігуоко»
Іспанія «Барселона»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1999
1999—2002
2000—2002
2002—2004
2004—2005
2005—2011
2011—2016
Іспанія «Барселона C»
Іспанія «Барселона Б»
  Франція «Парі Сен-Жермен»
Шотландія «Рейнджерс»
Іспанія «Реал Сосьєдад»
Англія «Евертон»
Англія «Арсенал»
5 (2)
42 (3)
31 (2)
50 (12)
15 (1)
174 (27)
110 (14)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1998–1999 Іспанія Іспанія U-16 10 (4)
1999 Іспанія Іспанія U-17 7 (0)
1999–2001 Іспанія Іспанія U-18 13 (1)
2002–2003 Іспанія Іспанія U-21 12 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2016–2019 Англія «Манчестер Сіті» (асист.)
2019– Англія «Арсенал»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Міке́ль Арте́та Аматріаі́н (ісп. Mikel Arteta Amatriain; нар. 26 березня 1982 року, Сан-Себастьян, Іспанія) — іспанський футболіст, півзахисник. По завершенні ігрової кар'єри — тренер, баск за національністю. Головний тренер клубу «Арсенал» (Лондон).

Починав свою кар'єру в «Барселоні Б», але не зміг пройти в першу команду і був відданий в оренду французькому клубу «Парі Сен-Жермену». В наступному сезоні його підписав шотландський «Рейнджерс», з яким Мікель виграв чемпіонат Шотландії, Кубок Шотландії і Кубок шотландської ліги в сезоні 2002/03. Після успіху з «Рейнджерс» він відправився в «Реал Сосьєдад», але не закріпився в основному складі і був відданий в оренду «Евертону» у другій половині сезону 2004/05. Незабаром Мікель підписав повноцінний контракт з «ірисками», де грав до 2011, але 31 серпня, в останній день трансферного вікна, його підписав «Арсенал». За «Арсенал» виступав до 2016 року, після чого оголосив про завершення кар'єри футболіста 16 травня 2016 року. Також Артета грав у молодіжній збірної Іспанії, але у національну збірну ніколи не викликався[1].

З липня 2016 року увійшов до тренерського штабу Жузепа Гвардіоли у «Манчестер Сіті», який покинув у грудні 2019 року аби очолити лондонський «Арсенал».

Біографія[ред. | ред. код]

Рання кар'єра[ред. | ред. код]

Першим клубом для молодого іспанця став місцевий «Антігуоко»[2], де подружився з півзахисником Хабі Алонсо через те, що вони разом грали кожні вихідні на пляжах Сан-Себастьяна і мріяли грати за «Реал Сосьєдад». У 15-річному віці Артета поїхав в «Барселону», в той час як Алонсо підписав контракт з «Реалом Сосьєдад»[3]. Незважаючи на потенціал, Мікель не зміг пробитися в першу команду, виступаючи лише у резерві, через що був відданий в оренду в «Парі Сен-Жермен» в 2000 році, з яким футболіст зумів виграти Кубок Інтертото. За півтора сезону в Парижі Артета використовувався менеджером Луїсом Фернандесом в першу чергу як плеймейкер. Він виступав у груповому етапі Ліги чемпіонів 2000/01. ПСЖ хотів утримати Артету наприкінці терміну оренди і мав опцію першочергового викупу, однак Артета був підписаний Рейнджером в березні 2002 року, після того як шотландський клуб зробив більшу фінансову пропозицію «Барселоні»[4]. Сума трансферу склала 6 мільйонів фунтів[5].

«Рейнджерс» та повернення до Іспанії[ред. | ред. код]

Артета приєднався до шотландського клубу в 2002 році. У дебютному сезоні він допоміг «Рейнджерс» виграти Прем'єр-лігу, Кубок Шотландії і Кубок шотландської ліги[6]. Також Мікель закріпився в основному складі і став улюбленцем уболівальників. Але травми, втрата форми і ностальгія по дому занапастили його другий сезон, і він був змушений перейти в інший клуб[7].

Артета у складі «Евертона». 2011 рік.

2004 року Артета приєднався до «Реалу Сосьєдад» за €5,2 мільйонів, щоб грати разом зі своїм другом Хабі Алонсо. Однак Хабі перейшов в «Ліверпуль», і Артета був не в змозі закріпитися в команді[3].

«Евертон»[ред. | ред. код]

На початку 2005 року Мікель на правах оренди перейшов в «Евертон», де мав замінити Томаса Гравесена, який відправився в «Реал Мадрид», і до кінця сезону зумів переконати керівництво клубу викупити свій трансфер. За його підсумками «іриски» посіли 4-е місце в Прем'єр-лізі і кваліфікуватися в Лігу чемпіонів.

В «Евертоні» баску вдалося стати одним із ключових гравців команди, виступаючи в його складі протягом шести сезонів і розганяючи більшість атак команди. У 2006 і 2007 року він був визнаний найкращим футболістом у складі команди[8].

«Арсенал»[ред. | ред. код]

31 серпня 2011 року він перебрався в лондонський «Арсенал», вартість трансферу склала 10 млн фунтів, контракт розрахований на 4 роки[9]. Переговори щодо його переходу вийшли важкими, оскільки спочатку «Евертон» не хотів його відпускати, а потім агент гравця зажадав досить високу зарплату. Однак Артета особисто попросив Девіда Моєса, головного тренера «ірисок», продати його «канонірам»[10], а потім погодився знизити на 20 тисяч початкові вимоги по зарплаті, які становили 90 тисяч фунтів на тиждень.

Артета у складі «Арсеналу». 2012 рік.

Дебютував у новій команді 10 вересня в домашній грі проти «Свонсі Сіті»[11] і забив свій перший гол у Прем'єр лізі за «Арсенал» в грі проти «Блекберн Роверз» на «Івуд Парку»[12]. 8 квітня 2012 року Артета на 87 хвилині зустрічі з «Манчестер Сіті» ударом з 30 метрів приніс «канонірам» перемогу в матчі, який було зводився до нічиєї. У матчі 34-го туру чемпіонату Англії проти «Віган Атлетик» Артета отримав травму, що змусила його достроково завершити сезон[13]. Всього за сезон 2011/12 Артета взяв участь у 29 матчах АПЛ і 6 зустрічах Ліги Чемпіонів[14].

Після відходу капітана Робіна ван Персі у сезоні 2012/13 Артета став віце-капітаном «Арсеналу» (капітаном став Томас Вермален)[15]. В тому ж сезоні, після продажу Робіна ван Персі, Артета став штатним пенальтистом команди. Перший свій пенальті в матчі проти «Фулгема» (3:3) Артета не реалізував на додаткових хвилинах другого тайму. Цей пенальті так і залишився єдиним, не реалізованим Артетою у складі лондонців.

17 травня 2014 року Артета вивів «Арсенал» на матч фіналу кубка Англії 2014 року проти «Галл Сіті» з капітанською пов'язкою, оскільки Томас Вермален залишився на лаві запасних. Лондонці добули перемогу 3:2 в додатковий час і Мікель здобув свій перший трофей в англійському футболі[16].

У серпні 2014 року, після того як Томас Вермален перейшов у «Барселону», Мікель Артета став новим капітаном лондонського «Арсеналу»[17][18]. В першому ж матчі після цього, в грі на Суперкубок Англії 2014 року проти «Манчестер Сіті», «каноніри» сенсаційно розгромно перемогли 3:0 і здобули другий трофей за рік[19]. Незважаючи на своє нове призначення, за весь сезон 2014/15 він провів ще лише 11 матчів, забивши один раз і в виграному фінальному матчі кубка Англії 2015 року навіть не потрапив у заявку. Тим не менш після його завершення Артета продовжив контракт з «Арсеналом» на сезон 2015/16 років[20]. В цьому останньому для себе сезоні Мікель теж виходив зрідка, втім вийшов на поле на заміну Алексу Окслейду-Чемберлену в кінцівці гри Суперкубка Англії 2015 року, в якій «Арсенал» переміг «Челсі» і здобув останній для Артети трофей у статусі футболіста.

15 травня 2016 року Артета провів свій останній матч за «Арсенал», вийшовши на заміну замість Месута Озіла, в якому забив гол в доданий арбітром час. 16 травня 2016 року оголосив про завершення кар'єри футболіста[21].

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

Артета виступав за збірні Іспанії різних вікових категорій. Так з командою до 16 років він виграв юнацький чемпіонат Європи, що пройшов 1999 року у Чехії, де забив 3 голи. Цей результат дозволив іспанцям того ж року разом з Артетою поїхати на юнацький чемпіонат світу, що пройшов у Новій Зеландії, але тут команда виступила вкрай невдало і навіть не вийшла з групи. Також у цьому ж 1999 році Артета зі збірною виграв Кубок Меридіан.

В подальшому був капітаном молодіжної збірної Іспанії у кваліфікації на молодіжний чемпіонат Європи 2004 року, в якому іспанці поступились Швеції у плей-оф.

У 2010 році Футбольна асоціація Англії та головний тренер збірної Англії Фабіо Капелло намагались дізнатись чи може Артета представляти Англію, бо він виконав правило ФІФА про п'ятирічне проживання у країні для отримання футбольного громадянства. Однак ФІФА виключила це[22], оскільки окрім проживання гравцеві, що змінює країну і який в минулому представляв іншу країну в офіційному змаганні, на той час потрібно мати паспорт і тієї країни, за яку він хоче виступати надалі. Очевидно, що Артета у 1999 році, коли грав у юнацькому чемпіонаті Європи та світу британського підданства мати не міг, тому і за дорослу збірну зіграти шансу не мав[23].

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Ще у квітні 2014 року Артета оголосив, що перед тим, як повісити бутси на цвях, він має намір продовжити контракт з «Арсеналом», після чого зайнятися тренерською роботою[24].

Відразу після завершення кар'єри, у Артети виникло три варіанти початку тренерської кар'єри. Йому запропонували очолити Академію «Арсеналу» Арсена Венгера, приєднатися до тренерського штабу колишнього партнера по «Парі Сен-Жермену» Маурісіо Почеттіно у «Тоттенгем Готспурі»[25][26] або приєднатися до тренерського штабу Жузепа Гвардіоли в «Манчестер Сіті». 3 липня 2016 року стало відомо, що Артета увійде разом із Браяном Кіддом та Доменеком Торреном в тренерський штаб манчестерського клубу[27]. Як головний тренер вперше вивів команду 19 вересня 2018 року на гру Ліги чемпіонів проти «Ліона», яку Гвардіола змушений був пропустити через дискваліфікацію. Французький клуб сенсаційно виграв той матч з рахунком 2:1[28]. Загалом з «Манчестер Сіті» Артета виграшв два чемпіонства Англії, а також національний Кубок та два Кубка ліги.

«Арсенал»[ред. | ред. код]

20 грудня 2019 Мікель Артета очолив лондонський «Арсенал». Контракт підписано на 3,5 роки[29][30]. Ще у 2018 році Артета був міцно пов'язаний з вакансією головного тренера «Арсеналу» після відходу багаторічного менеджера клубу Арсена Венгера, але тоді посаду зайняв більш досвідчений Унаї Емері[31][32] .

Статистика[ред. | ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього за
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1999–00 Іспанія «Барселона Б» СДБ (ІІІ) 26 1 - - - - - - - - - 26 1
2000–01 SDB (ІІІ) 16 2 - - - - - - - - - 16 2
Усього за «Барселону Б» 42 3 - - - - - - 42 3
2000–01 Франція «Парі Сен-Жермен» Д1 6 1 КФ+КЛ 1+0 0 ЛЧ 4 0 - - - 11 1
2001–02 Д1 25 1 КФ+КЛ 7+0 2+0 І+КУЄФА 5+5 1+0 - - - 42 4
Усього за «Парі Сен-Жермен» 31 2 8 2 14 1 53 5
2002–03 Шотландія «Рейнджерс» ПЛ 27 4 КШ+КЛ 3+4 1+0 ЛЧ 1 0 - - - 35 5
2003–04 ПЛ 23 8 КШ+КЛ 1+3 0 ЛЧ 6 1 - - - 33 9
Усього за «Рейнджерс» 50 12 11 1 7 1 68 14
2004–05 Іспанія «Реал Сосьєдад» ПД 15 1 КІ 2 0 - - - - - - 17 1
2004–05 Англія «Евертон» ПЛ 12 1 КА+КЛ 1+0 0 - - - - - - 13 1
2005–06 ПЛ 29 1 КА+КЛ 5+0 1+0 ЛЧ+КУЄФА 2+1 1+0 - - - 37 3
2006–07 ПЛ 35 9 КА+КЛ 2+2 0 - - - - - - 39 9
2007–08 ПЛ 28 1 КА+КЛ 0+2 0 КУЄФА 7 3 - - - 37 4
2008–09 ПЛ 26 6 КА+КЛ 3+0 1+0 КУЄФА 2 0 - - - 31 7
2009–10 ПЛ 13 6 КА+КЛ 1+0 0 ЛЄ 2 0 - - - 16 6
2010–11 ПЛ 29 3 КА+КЛ 3+1 0 - - - - - - 33 3
2011–12 ПЛ 2 1 КА+КЛ 0+1 0+1 - - - - - - 3 2
Усього за «Евертон» 174 28 21 3 14 4 - - 209 35
2011–12 Англія «Арсенал» ПЛ 29 6 КА+КЛ 3+0 0 ЛЧ 6 0 - - - 38 6
2012–13 ПЛ 34 6 КА+КЛ 2+0 0 ЛЧ 7 0 - - - 43 6
2013–14 ПЛ 31 2 КА+КЛ 5+1 1+0 ЛЧ 6 0 - - - 43 3
2014–15 ПЛ 7 0 КА+КЛ 0 0 ЛЧ 3 1 СА 1 0 12 1
2015–16 ПЛ 9 0 КА+КЛ 2+1 0 ЛЧ 1 0 СА 1 0 14 0
Усього за «Арсенал» 110 14 14 1 24 1 2 0 150 16
Усього за кар'єру 422 60 56 7 59 7 2 0 539 74

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«ПСЖ»
«Рейнджерс»
«Арсенал»

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Cahill Calls For Arteta Call Up (en). "www.evertonfc.com". Архів оригіналу за 2012-03-15. Процитовано 2010-07-24. 
  2. Jugadores Relevantes [Relevant Players] (Spanish). Antiguoko KE. Процитовано 16 July 2017. 
  3. а б Mikel Arteta: 'It's a long way from San Sebastian...'. The Independent (London). 19 November 2005. Процитовано 13 August 2010. 
  4. Les Glasgow Rangers subtilisent Arteta au PSG. Le Parisien (French). 20 March 2002. Процитовано 14 July 2014. 
  5. Rangers sign Barca boy Arteta. The Guardian. 19 March 2002. Процитовано 26 April 2015. 
  6. Rangers complete Treble. BBC Sport. Процитовано 21 December 2014. 
  7. Mikel Arteta: Rangers move made me a top flight player. STV Sport. 12 January 2012. Процитовано 26 April 2015. 
  8. а б Mikel Arteta. Everton F.C. Архів оригіналу за 21 May 2019. 
  9. Arteta joins Arsenal on a four-year deal (en). Official Website of Arsenal FC. 31.08.2011. Архів оригіналу за 2012-03-15. Процитовано 1 September 2011. 
  10. Moyes gutted to lose Arteta Архівовано 2013-06-07 у Wayback Machine.
  11. McNulty, Phil. (10 September 2011) BBC Sport — Arsenal 1–0 Swansea. BBC Sport. Retrieved 11 June 2012.
  12. https://www.skysports.com/football/blackburn-vs-arsenal/237918
  13. Arsenal midfielder Mikel Arteta ruled out of run-in. ESPN Soccernet. 20 April 2012. Retrieved 11 June 2012.
  14. Kelly, Rob (28 May 2012). Player of the Season – in fifth place is... Arsenal F.C. Архів оригіналу за 5 July 2012. Процитовано 23 July 2012. 
  15. Vermaelen confirmed as new Arsenal captain. 17 August 2012. Процитовано 23 July 2012. 
  16. McNulty, Phil (17 May 2014). Arsenal 3–2 Hull City. BBC Sport. Процитовано 3 December 2019. 
  17. Wenger on winning and attacking options. Arsenal F.C. 10 August 2014. Процитовано 9 July 2015. 
  18. Arteta looks to build on Community Shield win and reflects on captaincy. London 24. 11 August 2014. Архів оригіналу за 10 July 2015. Процитовано 9 July 2015. 
  19. Sanghera, Mandeep (10 August 2014). Arsenal 3–0 Manchester City. BBC Sport. Процитовано 3 December 2019. 
  20. Wenger – Arteta has signed new deal. Arsenal F.C. 8 July 2015. Процитовано 8 July 2015. 
  21. Артета завершив кар'єру
  22. Fabio Capello embarrassed as Fifa rule confirms Mikel Arteta's ineligibility to play for England. The Telegraph. 1 September 2010. Процитовано 6 December 2019. 
  23. Arsenal captain Mikel Arteta reveals: I almost went to war with FIFA for chance to represent England. Talksport. 14 May 2016. Процитовано 6 December 2019. 
  24. Через пару років Мікель Артета збирається зайнятися тренерською роботою
  25. Tottenham and Man City battle over sensational move to make Arsenal captain Mikel Arteta a coach. Процитовано 2016-07-08. 
  26. Tottenham want Arsenal captain Mikel Arteta to join coaching staff. Процитовано 2016-07-08. 
  27. Футбол. Колишній гравець «Арсеналу» увійшов до тренерського штабу Гвардіоли в «Манчестер Сіті». Процитовано 2016-07-08. [недоступне посилання з Травень 2018]
  28. Lyon shock sloppy Manchester City as Nabil Fekir delivers the goods on the big stage. ESPN. 19 September 2018. Процитовано 19 September 2018. 
  29. Офіційно: Артета прийняв «Арсенал» (ua). ReadFootball. Процитовано 2019-12-20. 
  30. Mikel Arteta joining as our new head coach (en). www.arsenal.com. Процитовано 2019-12-20. 
  31. Ornstein, David (12 May 2018). Mikel Arteta: Ex-Arsenal midfielder one of options to replace Arsene Wenger. BBC Sport. Процитовано 8 January 2019. 
  32. Hytner, David (12 May 2018). Arsenal's interest in Mikel Arteta grows but Max Allegri still in the frame. The Guardian. Процитовано 8 January 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]