Булатов Григорій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Булатов Григорій Петрович
рос. Булатов Григорий Петрович
Народження16 листопада 1925(1925-11-16)
Свердловська область, РСФРР, СРСР
Смерть19 квітня 1973(1973-04-19) (47 років)
Слобідське, Кіровська область, РРФСР, СРСР
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військпіхота
Званнярядовий
Формування150-та стрілецька дивізія
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Орден Червоного ПрапораОрден Слави III ступеняМедаль «За відвагу»Медаль «За відвагу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»

Була́тов Григо́рій Петро́вич (19251973) — радянський військовик, у роки Другої світової війни — розвідник взводу пішої розвідки 674-го стрілецького полку 150-ї стрілецької Ідрицької дивізії, рядовий.

30 квітня 1945 року першим встановив бойовий Червоний прапор над Рейхстагом.

Біографія

[ред. | ред. код]

народився в селі Черкасово, нині Свердловської області Росії, в родині робітника. На початку 1930-х років разом з сім'єю переїхав до міста Слободський Кіровської області. Навчався у середній школі.

Німецько-радянська війна

[ред. | ред. код]

З початком німецько-радянської війни пішов працювати на фанерний комбінат «Червоний якір». У 16-річному віці, дізнавшись про загибель батька, намагався добровольцем потрапити на фронт, але невдало. Від військкомату пройшов навчання і отримав водійське посвідчення.

У червня 1943 року втік з дому і ешелоном, що доправляв на фронт коней, дістався Великих Лук. У лавах РСЧА з 28 червня 1943 року. Зарахований стрільцем роти автоматників 674-го стрілецького полку 150-ї стрілецької дивізії. На фронтах німецько-радянської війни з квітня 1944 року. Згодом був переведений розвідником взводу пішої розвідки того ж полку.

29 квітня 1945 року 674-й стрілецький полк із запеклими боями на підступах до Рейхстагу вийшов на річку Шпрее. Рядовий Г. П. Булатов увійшов до складу однієї з груп, які одержали наказ при підтримці артилерії на підручних засобах форсувати Шпрее, дістатись будівлі Рейхстагу і становити над нею прапор Перемоги. З боєм просуваючись вперед, група, до складу якої входив рядовий Булатов, о 14.00 30 квітня увірвалась до будівлі Рейхстагу. З ходу захопивши вихід одного з підвалів будівлі, блокували там до 300 солдатів гарнізону Рейхстагу. Діставшись верхнього поверху, рядовий Булатов о 14.25 встановив червоний прапор над Рейхстагом. Був представлений командиром 674-го стрілецького полку до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. Представлення було підтримане командиром 150-ї стрілецької дивізії генерал-майором В. М. Шатіловим і командиром 79-го стрілецького корпусу генерал-майором С. Н. Перевьорткіним. Проте у штабі 3-ї ударної армії нагороду було змінено на орден Червоного Прапора.

Повоєнний час

[ред. | ред. код]

У повоєнний час був звинувачений у спробі зґвалтування і засуджений до 1,5 роки ув'язнення (за свідченням В. Шукліна на урядовій дачі, куди Г. П. Булатова відправили відпочивати, була інсценована спроба зґвалтування покоївки). Наприкінці 1946 року повернувся на військову службу.

У 1949 році демобілізувався і повернувся у Слободський. Знову процював на фанерному комбінаті «Червоний якір». У 1957 році переїхав до Комі АРСР, працював майстром бурових робіт. У 1962 році став кандидатом у члени КПРС. Згодом поступово почав усамітнюватися, часто змінював місце роботи і, врешті, почав зловживати алкоголем. У 1968 році був засуджений, відбував покарання у ВТУ м. Кірово-Чепецьк, достроково звільнений. У 1970 році вдруге був засуджений, проте знову умовно-достроково звільнений.

19 квітня 1973 року знайдений повішаним у заводській вбиральні. За офіційною версією, вчинив самогубство.

Пам'ятник Григорію Булатову. Кіров.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Червоного Прапора (08.06.1945), Слави 3-го ступеня (21.10.1944), двома медалями «За відвагу» (08.07.1944, 09.09.1944), іншими медалями.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У місті Кіров (РФ) встановлено пам'ятник.

Посилання

[ред. | ред. код]