Бродський Лазар Ізраїльович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лазар Ізраїльович Бродський
Lazar Brodsky.jpg
Портрет Лазаря Бродського роботи Миколи Пимоненка
Народився 26 серпня (7 вересня) 1848(1848-09-07)
Златопіль, Російська імперія
Помер 19 вересня (2 жовтня) 1904(1904-10-02) (56 років)
Базель, Швейцарія
цукровий діабет
Поховання Лук'янівський єврейський цвинтар
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність єврей
Ім'я при народженні Лазар Ізраїльович Бродський
Діяльність підприємництво, благодійність
Конфесія юдаїзм
Родичі батько Ізраїль Бродський, мати Хая
Нагороди орден Почесного легіону, 1900 Offizierskreuz.jpg

Бро́дський Ла́зар Ізраїльович (26 серпня [7 вересня] 1848(18480907), Златопіль Київської губернії, тепер у складі м. Новомиргорода Кіровоградської області — 19 вересня [2 жовтня] 1904(19041002), Базель, Швейцарія) — український підприємець єврейського походження, цукровий магнат, меценат і філантроп.

Біографія[ред. | ред. код]

Лазар Бродський народився в родині єврейського підприємця Ізраїля Бродського і разом із братом Левом (Леоном) успадкував батьківський дуже успішний цукровий бізнес. Незважаючи на те, що Лазар Ізраїльович отримав лише домашнє виховання, завдяки природженим видатним здібностям він зумів поширити свою діяльність і на інші галузі промисловості. Очолив Олександрійське товариство цукрових заводів, яке контролювало більше чверті всього виробництва цукру в Російській імперії. Був засновником другого товариства пароплавства по Дніпру, членом Біржового комітету, практично акціонером усіх промислових підприємств, які виникали в Києві.

Лазар Бродський багато грошей витрачав на благодійність та будування. Збудував на свої кошти в Златопіллі Чоловічу гімназію. Будучи найавторитетнішим діячем міської єврейської громади, на його кошти було утримано єврейську лікарню в Києві, заснував і очолив місцеве відділення Товариства для поширення освіти серед євреїв (1903); разом із братом Львом став у Києві фундатором початкового єврейського училища з ремісничим відділенням (1904). Також він фінансував побудову закладів загальноміського значення — Бактеріологічного інституту який, за словами М. О. Булгакова, нагадував заміський палац у дубовому гаю. Практично на його гроші (500 тисяч карбованців) 1912 року було побудовано Бессарабський критий ринок. В статуті Товариства для боротьби із заразними хворобами за наполяганням Л. Бродського було записано, що 6% від щомісячного прибутку ринку має перераховуватися на вищеназване Товариство для утримання Бактеріологічного інституту. Сприяв розширенню акушерської клініки Київського університету (1900), брав діяльну участь у створенні Протитуберкульозного санаторію в Пущі-Водиці, підтримував розвиток трамвайного сполучення в місті. У 1892 році став одним з засновників акціонерного товариства Київського парового борошномельного млина, яке після його смерті було названо на його честь — Товариство «Лазар Бродський». Він постійно дбав про запровадження нових технологій у виробництві, про вдосконалення цукрового буряківництва; саме з цією метою став одним з головних спонсорів будівництва в Києві політехнічного інституту. Матеріально допоміг київському Товариству письменності у створенні Троїцького народного будинку (1902), на облаштування Будинку працьовитості та Міського музею (якого практично в Києві зараз немає). Його обирали гласним міської думи, запрошували для участі в обговоренні питання про врегулювання вугільної кризи на нараді при Міністерстві фінансів, надали звання радника комерції і нагородили різними відзнаками, як російськими, так і іноземними.

Саме коштом Лазаря Бродського було зведено Хоральну синагогу, найбільшу у Києві. Споруда була зведена у 1897–1898 році у власній садибі Лазаря Бродського. В 1900 році, на Всесвітній виставці в Парижі, Бродський отримав французький орден Почесного легіону за високу якість продукції своїх заводів. Помер 20 вересня 1904 року від цукрового діабету під час відпочинку в Базелі, Швейцарія. Був похований у сімейному склепі на Лук'янівському єврейському кладовищі Києва. Склеп не зберігся.

Література[ред. | ред. код]

  • Народжені Україною. Меморіальний альманах. У 2-х т. — К. : ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т. 1. — С. 262—263.

Джерела[ред. | ред. код]