Стефан Брила

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Брила Стефан)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стефан Владислав Брила
пол. Stefan Bryła
Народився 17 серпня 1886(1886-08-17)
Краків
Помер 3 грудня 1943(1943-12-03) (57 років)
Варшава
·розстріл
Поховання Повонзківський цвинтар
Країна  Польська Республіка
Діяльність винахідник, педагог, архітектор, інженер, інженер-будівельник, політик
Alma mater Національний університет «Львівська політехніка»
Знання мов польська
Заклад Варшавська політехніка
Партія Polish Christian Democratic Partyd
Нагороди
Хрест Хоробрих
Перший в Європі сталевий зварний міст на ріці Слудвя

Стефан Владислав Брила (пол. Stefan Władysław Bryła; 17 серпня 1886, Краків — 3 грудня 1943, Варшава) — польський інженер-будівельник, архітектор, доктор технічних наук, піонер зварювання.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив реальну школу у Станіславові, навчався у Львівській політехніці та навчальних закладах Шарлоттенбурга, Парижа та Лондона. Від 1909 року — доктор технічних наук. Того ж року став членом Політехнічного товариства у Львові[1]. Згодом, у 1918 році входив до правління товариства, як заступник секретаря[2]. 1910 року іменований доцентом Львівської політехніки.

Під час російської окупації Львова від листопада 1914 року очолював міську поліцію, а в червні наступного року вивезений зі Львова як заручник у Росію. Протягом 19151918 років очолював Союз польських інженерів і техніків у Росії.

Від 1921 року професор другої кафедри будівництва мостів Львівської політехніки. 1927 року організував колектив авторів і видав підручник для інженерів (пол. «Podręcznik inżynierski w zakresie inżynierji lądowej i wodnej»), який, після двотомника Владислава Скварчинського, був другим у своєму роді, але значно повнішим польськомовним виданням.[3]

У 1929 році спільно з інженером Владиславом Трилінським запроєктував перший в Європі зварний дорожній міст на р. Слудва під Ловічем.

1931 року входив до складу журі закритого конкурсу на проєкт будинку Школи будівництва у Любліні[4].

Від 1934 року — працював у Варшавській політехніці.

Автор понад 150 наукових праць. Вперше у світі опрацював нормативи для спорудження стальних конструкцій.

Під час німецької окупації займався таємним навчанням молоді, за що заарештований гітлерівцями і разом з родиною розстріляний. Похований на Повонзківському цвинтарі, поле № 57-IV-27[5].

Проєкти

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Polskie Towarzystwo Politechniczne we Lwowie, 1877—1927: księga pamiątkowa… — S. 89.
  2. Polskie Towarzystwo Politechniczne we Lwowie, 1877—1927: księga pamiątkowa… — S. 76.
  3. Pareński A. Recenzje i krytyki // Czasopismo Techniczne. — 1927. — № 4. — S. 61. (пол.)
  4. S. Ł. Nowa placówka budownictwa w Lublinie // Architektura i Budownictwo. — 1932. — № 3—4. — S. 129. (пол.)
  5. Cmentarz Powązkowski w Warszawie / tekst B. Olszewska, H. Szwankowska, red R. Jackowska. — Warszawa: Centralny Ośrodek Informacji Turystycznej, [b. r.]
  6. Zaremba P. Sprawozdanie z Krajowej Wycieczki Naukowej Związku Stud. Inżynierii Politechniki Lwowskiej odbytej od 17. VI. do 8. VII. 1933 // Życie Techniczne. — 1934. — № 4. — S. 16. (пол.)
  7. Gmach towarzystw ubezpieczeń «Prudential» i «Przezorność» («Prudential House») w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1934. — № 9. (пол.)
  8. Działalność budowlana Funduszu Kwaterunku Wojskowego // Architektura i Budownictwo. — 1929. — № 2-3. — S. 67. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]