Борисюк Михайло Дем'янович

Борисюк Михайло Дем'янович
Народився	21 листопада 1934 (88 років); с. Харліївка,; Корсаківський район,; Орловська область
Громадянство	СРСР Україна
Діяльність	науковець
Галузь	машинобудування
Alma mater	Саратовське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ і Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Заклад	Харківське конструкторське бюро машинобудування
Сайт	borisyuk.openua.net/bio.php
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Борисюк.

Борисюк Михайло Дем'янович — доктор технічних наук, професор; Казенне підприємство «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О. О. Морозова», генеральний конструктор із створення бронетанкової техніки та артилерійських систем — начальник КП ХКБМ (з 03.2002); професор кафедри колісних та гусеничних машин Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»; голова концерну «Бронетехніка України»; член ради Міжвідомчої комісії з питань науково-технічної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України; член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (з 03.2000).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 листопада 1934 в с. Харліївка, Корсаківського району, Орловської області, Росія; батько Дем'ян Тимофійович (1901—1965); мати Тетяна Кузьмівна (1903—1988); дружина Алевтина Іванівна (1936); сини Сергій (1959) і Михайло (1969) — підприємці.

Освіта: Військова академія бронетанкових військ ім. Малиновського (1959—1964), військовий інженер-електромеханік, «Електроніка та автоматика танків»; кандидатська дисертація «Випробування та оптимізація якості електрообладнання об'єктів броньованої техніки» (1976); докторська дисертація «Розробка і випробування елементів і пристроїв танкових систем автоматики та електрообладнання» (1993).

З вересня 1949 — учень, Задонський технікум механізації та електрифікації сільського господарства З вересня 1953 — курсант Саратовського танко-технічного училища. З грудня 1956 — начальник контрольно-технічного пункту, заступник командира роти навчально-бойових танків, Орловське танкове училище (Ульяновськ). З листопада 1957 — заступник командира танкової роти з технічної частини 95-го танкового полку, Група радянських військ в Німеччині. З вересня 1959 — слухач Військової ордена Леніна академії бронетанкових військ (Москва). З серпня 1964 — молодший військовий представник, а з липня 1968 — заступник старшого військового представника, військове представництво № 751 Міністерства оборони СРСР. З вересня 1974 — начальник — головний конструктор Челябінського КБ «Ротор» ВО «Електромашина». З травня 1990 — генеральний конструктор ВО «Завод ім. Малишева» — начальник Харківського КБ машинобудування ім. О. О. Морозова. З червня 1992 — генеральний конструктор з бронетанкобудування України — начальник Харківського КБ машинобудування ім. О. О. Морозова.

В період з вересня 1999 до березня 2002 — генеральний конструктор з бронетанкобудування України — начальник Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О. О. Морозова». Член Колегії з питань науково-технічної політики Державної думи України (02.-11.1992). Член спеціалізованої ради з захисту докторських дисертацій Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з 1996). Почесний доктор НТУ «ХПІ» (2000). Ген.-л. (08.1997). Член Ради експортерів при КМ України (з 02.1999).

Автор (співавтор) понад 200 наукових праць, зокрема 70 винаходів, 5 монографій.

Захоплення: любительське розведення риб в присадибному ставку, полювання.