Бубонець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бубонці
Герб одної з шведських комун — з бубонцями на полі

Бубоне́ць[1] — брязкальце або дзвоник, що має форму порожньої металевої кульки із шматочками металу всередині. В історії людства мали різньоцільове призначення. Шумовий ударний інструмент.

Назви[ред.ред. код]

Поряд з найуживанішим «бубонець» відомі й інші позначення цього пристрою: балабо́н[2] («У нашої попаді балабони на заді; не багато — тільки п'ять, куди іде — брязкотять»[3]), балабо́нчик[4], бря́зкальце, балабо́лька[5], бре́зку́лька, бубене́ць (від рос. бубенец), колокі́льце.

Історія[ред.ред. код]

Бубонці на сані
Бубонці — музичний інструмент

Бубонці й дзвіночки дуже часто знаходять під час розкопів українських курганів. За давніх часів вони мали ритуальне значення, а також були складниками прикрас і аксесуарами пишного святкового вбрання. Такі бубонці були, до речі, на шубі «багатого гостя» Дюка Степановича, яку послала йому його матінка Мамелфа Тимофіївна з Галича, як про це оповідає билина:

«

На раменах дужих шуба чорних соболів,
Чорних соболів заморських
Під зеленим ритим бархатом.
А у петельках шовкових вплетені
Всі Господні пташечки співучії,
А на ґудзичках золочених вилиті
Усе змії лютії, звірина рикучая.
Як змахнув же він нагайкою,
Заспівали пташечки співучії,
Завели співаночки небеснії —
Здивування пойняло весь мир.
Як провів він та й по ґудзичках нагайкою,
Передзвін пішов від ґудзичка до Ґудзичка —
Закричала звірина рикучая.

 »

Соколярство[ред.ред. код]

Бубонець для яструба (Місісіпська культура, Доколумбова Америка).

Бубонці — одне з знарядь соколиного полювання. Вони використовуються для визначення місцезнаходження мисливського птаха — сокола, яструба, орла чи сови, що вилетів за жертвою. Залежно від розміру птаха, бубунці кріпляться за допомогою ремінців до ніг тварини, вище опутенок, або до середнього хвостового пір'я. Зазвичай під бубонці підбирають невеликі, легкі, але голосні дзвоники і кружальця.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Словарь української мови 1909 р. (Б. Грінченко); Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов); Російсько-український словник 1930 р. (О. Ізюмов) ; Бубонець // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Словарь української мови 1909 р. (Б. Грінченко)
  3. Н. п. Ум. Балабончик. Г. Барв. 513. Словарь української мови 1909 р. (Б. Грінченко)
  4. Словник українсько-російський 1927 р. (А. Ніковський)
  5. Словник українсько-російський 1927 р. (А. Ніковський)

Посилання[ред.ред. код]