Будько Олександр Анатолійович
| Олександр Анатолійович Будько | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
7 липня 1973 Гомель, Білоруська РСР, СРСР | |
| Смерть |
17 листопада 2014 (41 рік) Орлово-Іванівка | |
| Поховання | Чернігів | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Псевдо | Шустрий | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Олекса́ндр Анато́лійович Будько — молодший сержант 169-го навчального центру Сухопутних військ Збройних Сил України, загинув в ході російсько-української війни.
Короткий життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив чернігівську ЗОШ № 16 міста Чернігова, інформаційно-технологічний ліцей № 16. Проходив військову службу, повітрянодесантні війська, по демобілізації працював монтажником-висотником. 31 липня 2014 року мобілізований командир відділення, 169-й навчальний центр Сухопутних військ.
16 листопада група з чотирьох військових із 169-го навчального центру вирушила на пошуки нових шляхів до блокпосту, позаяк територія навколо була замінована; зв'язок з ними обірвався. Подзвонив місцевий житель та сповістив, що бачив машину, котра підірвалася на фугасі. Тоді загинули усі члени екіпажу — Володимир Рвачов, підполковник Микола Яжук, майор медичної служби Віталій Вашеняк, солдат, Олександр Іщенко. 17 листопада 2014-го Олександр загинув під час поїздки за полеглими військовиками — автомобіль підірвався на протитанковому радіокерованому фугасі під селом Орлово-Іванівка. Тоді ж загинули молодший сержант Яніс Лупікс й сержант Анатолій Олійник, поранень зазнали Григорій Аксанов та Валерій Смілий.
Похований у місті Чернігів, кладовище Яцево.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- В травні 2015-го у Чернігівському інформаційно-технологічному ліцеї № 16 відкрито меморіальну дошку честі Олександра Будька.
- Рішенням міської ради міста Чернігова присвоєно почесне звання «Захисник України — Герой Чернігова» (посмертно)[2].
- 30 листопада 2021 року — Почесна відзнака Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні»[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 3 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Одинадцятьом полеглим Героям Чернігівщини присвоєно почесні звання «Захисник України — Герой Чернігова». armyinform.com.ua. АрміяInform – Інформагентство Міноборони. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 17 листопада 2021.
- ↑ На сесії обласної ради вшанували пам'ять Анатолія Мельника та земляків, які удостоєні Почесної відзнаки «За мужність і вірність Україні» (посмертно). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 30 листопада 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Будько Олександр Анатолійович [Архівовано 17 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |