Будинок губернатора (Мінськ)
| Будинок губернатора | |
|---|---|
| |
| 53°54′11″ пн. ш. 27°33′18″ сх. д. / 53.902980555556° пн. ш. 27.555008333333° сх. д. | |
| Країна |  Білорусь |
| Розташування | Мінськ |
| Тип | житло |
| Дата заснування | 1699 |
  Будинок губернатора Будинок губернатора (Білорусь) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Будинок губернатора або будівля єзуїтської школи — будинок у Мінську на площі Свободи, 7. Входив до комплексу Мінського єзуїтського колегіуму. Нині в будівлі розташований Республіканський музичний коледж.
.jpg)
Побудований у 1699 (за іншими даними, у 1769—1770-ті) як єзуїтська школа у складі комплексу Мінського єзуїтського колегіуму. Під час Північної війни (1700–1721) тут зупинялися Петро I, український гетьман Іван Мазепа, шведський король Карл XII[1].
У 1770 реконструйований — вхід до нього позначений квадратною в плані вежею з куполом.
З 1773, після заборони ордена єзуїтів, у будівлі розташувалася світська шестирічна школа. Після перебудови школи у стилі класицизм за проектом Ф. Крамера, у 1799—1917 — будинок губернатора. При перебудові будівля втратила архітектурний декор XVIII ст., у тому числі башту з куполом.
У 1799—1917 — будинок губернатора Мінської губернії. Під час війни 1812 року тут зупинявся французький маршал Луї Ніколя Даву.
У 1821—1822 в його бібліотеці був декабрист М. М. Муравйов, який написав у Мінську перший варіант майбутньої конституції Російської держави («Північна правда»)[1].
Вночі 28 червня 1905 до губернаторського будинку було кинуто бомбу, постраждали козак та городовий.
З 1910 тут тимчасово розташовувалася губернаторська канцелярія та губернська присутність із забезпечення православного духовенства.
У 1914 на другому поверсі відкрився військовий шпиталь, який очолював старший лікар С. М. Урванцов. 22 жовтня того ж року госпіталь відвідав Микола II, він роздавав пораненим Георгіївські хрести[1].
.jpg)
З 20 лютого 1918 в будівлі розташовувався Народний секретаріат БНР на чолі з Йосипом Воронком[1]. Тут прийнята Перша Уставна грамота БНР. 25 лютого німецькі солдати зняли з будівлі білоруський прапор та вилучили кошти. Німецька адміністрація забрала будівлю на потреби своєї музичної військової команди.
Після Жовтневої революції у будівлі в січні 1919 розташовувався Тимчасовий робітничо-селянський радянський уряд Білорусі на чолі з Дмитром Жилуновичем[1].
З лютого 1919 до 1933 — 1-й Будинок Рад, де знаходилися Президія ЦВК БРСР, Раднарком та інші державні установи БРСР, після Другої світової війни — музична школа.
У 1968 зроблено останню значну перебудову за проектом архітектора І. Левіна: зроблено прибудову з боку дворового фасаду та надбудову верхнього поверху, перероблено фасади.
Влітку 2019 розпочалася реконструкція з реставрацією будівлі, яка передбачає відновлення головного фасаду у вигляді, близькому до історичного, із збереженням радянської надбудови. 2 серпня 2020 будинок відкрився після реставрації[2].
Спочатку будівля була прямокутною в плані, двоповерховою, накритою вальмовим дахом спорудою. Його головний фасад був виділений квадратною в плані вежею, завершеною куполом.
У наш час перебудований до невпізнання. Зараз ця чотириповерхова будівля, головний фасад вирішений площинно, позбавлений декору, членований прямокутними віконними отворами, на верхньому поверсі значно більшими за величиною. Вхід оформлений строгим порталом.
- Архітектура Білорусі: Енциклопедичний даведник. — Мн. : БелЕн, 1993. — 620 с.: іл. — ISBN 5-85700-078-5.
- Збір пам'яток історії та культури Білорусі. — Мн. : Українська радянська енциклопедія, [1986-1988].