Скицюк Олена Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скицюк Олена Іванівна
Народження 16 січня 1950(1950-01-16) (73 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Навчання Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1973)
Діяльність художниця, вчителька
Вчитель Бокотей Андрій Андрійович, Флінта Зеновій Петрович і Лащук Юрій Пилипович
Працівник Київський експериментальний кераміко-художній завод, КАМ і Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
Член Спілка радянських художників України і НСМНМУ
Батько Скицюк Іван Степанович
Мати Тимченко Марфа Ксенофонтівна
Діти Кулик Олена Вікторівна
Нагороди

Олена Іванівна Скицю́кшлюбі — Графова; нар. 16 січня 1950, Київ) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1977 року[1] і Національної спілки майстрів народного мистецтва України[2]. Лауреатка премії імені Катерини Білокур за 2011 рік[3]. Дочка художників Івана Скицюка і Марфи Тимченко[2], мати художниці Олени Кулик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 16 січня 1950 року у місті Києві[1]. 1973 року закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, де навчалася на факультеті кераміки[4]. Її викладачами зокрема були Андрій Бокотей, Зеновій Флінта, Юрій Лащук[1]. Дипломна робота — чайно-кавовий сервіз (керівник: В. І. Башло, оцінка — відмінно)[5].

Протягом 1973—1974 років працювала на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі[4] у місті Вишневому. Викладала у дитячій студії «Мозаїка» та в школі народної творчості міста Фастова[2]. З 1994 по 2000 рік викладала у Київській дитячій академії мистецтв, а з 2000 року — у Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука на кафедрі монументального розпису[4]. Живе у Києві, в будинку на вулиці Курганівській, № 3, квартира № 4[6].

Творчість[ред. | ред. код]

Майстриня петриківського розпису і народного декоративного живопису. Серед робіт:

  • Оформлення магазину «Казка» (1979);
  • «Подалі від світу» (1998);
  • «Світанкова паморозь» (1999);
  • «Сонячні очі» (2000).

Розписи у «Казці»[ред. | ред. код]

докладніше див.: Настінні розписи магазину іграшок «Казка»

У 1979 році разом з батьками розписала стіни магазину іграшок «Казка» у Києві. На розпис стін магазину родиною було витрачено близько року. Результати цієї праці дуже високо оцінювали мистецтвознавці, розписи магазину були добре відомі кільком поколінням киян. На початку 2000-х років пропонувалося в приміщенні магазину створити музей або студію декоративного розпису. У 2002 році магазин було викуплено концерном «Європродукт» (зараз RedHead Family Corporation, власник обох Владислав Бурда) і під час реконструкції всі розписи були закриті гіпсокартоном на наступні 15 років. Проте у жовтні 2017 року, компанія RedHead Family Corporation, до мережі якої належить магазин, анонсувала реставрацію розписів учнями Марфи Тимченко, які брали участь у створенні оригіналу[7][8][9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Скицюк Олена Іванівна / Київська організація Національної спілки художників України.
  2. а б в Олена Скицюк на fineartukraine.com.
  3. Лауреати премії Катерини Білокур 2011
  4. а б в М. Г. Лампека. Порцеляна Київського експерементального керамікохудожнього заводу в контексті мистецької культури України ХХ — початку ХХІ століть. Київ. 2021.
  5. Графова Олена Іванівна / Львівська національна академія мистецтв. Кафедра художньої кераміки. Випускники кафедри.
  6. Скицюк Олена Іванівна / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, С. 136.
  7. Нова сумна казка. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016. 
  8. Інтерв'ю Марфи Тимченко. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016. 
  9. В магазине «Казка-Нова» будет отреставрирована уникальная настенная роспись. http://redhead.ua. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 18 жовтня 2017 року.