Бичко Зиновій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бичко Зиновій Михайлович
Народився 10 березня 1951(1951-03-10)
Грабовець, Стрийський район, Дрогобицька область, Українська РСР, СРСР
Помер 1 серпня 2022(2022-08-01) (71 рік)
Поховання Грабовець
Діяльність мовознавець
Alma mater філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Заклад ЛНУ ім. І. Франка
Членство Національна спілка журналістів України

Бичко Зиновій Михайлович (10 березня 1951, Грабовець Стрийського району Львівської області1 серпня 2022, Львівська область) — український діалектолог, мовознавець, історик мови, дослідник проблем психолінгвістики та культури мови; кандидат філологічних наук, доцент (1985), професор (2011).Член Національної спілки журналістів України. Член НТШ. Член МАУ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Стрийську СШ № 5 (1966), Самбірське педагогічне училище (1970), філологічний факульттет Львівського національного університету ім. Івана Франка (1978).

1991 року виступив із доповіддю про українську мову в НТШ у Нью-Йорку.

Викладав українську мову у Львівському університеті ім. Івана Франка, Тернопільському університеті ім. Володимира Гнатюка, Яґеллонському університеті (м. Краків, Польща), Львівському університеті «Львівський Ставропігіон», Українській академії друкарства, у Львівському державному університеті внутрішніх справ.

Від 1999 — заступник голови Тернопільської обласної організації товариства «Просвіта».

Відстоював думку, що правильно називати прикрасу «Гривна»,[1] а не «гривня».

Похований 3 серпня 2022 року в селі Грабовець Стрийського району Львівської області.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Має понад 300 наукових публікацій (монографії, словники, посібники, статті, тези, рецензії; понад 1000 газетних виступів). Завершив і підготував до захисту докторську дисертацію на тему «Лексика наддністрянського діалекту».

Праці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сокаль і Сокальщина. Архів оригіналу за 15 грудня 2014. Процитовано 15 грудня 2014.

Джерела[ред. | ред. код]