Перейти до вмісту

Мікель Артета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Футболіст
Мікель Артета
Особисті дані
Повне ім'я Мікель Артета Аматріаїн
Народження 26 березня 1982(1982-03-26) (44 роки)
  Сан-Себастьян, Іспанія
Зріст 175 см
Вага 70 кг
Громадянство  Іспанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1991–1997
1997–1999
Іспанія «Антігуоко»
Іспанія «Барселона»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1999
1999—2002
2000—2002
2002—2004
2004—2005
2005—2011
2011—2016
Іспанія «Барселона C»
Іспанія «Барселона Б»
→  Франція «Парі Сен-Жермен»
Шотландія «Рейнджерс»
Іспанія «Реал Сосьєдад»
Англія «Евертон»
Англія «Арсенал»
5 (2)
42 (3)
31 (2)
50 (12)
15 (1)
174 (27)
110 (14)
Національна збірна
РокиЗбірнаІ (г)
1998–1999 Іспанія Іспанія U-16 10 (4)
1999 Іспанія Іспанія U-17 7 (0)
1999–2001 Іспанія Іспанія U-18 13 (1)
2002–2003 Іспанія Іспанія U-21 12 (2)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2016–2019 Англія «Манчестер Сіті»(асист.)
2019– Англія «Арсенал»
Звання, нагороди
Нагороди
орден Ізабелли Католички

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Міке́ль Арте́та Аматріаї́н (ісп. Mikel Arteta Amatriain; нар. 26 березня 1982 року, Сан-Себастьян, Іспанія) — колишній іспанський футболіст, півзахисник. По завершенні ігрової кар'єри — тренер, баск за національністю. Головний тренер лондонського «Арсеналу».

Починав свою кар'єру в «Барселоні Б», але не зміг пройти в першу команду і був відданий в оренду французькому клубу «Парі Сен-Жермену». В наступному сезоні його підписав шотландський «Рейнджерс», з яким Мікель виграв чемпіонат Шотландії, Кубок Шотландії і Кубок шотландської ліги в сезоні 2002/03. Після успіху з «Рейнджерс» він відправився в «Реал Сосьєдад», але не закріпився в основному складі і був відданий в оренду «Евертону» у другій половині сезону 2004/05. Незабаром Мікель підписав повноцінний контракт з «ірисками», де грав до 2011, але 31 серпня, в останній день трансферного вікна, його підписав «Арсенал». За «Арсенал» виступав до 2016 року, після чого оголосив про завершення кар'єри футболіста 16 травня 2016 року. Також Артета грав у молодіжній збірної Іспанії, але у національну збірну ніколи не викликався[1].

З липня 2016 року увійшов до тренерського штабу Жузепа Гвардіоли у «Манчестер Сіті», який покинув у грудні 2019 року, аби очолити лондонський «Арсенал».

Біографія

[ред. | ред. код]

Рання кар'єра

[ред. | ред. код]

Першим клубом для молодого іспанця став місцевий «Антігуоко»[2], де затоваришував з півзахисником Хабі Алонсо через те, що вони разом грали кожні вихідні на пляжах Сан-Себастьяна і мріяли грати за «Реал Сосьєдад». У 15-річному віці Артета поїхав в «Барселону», в той час як Алонсо підписав контракт з «Реалом Сосьєдад»[3]. Незважаючи на потенціал, Мікель не зміг пробитися в першу команду, виступаючи лише у резерві, через що був відданий в оренду в «Парі Сен-Жермен» в 2000 році, з яким футболіст зумів виграти Кубок Інтертото. За півтора сезону в Парижі Артета використовувався менеджером Луїсом Фернандесом в першу чергу як плеймейкер. Він виступав у груповому етапі Ліги чемпіонів 2000/01. ПСЖ хотів утримати Артету наприкінці терміну оренди і мав опцію першочергового викупу, однак Артета був підписаний Рейнджером в березні 2002 року, після того як шотландський клуб зробив більшу фінансову пропозицію «Барселоні»[4]. Сума трансферу склала 6 мільйонів фунтів[5].

«Рейнджерс» та повернення до Іспанії

[ред. | ред. код]

Артета приєднався до шотландського клубу в 2002 році. У дебютному сезоні він допоміг «Рейнджерс» виграти Прем'єр-лігу, Кубок Шотландії і Кубок шотландської ліги[6]. Також Мікель закріпився в основному складі і став улюбленцем уболівальників. Але травми, втрата форми і ностальгія по дому занапастили його другий сезон, і він був змушений перейти в інший клуб[7].

Артета у складі «Евертона». 2011 рік.

2004 року Артета приєднався до «Реалу Сосьєдад» за €5,2 мільйонів, щоб грати разом зі своїм другом Хабі Алонсо. Однак Хабі перейшов в «Ліверпуль», і Артета був не в змозі закріпитися в команді[3].

«Евертон»

[ред. | ред. код]

На початку 2005 року Мікель на правах оренди перейшов в «Евертон», де мав замінити Томаса Гравесена, який відправився в «Реал Мадрид», і до кінця сезону зумів переконати керівництво клубу викупити свій трансфер. За його підсумками «іриски» посіли 4-е місце в Прем'єр-лізі і кваліфікуватися в Лігу чемпіонів.

В «Евертоні» баску вдалося стати одним із ключових гравців команди, виступаючи в його складі протягом шести сезонів і розганяючи більшість атак команди. У 2006 і 2007 року він був визнаний найкращим футболістом у складі команди[8].

«Арсенал»

[ред. | ред. код]

31 серпня 2011 року він перебрався в лондонський «Арсенал», вартість трансферу склала 10 млн фунтів, контракт розрахований на 4 роки[9]. Переговори щодо переходу вийшли важкими, оскільки спочатку «Евертон» не хотів його відпускати, а потім агент гравця зажадав досить високу зарплату. Однак Артета особисто попросив Девіда Моєса, головного тренера «ірисок», «продати» його «канонірам»[10], а потім погодився знизити на 20 000 початкові вимоги щодо зарплати, які становили 90 000 фунтів на тиждень.

Артета у складі «Арсеналу». 2012 рік.

Дебютував у новій команді 10 вересня в домашній грі проти «Свонсі Сіті»[11]. Свій перший гол у Прем'єр лізі за «Арсенал» забив у грі проти «Блекберн Роверз» на «Івуд Парку»[12]. 8 квітня 2012 року на 87-й хвилині зустрічі з «Манчестер Сіті» ударом з 30-ти метрів приніс «канонірам» перемогу в матчі, який ішов до нічиєї. У матчі 34-го туру чемпіонату Англії проти «Віган Атлетик» Артета отримав травму, що змусила його достроково завершити сезон[13]. Всього за сезон 2011/12 Мікель взяв участь у 29-ти матчах АПЛ і шести зустрічах Ліги Чемпіонів[14].

Після відходу капітана Робіна ван Персі в сезоні 2012/13 Артета став віце-капітаном «Арсеналу» (капітаном — Томас Вермален)[15]. В тому сезоні, після переходу Робіна ван Персі, Мікель став штатним пенальтистом команди. Перший свій пенальті в матчі проти «Фулгема» (3:3) не реалізував на додаткових хвилинах другого тайму. Цей пенальті так і залишився єдиним нереалізованим у складі лондонців.

17 травня 2014 року Артета вивів «Арсенал» на матч фіналу кубка Англії 2014 року проти «Галл Сіті» з капітанською пов'язкою, оскільки Томас Вермален залишився на лаві запасних. Лондонці здобули перемогу 3:2 в додатковий час, а Мікель — свій перший трофей в англійському футболі[16].

У серпні 2014 року, після того, як Томас Вермален перейшов у «Барселону», Мікель став новим капітаном лондонського «Арсеналу»[17][18]. В першому ж матчі після цього, в грі на Суперкубок Англії 2014 року проти «Манчестер Сіті», «каноніри» сенсаційно розгромно перемогли 3:0 і здобули другий трофей за рік[19]. Незважаючи на своє нове призначення, за весь сезон 2014/15 він провів ще лише 11 матчів, забивши один раз, а в виграному фінальному матчі кубка Англії 2015 року навіть не потрапив у заявку. Однак після його завершення Артета продовжив контракт з «Арсеналом» на сезон 2015/16 років[20]. В цьому останньому для себе сезоні Мікель теж виходив зрідка, втім вийшов на поле на заміну Алексу Окслейду-Чемберлену наприкінці гри Суперкубка Англії 2015 року, в якій «Арсенал» переміг «Челсі» і здобув останній для Артети трофей у статусі футболіста.

15 травня 2016 року Артета провів свій останній матч за «Арсенал», вийшовши на заміну замість Месута Озіла, в якому забив гол в доданий арбітром час. 16 травня 2016 року оголосив про завершення кар'єри футболіста[21].

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

Артета виступав за збірні Іспанії різних вікових категорій. Так з командою до 16 років він виграв юнацький чемпіонат Європи, що пройшов 1999 року у Чехії, де забив 3 голи. Цей результат дозволив іспанцям того ж року разом з Артетою поїхати на юнацький чемпіонат світу, що пройшов у Новій Зеландії, але тут команда виступила вкрай невдало і навіть не вийшла з групи. Також у цьому ж 1999 році Артета зі збірною виграв Кубок Меридіан.

В подальшому був капітаном молодіжної збірної Іспанії у кваліфікації на молодіжний чемпіонат Європи 2004 року, в якому іспанці поступились Швеції у плей-оф.

У 2010 році Футбольна асоціація Англії та головний тренер збірної Англії Фабіо Капелло намагались дізнатись чи може Артета представляти Англію, бо він виконав правило ФІФА про п'ятирічне проживання у країні для отримання футбольного громадянства. Однак ФІФА виключила це[22], оскільки окрім проживання гравцеві, що змінює країну і який в минулому представляв іншу країну в офіційному змаганні, на той час потрібно мати паспорт і тієї країни, за яку він хоче виступати надалі. Очевидно, що Артета у 1999 році, коли грав у юнацькому чемпіонаті Європи та світу британського підданства мати не міг, тому і за дорослу збірну зіграти шансу не мав[23].

Тренерська кар'єра

[ред. | ред. код]

Ще у квітні 2014 року Артета оголосив, що перед тим, як повісити бутси на цвях, він має намір продовжити контракт з «Арсеналом», після чого зайнятися тренерською роботою[24].

Відразу після завершення кар'єри, у Артети виникло три варіанти початку тренерської кар'єри. Йому запропонували очолити Академію «Арсеналу» Арсена Венгера, приєднатися до тренерського штабу колишнього партнера по «Парі Сен-Жермену» Маурісіо Почеттіно у «Тоттенгем Готспурі»[25][26] або приєднатися до тренерського штабу Жузепа Гвардіоли в «Манчестер Сіті». 3 липня 2016 року стало відомо, що Артета увійде разом із Браяном Кіддом та Доменеком Торреном в тренерський штаб манчестерського клубу[27]. Як головний тренер вперше вивів команду 19 вересня 2018 року на гру Ліги чемпіонів проти «Ліона», яку Гвардіола змушений був пропустити через дискваліфікацію. Французький клуб сенсаційно виграв той матч з рахунком 2:1[28]. Загалом з «Манчестер Сіті» Артета виграв два чемпіонства Англії, а також національний Кубок та два Кубка ліги.

«Арсенал»

[ред. | ред. код]

20 грудня 2019 Мікель Артета очолив лондонський «Арсенал», підписавши контракт терміном на 3,5 роки[29][30]. За умовами контракту, Артета отримав £10 млн на рік і до £5 млн у вигляді бонусів. Артета претендував на посаду головного тренера «Арсеналу» ще 2018 року, після відходу багаторічного менеджера клубу Арсена Венгера, але тоді посаду посів досвідченіший Унаї Емері[31][32].

Артеті не вдалося значно покращити турнірне становище «Арсеналу», команда піднялася з 10-го на 8-е місце, і це стало її найгіршим результатом за 25 років[33]. Незважаючи на це Артета привів «канонірів» до перемоги в Кубку Англії, обігравши у фіналі «Челсі». Також Артеті вдалося виграти Суперкубок Англії, обігравши у серії пенальті «Ліверпуль».

У вересні 2026 року сторони погодили продовження контракту до 2029 року на покращених фінансових умовах[34][35].

Статистика

[ред. | ред. код]
Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього за
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1999–00Іспанія «Барселона Б»СДБ (ІІІ)261---------261
2000–01SDB (ІІІ)162---------162
Усього за «Барселону Б»423------423
2000–01Франція «Парі Сен-Жермен»Д161КФ+КЛ1+00ЛЧ40---111
2001–02Д1251КФ+КЛ7+02+0І+КУЄФА5+51+0---424
Усього за «Парі Сен-Жермен»31282141535
2002–03Шотландія «Рейнджерс»ПЛ274КШ+КЛ3+41+0ЛЧ10---355
2003–04ПЛ238КШ+КЛ1+30ЛЧ61---339
Усього за «Рейнджерс»5012111716814
2004–05Іспанія «Реал Сосьєдад»ПД151КІ20------171
2004–05Англія «Евертон»ПЛ121КА+КЛ1+00------131
2005–06ПЛ291КА+КЛ5+01+0ЛЧ+КУЄФА2+11+0---373
2006–07ПЛ359КА+КЛ2+20------399
2007–08ПЛ281КА+КЛ0+20КУЄФА73---374
2008–09ПЛ266КА+КЛ3+01+0КУЄФА20---317
2009–10ПЛ136КА+КЛ1+00ЛЄ20---166
2010–11ПЛ293КА+КЛ3+10------333
2011–12ПЛ21КА+КЛ0+10+1------32
Усього за «Евертон»17428213144--20935
2011–12Англія «Арсенал»ПЛ296КА+КЛ3+00ЛЧ60---386
2012–13ПЛ346КА+КЛ2+00ЛЧ70---436
2013–14ПЛ312КА+КЛ5+11+0ЛЧ60---433
2014–15ПЛ70КА+КЛ00ЛЧ31СА10121
2015–16ПЛ90КА+КЛ2+10ЛЧ10СА10140
Усього за «Арсенал»110141412412015016
Усього за кар'єру422605675972053974

Досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]
«ПСЖ»
«Рейнджерс»
«Арсенал»
Іспанія

Як тренера

[ред. | ред. код]
«Арсенал»

Індивідуальні

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Cahill Calls For Arteta Call Up (англ.). "www.evertonfc.com". Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 24 липня 2010.
  2. ↑ Jugadores Relevantes [Relevant Players] (Spanish) . Antiguoko KE. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 16 липня 2017.
  3. 1 2 Mikel Arteta: 'It's a long way from San Sebastian...'. The Independent. London. 19 листопада 2005. Архів оригіналу за 26 січня 2012. Процитовано 13 серпня 2010.
  4. ↑ Les Glasgow Rangers subtilisent Arteta au PSG. Le Parisien (French) . 20 березня 2002. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 14 липня 2014.
  5. ↑ Rangers sign Barca boy Arteta. The Guardian. 19 березня 2002. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 26 квітня 2015.
  6. ↑ Rangers complete Treble. BBC Sport. Архів оригіналу за 11 листопада 2012. Процитовано 21 грудня 2014.
  7. ↑ Mikel Arteta: Rangers move made me a top flight player. STV Sport. 12 січня 2012. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 квітня 2015.
  8. 1 2 Mikel Arteta. Everton F.C. Архів оригіналу за 21 травня 2019.
  9. ↑ Arteta joins Arsenal on a four-year deal (англ.). Official Website of Arsenal FC. 31.08.2011. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 1 вересня 2011.
  10. ↑ Moyes gutted to lose Arteta [Архівовано 2013-06-07 у Wayback Machine.]
  11. ↑ McNulty, Phil. (10 September 2011) BBC Sport — Arsenal 1–0 Swansea [Архівовано 25 грудня 2013 у Wayback Machine.]. BBC Sport. Retrieved 11 June 2012.
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 21 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Arsenal midfielder Mikel Arteta ruled out of run-in [Архівовано 23 квітня 2012 у Wayback Machine.]. ESPN Soccernet. 20 April 2012. Retrieved 11 June 2012.
  14. ↑ Kelly, Rob (28 травня 2012). Player of the Season – in fifth place is... Arsenal F.C. Архів оригіналу за 5 липня 2012. Процитовано 23 липня 2012.
  15. ↑ Vermaelen confirmed as new Arsenal captain. 17 серпня 2012. Архів оригіналу за 20 серпня 2012. Процитовано 23 липня 2012.
  16. ↑ McNulty, Phil (17 травня 2014). Arsenal 3–2 Hull City. BBC Sport. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 3 грудня 2019.
  17. ↑ Wenger on winning and attacking options. Arsenal F.C. 10 серпня 2014. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 9 липня 2015.
  18. ↑ Arteta looks to build on Community Shield win and reflects on captaincy. London 24. 11 серпня 2014. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 9 липня 2015.
  19. ↑ Sanghera, Mandeep (10 серпня 2014). Arsenal 3–0 Manchester City. BBC Sport. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 3 грудня 2019.
  20. ↑ Wenger – Arteta has signed new deal. Arsenal F.C. 8 липня 2015. Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 8 липня 2015.
  21. ↑ Артета завершив кар'єру. Архів оригіналу за 18 травня 2016. Процитовано 21 грудня 2019.
  22. ↑ Fabio Capello embarrassed as Fifa rule confirms Mikel Arteta's ineligibility to play for England. The Telegraph. 1 вересня 2010. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 6 грудня 2019.
  23. ↑ Arsenal captain Mikel Arteta reveals: I almost went to war with FIFA for chance to represent England. Talksport. 14 травня 2016. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 6 грудня 2019.
  24. ↑ Через пару років Мікель Артета збирається зайнятися тренерською роботою. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 21 грудня 2019.
  25. ↑ Tottenham and Man City battle over sensational move to make Arsenal captain Mikel Arteta a coach. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  26. ↑ Tottenham want Arsenal captain Mikel Arteta to join coaching staff. Архів оригіналу за 30 червня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  27. ↑ Футбол. Колишній гравець «Арсеналу» увійшов до тренерського штабу Гвардіоли в «Манчестер Сіті». Процитовано 8 липня 2016.[недоступне посилання з Травень 2018]
  28. ↑ Lyon shock sloppy Manchester City as Nabil Fekir delivers the goods on the big stage. ESPN. 19 вересня 2018. Архів оригіналу за 11 березня 2020. Процитовано 19 вересня 2018.
  29. ↑ Офіційно: Артета прийняв «Арсенал» (ua) . ReadFootball. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.
  30. ↑ Mikel Arteta joining as our new head coach (англ.). www.arsenal.com. Архів оригіналу за 31 серпня 2020. Процитовано 20 грудня 2019.
  31. ↑ Ornstein, David (12 травня 2018). Mikel Arteta: Ex-Arsenal midfielder one of options to replace Arsene Wenger. BBC Sport. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 8 січня 2019.
  32. ↑ Hytner, David (12 травня 2018). Arsenal's interest in Mikel Arteta grows but Max Allegri still in the frame. The Guardian. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 8 січня 2019.
  33. ↑ Гаптар, Максим. Арсенал вперше за 25 років фінішує нижче сьомого місця в Англії. СПОРТ.UA (укр.). Процитовано 29 вересня 2026.
  34. ↑ Мікель Артета продовжить контракт з «Арсеналом» на покращених умовах. БК. Процитовано 29 вересня 2026.
  35. ↑ Декада Артети: фахівець уклав новий жирний контракт з "Арсеналом". sport.rbc.ua (укр.). Процитовано 29 вересня 2026.

Посилання

[ред. | ред. код]