Перейти до вмісту

Близько до серця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Близько до серця
Up Close and Personal
Жанрмелодрама
РежисерДжон Евнет
ПродюсерДжордан Кернер
Девід Ніксей
СценаристДжоан Дідіон
Джон Грегорі Данн
У головних
ролях		Роберт Редфорд
Мішель Пфайффер
Стокард Ченнінг
ОператорКарл Вальтер Лінденлауб
КомпозиторТомас Ньюман
МонтажДебра Ніл-Фішер
КінокомпаніяTouchstone Pictures
Дистриб'юторWalt Disney Studios Motion Pictures і Netflix Редагувати інформацію у Вікіданих
Тривалість124 хв.
Моваанглійська
КраїнаСША США
Рік1996
Дата виходуСвіт 1 березня 1996
Касові збори$100 688 705[1]
IMDbID 0118055
CMNS: Близько до серця у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

«Близько до серця» (англ. Up Close and Personal) — американський художній фільм 1996 року, знятий режисером Джоном Евнетом. У головних ролях — Роберт Редфорд і Мішель Пфайффер[2].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Початківець, ведуча новин Таллі Етвотер (Мішель Пфайффер) записує демозапис вигаданої історії, і її бере на роботу керівник телекомпанії в Маямі Воррен Джастіс (Роберт Редфорд). Хоча Таллі бракує досвіду та майстерності, Воррен бачить у ній потенціал і дає їй шанс, доручаючи їй нелегкі завдання, щоб розвинути її талант. Після вдало зробленого сюжету в новинах про двох іммігрантів, які потонули біля берегів Маямі-Біч, Таллі і Воррен зав'язують ще тіснішу дружбу між наставницею та підопічною, основану на взаємній повазі та сильній пристрасті. Напередодні Нового року Таллі розповідає про першу місцеву дитину року засудженого злочинця Фернандо Баттанди. У прямому ефірі між Таллі та ведучим відбувається гаряча суперечка через думку, що вона працює лише тому, що є «протеже» Воррена.

Таллі зустрічається з агентом з пошуку талантів Бакі Террановою, який пропонує їй посаду репортера у Філадельфії. Через майбутній від'їзд Таллі вирішує зізнатися у своїх почуттях до Воррена. Перед переїздом Таллі вони проводять час разом на Флорида-Кіс.

На новій посаді Таллі доводилося нелегко через вороже ставлення досвідченої репортерки Марсії Мак-Грат, яка ревно захищає свою позицію головного репортера — і починає втрачати харизму, яка подобалась Бакі. На прохання Бакі та через прихильність до Таллі, Воррен відвідує її у Філадельфії. Він допомагає, вказавши на помилки, яких Таллі припустилася: намагалась наслідувати Марсію замість того, щоб бути собою. Підбадьорена Ворреном, Таллі застосовує свої стандарти. Згодом Марсія приймає пропозицію від радіостанції в Цинциннаті, залишивши посаду Таллі. Таллі просить Воррена одружитися з нею і переїхати до Філадельфії. Під час медового місяця у них з'являється ідея сюжету, який розповідає про «один день з життя» Фернандо, переведеного до філадельфійської в'язниці. Водночас розкривається передісторія Воррена, який намагається знайти роботу, щоб залишатися поруч із Таллі.

Під час знімання сюжету у в'язниці відбувається тюремний бунт. Таллі та її оператора Неда Джексона беруть у заручники. Таллі висвітлює цю неспокійну і новаторську історію з тюремних стін, а Воррен спостерігає і допомагає у її першому національному ефірі. Воррен бачить у неї неабиякий потенціал. Виявлена врівноваженість і хоробрість допомагає їй отримати посаду ведучої вечірнього ефіру на національному телеканалі IBS News. Воррену здається, що в Панамі розвиваються події, які він хотів би висвітлювати. На прощальній вечірці на вокзалі Філадельфії повідомляють, що Воррена та його знімальну групу обстріляли після репортажу і він загинув.

У ролях

[ред. | ред. код]
Актор Роль
Роберт Редфорд Воррен Джастіс[3] Воррен Джастіс[3]
Мішель Пфайффер Саллі[3] Саллі[3]
Стокард Ченнінг Марсія Мак-Грат[3] Марсія Мак-Грат[3]
Джо Мантенья Бакі Терранова Бакі Терранова
Кейт Нелліган Джоанна Кеннелі Джоанна Кеннелі
Гленн Пламмер Нед Джексон Нед Джексон
Джеймс Ребгорн Джон Меріно Джон Меріно
Джеймс Карен Том Орр Том Орр

Адаптація

[ред. | ред. код]

Навесні 1988 року Джон Грегорі Данн і Джоан Дідіон почали писати сценарій фільму «Золота дівчинка», основаного на біографії Аланни Неш, покійної ведучої та репортерки NBC News Джессіки Савітч (Jessica Savitch), який фінансувала компанія Волта Діснея. Фільм вийшов на екрани 1996 року під назвою «Близько до серця» без найбільш суперечливих подробиць життя Савітч, включно з її ймовірними проблемами зі зловживанням наркотиками, які, можливо, стали причиною незв'язного випуску новин у прямому ефірі на національному телебаченні на початку жовтня 1983 року[4]. Серед інших деталей, опущених у фільмі, — самогубство другого чоловіка Савітч через кілька місяців після їхнього весілля, її ймовірна бісексуальність, спроби самогубства та фізичне насильство з боку її давнього партнера режисера новин Рона Кершоу, який став праобрзом персонажа Воррена Джастіса[5][6]. Смерть Савітч у 36 років в автомобільній аварії (не пов'язаній з наркотиками чи алкоголем) також не увійшла до сценарію[4].

За словами Данна, який описав свій досвід спілкування зі студійними керівниками у книзі «Монстр: Життя поза великим екраном» (Monster: Living Off the Big Screen), більшість цих змін було зроблено для того, щоб звернутися до ширшого мейнстримного ринку. Продюсер Скотт Рудін, як повідомляється, на запитання втомленого Данна, про що мав бути фільм, відповів: «Про двох кінозірок»[5].

Створення фільму

[ред. | ред. код]

Виробництво

[ред. | ред. код]

Зйомки фільму проходили в Флориді, зокрема в Голмсберзькій тюрмі[7].

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Сприйняття

[ред. | ред. код]

Фільм отримав змішані відгуки. На сайті Rotten Tomatoes оцінка стрічки становить 31 % на основі 35 відгуків від критиків (середня оцінка 5,0/10) і 66 % від глядачів із середньою оцінкою 3,7/5 (16 513 голосів). Фільму зарахований «гнилий помідор» від кінокритиків та «попкорн» від глядачів[9], Internet Movie Database — 6,1/10 (12 755 голосів)[10].

Критики здебільшого висміювали сценарій за маленьку схожість з біографії Джессіки Савітч, яка мала надихнути на створення фільму. Роджер Еберт у «Chicago Sun-Times» писав: «Близько до серця» настільки відрізняється від біографії Савітч, що якби Дідіон і Данн зберегли свій перший варіант сценарію, вони, ймовірно, змогли б продати його як зовсім інший фільм"[11]. Аніта Гейтс у «Нью-Йорк таймс» писала, що «все це більше схоже на „Народження зірки“, ніж на „Телемережу“»[12]. Леонард Кладі у «Вараєті» описав його так: «„Зірка народилася“ разом із „Якими ми були“, і хоча вибагливі глядачі будуть крутити носом, народні маси схильні прийняти цей безсоромно сентиментальний роман і відправити його в стратосферу касових зборів»[13].

Дессон Гоу у «Вашингтон пост» вкрай негативно відгукнувся про фільм: «Близько до серця», «запропонований» як біографія Джессіки Савітч «Золота дівчинка: Історія Джессіки Савітч», починається з обіцянки… але потім кохання проривається, як стрічка поганих новин, і наші закохані під шатром піддаються одному з тих нестерпних монтажів. Поки безглузда рок-балада накриває все, що відбувається, звуковою сентиментальністю, М'які губки (Мішель Пфайффер) і Диванний чоловік (Роберт Редфорд) гуляють разом, сміються разом, бавляться одягненими у хвилях — і все в такому дусі….. У цьому фільмі керівники мереж, які повністю залежать від фокус-груп, маркетингу та рекламодавців у своїх рішеннях, зображені як моральні погані хлопці, в той час, як Редфорд і молода Пфайффер є втіленням доброчесності… А той факт, що це виробництво Touchstone Pictures — частини одержимої маркетингом імперії Діснея, яка щойно придбала ABC, — занадто весела іронія, щоб її ігнорувати"[14]. «Time Out» назвав його «слизьким травнево-грудневим романом, замаскованим під смертельно серйозний фільм про проблеми… Висушена вибілена білявка у прісних веселощах»[15].

Однак деякі критики стверджували, що фільм мав свої переваги. Мік Ласалль у «San Francisco Chronicle» писав: «Сам по собі, „Близько до серця“ — чудовий фільм. Два зіркові образи зустрічаються і підсилюють один одного. Редфорд, як завжди, грає суворого, відкритого, безкомпромісного чоловіка з непохитною чесністю, який випадково очолює новини на станції в Маямі. Пфайффер, як завжди, розкішна, гарненька, витрішкувата і набагато сильніша та розумніша, ніж має вигляд»[16]. Роджер Еберт дав фільму три з чотирьох зірок, стверджуючи, що «велика спокуса висміяти кліше та мелодраму у „Близько до серця“, але фільм, безперечно, відпрацьовує як те, чим він є насправді — історією кохання»[11]. Журнал «Вараєті» високо оцінив «хімію» Мішель Пфайффер і Роберта Редфорда, а також «смачні та короткі зіркові повороти» Стокарда Ченнінга, Кейт Нелліган і Ноубла Віллінгема, дійшовши висновку, що фільм не був «настільки ж досконалим, як його натхненник, але, на жаль, це найкраще, що Голлівуд може запропонувати в жанрі комедії, що зачіпає за живе»[13].

Номінації та нагороди

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації фільму «Близько до серця»[17]
Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант Результат
1997 «Оскар» Найкраща пісня Даян Уоррен Номінація
«Золотий глобус» Найкраща пісня Даян Уоррен Номінація
«Греммі» Найкраща пісня, написана для кіно, телебачення або іншого візуального подання Даян Уоррен Перемога

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Up Close and Personal. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
  2. ↑ Mick LaSalle (13 вересня 1996). FILM REVIEW — TV News Made 'Personal' / Redford, Pfeiffer in a fine romance. sfgate.com. Архів оригіналу за 13 квітня 2008. Процитовано 29 травня 2022.
  3. ↑ а б в A Beginning, a Muddle and an End. Архів оригіналу за 3 лютого 2002. Процитовано 11 липня 2019.
  4. ↑ а б Haller, Scot (1983-11-07). «The Two Faces of a Newswoman». People. p. 48. Archived from the original on 2008-11-14. Retrieved 2016-03-06.
  5. ↑ а б Gelbart, Larry (1997-03-02). «A Beginning, a Muddle and an End». The New York Times. Archived from the original on 2002-02-03. Retrieved 2016-03-06.
  6. ↑ Meers, Erik Ashok (1996-04-16). «Jessica Savaged: How Hollywood Heterosexualized Up Close & Personal». The Advocate. Los Angeles: Liberation Publications Inc. pp. 45–47. Retrieved 2016-03-07.
  7. ↑ Dana DiFilippo (22 квітня 2016). 7 movies shot inside Philly prisons. whyy.org. Архів оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 11 липня 2019.
  8. ↑ Up Close & Personal: Full Cast & Crew (англ.). Internet Movie Database. Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 11 липня 2019.
  9. ↑ Up Close & Personal (англ.). Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
  10. ↑ Up Close & Personal (англ.). Internet Movie Database. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 11 липня 2019.
  11. ↑ а б Ebert, Roger (1 березня 1996). Up Close And Personal :: rogerebert.com :: Reviews. rogerebert.suntimes.com. Архів оригіналу за 12 вересня 2012. Процитовано 24 липня 2022.
  12. ↑ Gates, Anita (10 березня 1996). Movie Review - Up Close & Personal - As Naval Engagements Go, Not a Classic. The New York Times.
  13. ↑ а б Klady, Leonard (28 лютого 1996). Review, Up Close & Personal. Variety.
  14. ↑ Howe, Desson (1 березня 1996). Up Close & Personal. The Washington Post.
  15. ↑ Review: Up Close & Personal - Film - Time Out London. timeout.com. Архів оригіналу за 1 вересня 2010. Процитовано 17 грудня 2009.
  16. ↑ LaSalle, Mick (13 вересня 1996). FILM REVIEW - TV News Made 'Personal' / Redford, Pfeiffer in a fine romance. San Francisco Chronicle.
  17. ↑ Нагороди та номінації фільму Близько до серця на сайті IMDb (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Up Close & Personal на сайті IMDb (англ.) 6.1/10 зірок (станом на 11.07.2019)
  2. Up Close & Personal на сайті Rotten Tomatoes (англ.) Редагувати інформацію у Вікіданих 5.0/10 зірок (станом на 11.07.2019)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Близько_до_серця&oldid=45716735