Бокотей Андрій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бокотей.
Андрій Андрійович Бокотей
Народження 21 березня 1938(1938-03-21) (86 років)
с. Брід
Національність українець
Країна СРСР СРСР → Україна Україна
Навчання Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва
Діяльність художник
Вчитель Бєляєв Михайло Веніамінович
Відомі учні Кадочников Станіслав Петрович, Скицюк Олена Іванівна і Вакалюк Валерій Анатолійович
Член СХ СРСР
Вчене звання Почесний зарубіжний член РАМd
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Лицарський Хрест ордена «За заслуги перед Республікою Польщею»
Лицарський Хрест ордена «За заслуги перед Республікою Польщею»
Кавалер ордена Заслуг (Угорщина)
Кавалер ордена Заслуг (Угорщина)
Заслужений діяч мистецтв України Народний художник України — 1992 Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2007
Сайт www.bokotey.com

Андрі́й Андрі́йович Бокоте́й (нар. 21 березня 1938, село Брід, Іршавського району Закарпатської області) — український художник, один з піонерів студійного скла на теренах СРСР, керівник Західного регіонального науково-мистецького центру Національної академії мистецтв України (2015-2022), ректор Львівської національної академії мистецтв (2000—2015), дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (2000). Народний художник України. Професор. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2000). Засновник і голова оргкомітету десяти Міжнародних симпозіумів гутного скла у Львові (1989—2016).

Біографія[ред. | ред. код]

Андрій Бокотей народився у селі Брід Іршавського району Закарпатської області. Художню освіту здобув у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва на кафедрі художньої кераміки. Навчався у Романа Сельського, Карла Звіринського, Данила Довбошинського, Дмитра Крвавича. У 1965 році, після закінчення навчання, почав викладати на кафедрі, де навчався. На початку свого творчого шляху працював у галузі художньої кераміки, художнього скла та живописі. У 1970 році стає членом Спілки художників України.[1] У 1981 у Ленінграді на виставці «Скло, образ, простір» представляв Україну.[1] У 1991—1992 роках очолює Львівську організацію Спілки художників України[2] У 1994 році Андрій Бокотей отримав звання професора та очолив кафедру художнього скла. З 1996 року проректор з навчальної роботи, а 2000 року отримує призначення на посаду ректора.[2]

З 1 липня 2015 року за власним бажанням звільнився з посади ректора Львівської національної академії мистецтв. Цього ж місяця очолив новостворений Західний регіональний центр Національної академії мистецтв України, яким керував до липня 2022 р.

Родина[ред. | ред. код]

Батько Андрій Леонтійович (1909—1992) — греко-католицький священник; мати Марія Миколаївна (1912—1996) — музикант; дружина Ореста Михайлівна (1947—2014) — економіст, головний бухгалтер Львівського державного техніко-економічного коледжу. Має двох синів. Старший — Андрій Бокотей (1966), орнітолог, доктор біологічних наук, професор Львівського національного університету ім. І.Франка. Менший син Михайло Бокотей (1976) працював у МЗС, на дипломатичних посадах у Посольстві України в Республіці Польща, сьогодні очолює Музей скла у Львові та кафедру художнього скла Львівської національної академії мистецтв.

Персональні виставки[ред. | ред. код]

  • 1992 у місті Нансі у Франції.[2]
  • 1983—1984 — у Ленінграді.[3]
  • 1988 — Львів.[3]
  • 1993 — у Бельгії місто Льєжі.[3]
  • 1995 — Львів.[3]
  • 1996 — в Утрехті (Нідерланди).[3]
  • 2001 — Київ.[3]
  • 2018 — Львів
Андрій Бокотей, «Сон». Гутне скло, 2013 р.

Роботи[ред. | ред. код]

  • Набір посуду (1968). Керамічні об'єми мають чотиригранну форму. Центральним елементом ансамблю є високий штоф. У декоруванні роботи використано спосіб часткового поливання поливою. Основне тло має матову охристо-червону поверхню з окремими елементами декорованими коричневою пливою.[4]
Андрій Бокотей, «Приборкувач». Гутне скло, 201 р.
  • Набір для напоїв (1968). У роботі поєднано два простих об'єми основана циліндрична форма поєднана з квадратною горловиною. Декор нагадує рустовані стіни.[5]
  • Керамічне облицювання для ресторану «Львів». Робота виконана у співавторстві з Зеновієм Флінтою та Василем Кондратюком.[6]
  • Модульна решітка для зимового саду санаторію «Південний» у Трускавці (1979). Виконана у співавторстві з Зеновієм Флінтою та Василем Кондратюком.[7]
  • «Метаморфози» (1975)
  • «Генрі Муру присвячується» (1973).[3]
  • «Чумацький шлях» (1978).[3]
  • «Всесвіт» (1978—1980).[3]
  • Об'ємно-просторова композиція для центрального залу Львівського автовокзалу (1980).[3]
  • «Гуцульські мадонни» (1981).[2][3]
  • «Козак Мамай» (1983)
  • «Екос-2» (1988)
  • «Іграшки для дорослих» (1990).[2]
  • «Проти течі» (1990).[3]
  • «Рівновага» (1994).[3]
  • «Апокаліпсис» (1996).
  • «Мойсей» (2003).[2]
  • Пласти серії «Пейзажні композиції» (2008). Робота виконана у кольоровому склі у гутній техніці.[2]
  • Серія декоративних пластів «Пейзажі» (2010). Робота виконана у кольоровому склі у гутній техніці.[2]
  • «Фігура на возі» (2011) Скло, дерево, авторська техніка.[8]
  • «Сидяча фігура».[2]
  • Пласти серії «Венеціанська нитка» (2011.) Робота виконана у кольоровому склі у гутній техніці.[2]
  • «Кінь та вершник на візку».[2]
  • «Медитації».[2]
  • "Таємна вечеря" (2018)
  • "Теракотова армія" (2019)
  • "Таємна вечеря 2021"
  • "Ангели" (2023)
  • "Викрадений (Захисник)" (2024)

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Бокотей Андрій Андрійович // Львівська національна академія мистецтв. — Київ: Логос, 2010. — С. 24.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н Бокотей Андрій Андрійович // Львівська… — С. 25.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п З. А. Чегусова Бокотей Андрій Андрійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — С. 215. — ISBN 966-02-2682-9.
  4. ↑ Львівська кераміка, 1991, с. 21.
  5. ↑ Львівська кераміка, 1991, с. 32.
  6. ↑ Львівська кераміка, 1991, с. 96.
  7. ↑ Львівська кераміка, 1991, с. 107.
  8. ↑ Бокотей Андрій Андрійович // Львівська… — С. 26.
  9. ↑ Maguar Közlöny (PDF). kozlonyok.hu (угор.). Архів оригіналу (PDF) за 30 червня 2022. Процитовано 19 лютого 2023.
  10. ↑ Указ Президента України №338/2016 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (англ.). Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 22 січня 2017.
  11. ↑ Указ Президента України № 148/2013 від 21 березня 2013 року «Про нагородження А. Бокотея орденом князя Ярослава Мудрого». Архів оригіналу за 26 січня 2014. Процитовано 21 березня 2013.
  12. ↑ Legislacji, Rządowe Centrum. Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 8 - Monitor Polski. monitorpolski.gov.pl (pl-PL) . Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 30 травня 2018.
  13. ↑ Указ Президента України № 21/2007 від 18 січня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 21 березня 2013.
  14. ↑ Указ Президента України № 209/2002 від 5 березня 2002 року «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка». Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 21 березня 2013.

Джерела[ред. | ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бокотей_Андрій_Андрійович&oldid=41622703