Борисюк Михайло Дем'янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Борисюк Михайло Дем'янович
Михайло Дем'янович Борисюк
Народився 21 листопада 1934(1934-11-21) (83 роки)
с. Харліївка,
Корсаківський район,
Орловська область
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Alma mater Saratov Military Command Engineering High School of Missile Forces[d]
Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ленінська премія Орден Трудового Червоного Прапора Орден Жовтневої Революції
Сторінка в Інтернеті http://www.borisyuk.openua.net/bio.php

Борисюк Михайло Дем'янович — доктор технічних наук, проф.; Казенне підприємство «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О. О. Морозова», Ген. конструктор із створення бронетанкової техніки та артилерійських систем — начальник КП ХКБМ (з 03.2002); проф. кафедри колісних та гусеничних машин Нац. тех. університету «Харківський політехнічний інститут»; голова концерну «Бронетехніка України»; член ради Міжвідомчої комісії з питань науково-тех. безпеки при Раді нац. безпеки і оборони України; чл. Ради з питань науки та науково-тех. політики при Президентові України (з 03.2000).

Народився 21 листопада 1934 (с. Харліївка, Корсаківський район, Орловська область, Росія); батько Дем'ян Тимофійович (1901—1965); мати Тетяна Кузьмівна (1903—1988); дружина Алевтина Іванівна (1936); сини Сергій (1959) і Михайло (1969) — підприємці.

Освіта: Військова ордена Леніна академія бронетанкових військ ім. Малиновського (1959—1964), військовий інженер-електромеханік, «Електроніка та автоматика танків»; канд. дис. «Випробування та оптимізація якості електрообладнання об'єктів броньованої техніки» (1976); док. дис. «Розробка і випробування елементів і пристроїв танкових систем автоматики та електрообладнання» (1993).

З 09.1949 — учень, Задонський тех-м механізації та електрифікації с. г. З 09.1953 — курсант, Саратовське танко-технічне уч-ще. З 12.1956 — нач. контрольно-технічного пункту, заст. ком. роти навчально-бойових танків, Орловське танкове уч-ще, м. Ульяновськ. З 11.1957 — заст. ком. танкової роти з тех. частини 95-го танкового полку, Група рад. військ в Німеччині. З 09.1959 — слухач, Військова ордена Леніна академія бронетанк. військ, м. Москва. З 08.1964 — молодший військ. представник, військовий представник, з 07.1968 — заст. старшого військ. представника, військове представництво № 751 Мін-ва оборони СРСР. З 09.1974 — начальник — гол. конструктор, Челябінське КБ «Ротор» ВО «Електромашина». З 05.1990 — ген. конструктор ВО «Завод ім. Малишева» — начальник Харків. КБ машинобудування ім. О. О. Морозова. З 06.1992 — Ген. конструктор з бронетанкобудування України — нач. Харків. КБ машинобудування ім. О. О. Морозова. 09.1999-03.2002 — Ген. конструктор з бронетанкобудування України — начальник Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О. О. Морозова». Чл. Колеґії з питань науково-тех. політики Держ. думи України (02.-11.1992). Член спеціаліз. ради з захисту док. дис. Нац. тех. університету «Харківський політехнічний інститут» (з 1996). Почес. док. НТУ «ХПІ» (2000). Ген.-л. (08.1997). Чл. Ради експортерів при КМ України (з 02.1999).

Автор (співав.). понад 200 наук. праць, зокрема 70 винаходів, 5 монографій.

Захоплення: любительське розведення риб в присадибному ставку, полювання.

Нагороди[ред.ред. код]

Заслужений машинобудівник України (09.1994). Лауреат Ленін. премії (1990), Державної премії України (1996, 2004). Ордени Трудового Червоного Прапора (1976), Жовтневої революції (1986). Орден «За заслуги» III ст. (09.1997). Герой України (з врученням ордена Держави, 21.08.2000). Орден «За трудові досягнення» IV ст. (2000). 10 медалей. Почесна грамота КМ України (12.2004).

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.