Прапор Перемоги

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прапор Перемоги
Прапор Перемоги
Пропорції 82:188
Затверджений 1 травня 1945 року
Кольори
червоний
Тип Модифікація прапора СРСР
Приналежність 150-та мотострілецька дивізія

Commons-logo.svg Прапор Перемоги у Вікісховищі

Пра́пор Перемо́ги — штурмовий прапор 150-ї ордена Кутузова II степені Ідрицької стрілецької дивізії. Символізує собою перемогу радянських військ над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні. 1 травня 1945 року о третій годині ночі був установлений над будинком рейхстагу в Берліні радянськими солдатами українцем Олексієм Берестом, росіянином Михайлом Єгоровим та грузином Мелітіоном Кантарією[1][2].

Історія[ред.ред. код]

Опис та історія виникнення Прапора[ред.ред. код]

Фотографія Віктора Тьоміна для газети «Правда» «Прапор Перемоги над Рейхстагом 1 травня 1945 года в Берліні»

Прапор був створений розміром 82×188 см. Зліва на ньому було зображено п'ятикутну зірку, серп і молот. Прапор був виготовлений 25 квітня і 26 квітня переданий в 756 полк. 19 червня за наказом командира дивізії генерала Шатілова на полотнище був додан напис російською мовою: «150 стр. ордена Кутузова II ст. Идрицк. див. 79 °C.К. 3 У. А. 1 Б.Ф»[3].

Наказав виготовити Прапор генерал-полковник Василь Кузнецов. Керівником виготовлення був С. Голіков. Художником був В. Бунтов, а держаки зробив О. Габов[2].

Слід додати, що червоні прапори встановлювались Червоною армією в кожному звільненому місті. Політоргани готувались для встановлення прапору Перемоги в Берліні. Для цього Московська фабрика з вишивання виготовила спеціальний прапор, який і повинен був стати символом перемоги. Проте з невідомих причин цей Прапор Перемоги так і лишився в Москві[4].

Установлення Прапора Перемоги над рейхстагом[ред.ред. код]

Основна стаття: Установлення Прапора Перемоги над Рейхстагом

Установлення Прапора Перемоги відбулося в ході Берлінської операції 1 травня 1945 року о третій годині ночі. Прапор, який був установлений на даху рейхстагу, спочатку було прикріплено до кінної фігури гарольда, а згодом, (2 травня) було перенесено на купол будівлі. Встановили Прапор Перемоги Михайло Єгоров, Мелітон Кантарія та Олексій Берест[5][2].

Але ж нема достовірних підтверджень, що Прапор Перемоги був встановлений на куполі Рейхстагу, таких як фото-кіносвідоцтва. Є відомий знімок 2-го травня, де на куполі майоріє прапор з іншими розмірами, ніж у Прапора Перемоги.

9-го травня за наказом коменданту Берлиіну генерала.Н.Е.Берзаріна цей прапор був знятий і замість нього встановлен великий стяг з метровими серпом та молотом посередині. Цей стяг було урочисто знято 20-го травня і відправлено до СРСР в якості Прапору Перемоги. Війська берлінського гарнізону промаршировали повз нього. Репортаж кореспондента ТАСС А.Арнольдова з відповідними фотографіями був надрукован в газеті "Красная Звезда" 22 травня 1945р.

Замість відправленого до СРСР прапора на куполі Рейхстагу встановили великий червоний прапор, який фігурує в англійському документальному фільмі " Берлін у липні 1945р". Коли було знято цей прапор невідомо.

Перші фото Прапору Перемоги (прапору Війскової ради 3-ої ударної армії) були зроблені лише 20 червня 1945 р при відбутті групи прапороносців з Німеччини і при прибутті до Москви. Більш ранніх фотографій Прапора Перемоги не знайдено.

У 1945-1990 роки[ред.ред. код]

Відповідно до договору з союзниками, район Берліна, в якому знаходився рейхстаг, ставав окупаційною зоною Великої Британії. Після передислокації з'єднань третьої Ударної армії, великий червоний прапор залишився на куполі Рейхстагу.

Прапор Перемоги (прапор Військової ради 3-ої ударної армії) знаходився в штабі 756-го стрілецького полку, потім зберігалося в політвідділі 150-ї стрілецької дивізії до 19 червня. У цей день за розпорядженням начальника політвідділу дивізії на полотнищі було зроблено напис: «150 стр. ордена Кутузова 11 стр. Идриц. Див.» Надписи: «79 Ск» і «3 УА 1 БФ» були зроблені в цей же день, після того як маршал Жуков розпорядився про доставку Прапора до Москви на Парад Перемоги[2].

За розпорядженням Головного політуправління Радянської Армії від 10 липня 1945 року Прапор Перемоги було поміщено в Центральний музей Збройних сил СРСР. Після 1945 року Прапор виносився 1965 року з нагоди 20-річчя Перемоги полковником К. Самсоновом, сержантом М. Єгоровим, молодшим сержантом М. Кантарією. В 1990 році прапор вивозився в Білорусь і в Україну під гаслом «Нас об'єднує Прапор Перемоги!».

Що писали радяньськи газети про прапор Перемоги у травні 1945 року.[ред.ред. код]

Головне джерело істин у СРСР, газета «Правда», наступного дня після капітуляції Берліна, 3 травня, вийшла з фотографією «прапора Перемоги» над поверженим Рейхстагом. Але імена прапороносців вказані не були. Великий прапор майорів не на куполі, а на одній із масивних башт, на  кутах Рейхстагу. Прапор, до того ж, був домальован  від руки ретушером, що було помітно. Якби  цей прапор існував насправді, то його розміри: 10 метрів на 7 метрів, дозволили б накрити футбольні ворота. Прообразом намальованого прапору служив прапор 23 мотострілецької бригади, 3-ї танкової армії.

3 травня вийшла в світ і газета 150-ї стрілецької дивізії «Воин родины», надруковавшая  у куточку, в рубриці «Вони відзначилися в бою», невелику скромну замітку під назвою «Батьківщина з глибокою повагою вимовляє імена героїв». Ось текст цієї замітки:

«Радянські богатирі, кращі сини народу. Про їх видатний подвиг напишуть книги, складуть пісні. Над цитаделлю гітлеризму вони встановили стяг перемоги. Запам'ятаємо імена сміливців: лейтенант Рахімжан Кошкарбаев, червоноармієць Григорій Булатов. Пліч-о-пліч з ними боролися інші славні воїни Правоторов, Лисенко, Орешко, Почковській, Бреховецькій, Сорокін. БАТЬКІВЩИНА НІКОЛИ НЕ ЗАБУДЕ ЇХ ПОДВИГ. СЛАВА ГЕРОЯМ!

Про встановлення першого червоного прапору на Рейхстазі розповів по гарячих слідах бойовий листок політвідділу 3-ї ударної армії, випущений відразу після бою. Мол. сержант М.Ерьомін і рядовий Г.Савенко з батальйону Самсонова (171 дивізія) «першими досягли Рейхстагу і о 14.25  на одній з колон поставили червоний прапор». Листівка вийшла під назвою «Герої штурму Берліна» і була підписана «Політвідділ Армії».

Друкований орган Головного політичного управління Красної армії (ГоловПУР), журнал «Фронтова ілюстрація», опублікував у травневому номері фотографію своїх протеже, Єгорова та Кантарії, з майоріючим прапором на даху Рейхстагу. Правда вийшла прикра для політпрацівників помилка. Фотокор А.П. Морозов відзняв прапороносців з чужим прапором, «несанкціонованим» політуправлінням. Це був прапор розвідвзводу С.Сорокіна.

«Комсомольская Правда» 5 травня опублікувала статтю військкора капітана Андрєєва, в якій було названо ім'я одного з розвідників взводу Сорокіна, Григорія Булатова, який прив'язав «прапор Перемоги» на даху Рейхстагу, над його парадним входом.

До теми прапора газета «Правда» повернулася 20 травня, опублікував вражаюче фото з бійцями, що салютують  з особистої зброї 2-го травня на даху Рейхстагу під «прапором Перемоги», знову без згадки імен прапороносців. На динамічній фотографії Якова Рюмкіна зображені розвідники взводу С.Сорокіна з тим же прапором, з яким фотографувалися і Єгоров з Кантарієй.

Міфи і легенди про прапор Перемоги.[ред.ред. код]

Єгоров і Кантарія піднімалися на купол Рейхстагу по його ґратчастому каркасу. Цей міф був придуманий літератором Данішевським, який написав мемуари для «прапороносців». Фізично здійснити такий «подвиг» було просто неможливо. Розміри решітки каркасу, становили 2 метри по висоті і 1 метр по ширині. По такому каркасу не зміг би піднятися навіть цирковий гімнаст. Крім того, каркас був змонтований на цоколі з стрімкими кам'яними стінами заввишки 10 метрів. Як мужні бійці зуміли піднятися по прямовисній кам'яній стіні Данішевський не згадує. У його творі Єгоров і Кантарія просто підходять по даху до каркасу, хапаються за нього рукою і починають підніматися.

Єгоров трохи не впав з каркасу вниз, в зал засідань, коли у нього під рукою обірвалася одна поперечина. Міф вигаданий С.А.Нєустроєвим, який  розвинув ідею Данішевського про використання бійцями каркасу купола в якості сходів. Ніхто з учасників штурму більше не підтверджує цей міф. Комполку Зінченко взагалі пише, що Єгоров і Кантарія піднялися на купол по технічних сходах, розташованих на східній стороні купола. Не згадується епізод з обривом поперечки і в мемуарах Єгорова та Кантарії.

Відправлені для встановлення прапору Єгоров и Кантарія проблукалі по темному напівзруйнованому будинку 20 хвилин и повернулися не знайшовши дороги на дах. Тоді Їм дали керівника - лейтенанта Береста, який і забезпечив виконання завдання. Легенда придумана С.А.Нєустроєвим. Ніхто, ні комполка Зінченко, ні сам Нєустроєв НЕ відправили б двох молодих, не маючих достатнього фронтового досвіду, бійців на дах будівлі все ще контрольованої противником. Буквально напередодні ледь не загинув командир 674-го полку Плєходанов разом зі своїм штабом, коли звідкись з руїн раптово з'явилася група німецьких автоматників. Відбитися вдалося  тільки с поміччю  групи Макова, що випадково опинилися поруч . На дах Рейхстагу для встановлення прапора був відправлений взвод розвідників 756-го полку, всього 19 осіб, в тому числі Берест, Єгоров и Кантарія.

Єгоров і Кантарія підняли над Рейхстагом «прапор №5» Військової ради 3-ї ударної армії, один з числа дев'яти прапорів вручених 9-ти дивізіям армії ще 21 квітня. Легенду придумав начальник політвідділу 3-ї ударної армії Лісіцин. Всі 9 прапорів були встановлені в різних передмістях Берліна 22-23 квітня. Про те, що 3-тя ударна армія виходить до Рейхстагу і їй доручається організація встановлення прапора Перемоги стало відомо в політвідділі армії лише 24 квітня, коли всі політвідділи дивізій вже відзвітували про підняття прапорів. Прапор, призначений для установки на Рейхстаг, прибув в 756-ий полк 26 квітня (про що є згадка в мемуарах Зінченка). В цей же день, 26 квітня, двоє молодих солдатів, Єгоров і Кантарія, були переведені зі стрілецької роти в розвідроту.

Жуков, через свою нелюбов до замполітів, викреслив замполіта 1-го батальйону 756-го полку А.П.Береста зі списку представлених до присвоєння звання Героя Радянського Союзу за встановлення «прапора Перемоги». Легенда невідомого походження. По-перше, ніхто в ГоловПУРі і не збирався нагороджувати зірочками героїв призначених прапороносців. Їх повинні були нагородити орденами Червоного прапора. Це досить велика нагорода в СРСР на той час - друга за значенням після ордену Леніна. У травні 1945р  Єгорова і Кантарію нагородили цими орденами  саме за встановлення прапору на Рейхстазі. По-друге, всі надхождення знизу на присвоєння звань Героїв за встановлення численних «прапорів Перемоги» коригувалися (знижувалися на одну-дві сходинки) на рівні штабу армії. Всі представлені до звання Героїв Радянського Союзу отримали, як правило, ордена Червоного прапору, один боєць отримав орден Леніна, двоє офіцерів отримали орден А.Нєвского і орден Вітчизняної війни. Так що до Жукова нагородні листи на присвоєння звання героїв за перші прапори над Рейхстагом просто не доходили і звинувачення його в упередженості є, в даному випадку, марними.

Перші три прапори знищені в результаті нічного артобстрілу даху Рейхстагу далекобійною німецькою артилерією. Автор міфу невідомий. Така просто неймовірна маячня могла  прийти тільки в голову людини, що не має ні найменшого уявлення про артилерію. Три прапора, з цього міфу, виявилися повністю знищені, а велика скульптурна група (на час штурму залишилися дві фігури з трьох), на якій ці прапори були укріплені, отримала лише незначні пошкодження. Якби дійсно стріляла далекобійна артилерія, то замість Рейхстагу лежала б купа каміння, серед яких можна було б відкопати майже неушкоджені прапори. Над цим перлом можна було б знущатися довго, але головне не це. Тут товариші замполіти мимоволі проговорилися. Метою появи цієї дурості було бажання пояснити пропажу прапорів, поставлених на Рейхстазі до «прапора Перемоги». ГоловПУР намагався незграбно замести сліди і перенести провину за пропажу прапорів 79 корпусу з офіцерів Нєустроєва на німецьку далекобійну артилерію.

«Прапор Перемоги» є копією державного прапора СРСР. Міф порівняно недавнього походження. Після того, як  не вдалося приховати, що прапор Військової ради був  далеко не першим на Рейхстазі. Але відмовлятися від Єгорова та Кантарії, а також від їх прапора в ЦК КПРС не збиралися, був вигаданий міф про «копію державного прапору». Обґрунтовувалася ідея, що всі прапори на Рейхстазі були просто червоними прапорцями, а ось прапор військової ради був копією державного прапору СРСР. І тому він по праву є «прапором Перемоги», хоча фактично навіть не входив до трійки «призерів». Ось офіційний опис державного прапору СРСР: прямокутне полотнище з відношенням довжини до ширини як 2 до 1; в верхньому лівому куті розташовані золоті серп і молот і червона зірка в золотій окантовці. А ось опис «прапора Перемоги»: відношення довжини до ширини як 2,3 до 1; в верхньому лівому кутку зірка, серп і молот білого кольору. Копію державного прапора при виготовленні ніхто робити не збирався, бо такої вимоги не було. Відмотали на око від рулону і відрізали. Могли відрізати більше, могли менше. Ніхто тоді в такі тонкощі не вдавався. І фарбу використовували ту, яка була в наявності.

Наш час[ред.ред. код]

Росія[ред.ред. код]

Символ Прапора Перемоги (з 16 квітня 2007 року вже не використовується)

15 квітня 1996 року президент Російської Федерації Б. М. Єльцин підписав указ під назвою «Про Прапор Перемоги». В ньому йшлося про те, що тепер Прапор Перемоги дозволялося виносити на парад лише 23 лютого та 9 травня, а для всіх інших заходів мали використовувати «символ Прапора Перемоги»[6].

25 квітня 2007 року Прапор Перемоги був схвально прийнятий Державною думою Росії в редакції спеціально скликаної для цього комісії, схвалений Радою Федерації Федеральних Зборів 4 травня і врешті підписаний президентом Росії В. В. Путіним 7 травня 2007 року. Також указом В. В. Путіна від 16 червня того ж року було відмінено указ президента Б. М. Єльцина від 15 квітня 1996 року[7].

Україна[ред.ред. код]

6 травня 2005 року Указом Президента України Віктора Ющенка Олексію Прокоповичу Бересту було посмертно присвоєно звання Герой України із удостоєнням ордена «Золота Зірка» «за бойову відвагу у Великій Вітчизяній війні 19411945 років, особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над Рейхстагом»[8].

21 квітня 2011 парламент України ухвалив закон про використання копії прапора Перемоги під час святкування 9 травня. 5 травня голова Верховної Ради України Володимир Литвин підписав документ і направив його на підпис президенту.[9] Після цього стало відомо, що закон був направлений на експертизу до Міністерства юстиції.

20 травня 2011 Президент України Віктор Янукович підписав закон України „Про внесення змін до Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги“.[10]

Відповідно до закону, прапор Перемоги може підніматися на флагштоках поряд з державним прапором України. Законом встановлюється порядок офіційного використання прапора Перемоги. Прапор Перемоги трактується в документі як «символ перемоги радянського народу, його армії і флоту над фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни». Відповідно до закону, зовнішній вигляд копій прапора Перемоги має відповідати виду штурмового прапора 150-й ордена Кутузова другого ступеня Ідрицької стрілецької дивізії. Закон також встановлює порядок використання прапора Перемоги біля Вічного вогню, могил невідомого солдата і невідомого матроса, а також під час урочистих заходів, присвячених Дню Перемоги.[11].

Закон України „Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років", а згідно із Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» публічне використання копій (не оригіналу) прапора Перемоги визнане символікою комуністичного тоталітарного режиму та заборонене.[12]

Символіка[ред.ред. код]

Прапор Перемоги як символ Російської могутності (2009)

Прапор наразі має кілька пластів символічного навантаження:

  • символ перемоги над нацизмом, як антигуманним режимом (при цьому не зазначається, що інший антигуманний режим — радянський — залишився панувати над народами СРСР і Східної Європи);
  • символ перемоги СРСР (при цьому під СРСР часто мають на увазі Росію, так, як важають в РФ, прапор стає символом величі Росії);
  • символ радянського народу (так, прапор стає цементуючою ланкою збереження ментальних впливів Росії на країни, які колись були в складі СРСР);
  • символ радянської окупації (для багатьох народів Східної Європи з поваленням фашизму свобода не настала, окрім того, під подібним прапором ще до Другої світової війни чинилися злочини проти людей в СРСР і за його межами).

Див. також[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Центральний музей ЗС України видав чергову сторінку "Історичного календаря", присвячену Герою України Олексій Бересту
  2. а б в г Правда о знамени Победы
  3. Донесение командующего 3-й ударной армией начальнику главного политического управления Красной Армии о бое за Рейхстаг и водружении над ним знамени Победы
  4. Пять загадок Знамени Победы
  5. «30 апреля 1945 года над Рейхстагом в Берлине было водружено Знамя Победы» // газ. «Данкор» (рос.)
  6. Указ № 561 президента Российской Федерации "О знамени победы"
  7. Собрание законодательства Российской Федерации.- М.: Юридическая литература, 18 июня 2007 года, № 25, ст. 3012
  8. Указ Президента України № 753/2005 від 6 травня 2005 року «Про присвоєння О. Бересту звання Герой України»
  9. Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" (щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги) // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України
  10. Глава держави підписав Закон України щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги // Офіційне інтернет-представництво Президента України
  11. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1684-14&zahyst=4/UMfPEGznhh.Yx.ZirWC9EGHI4.Es80msh8Ie6
  12. Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»

Посилання[ред.ред. код]