Бурч Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Бурч
Народився 2 січня 1919(1919-01-02)
Іршавський район, Закарпатська область, Україна
Помер 5 липня 1993(1993-07-05) (74 роки)
Діяльність художник
Нагороди
Орден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»
Заслужений вчитель УРСР — 1968

Василь Васильович Бурч (2 січня 1919, с. Смологовиця, Закарпаття — 5 липня[1] 1993, Ужгород) — український радянський педагог та живописець-пейзажист[1]. Заслужений вчитель УРСР (1968).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 січня 1919 у селі Смологовиця (нині — Іршавського району Закарпатської області).[2]

У 1935 році вступив в Мукачівську учительську семінарію, навчання в якій було перерване Другою світовою війною. У цей період юнак разом з іншими студентами, яким роздали зброю, був засланий на «поле битви „Рокосовське“», де полягло багато студентської молоді.[3]

Спершу працював учителем в гуцульській Ясіні-Лазещинській школі у Рахівському районі.[2] Поряд з учительською роботою займався і оформленням приміщень, організував шкільний, згодом, сільський хори. Паралельно вчителював у селі Колочава Міжгірського району, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною.[3] Пізніше працював у Локітянській школі на Іршавщині.[2]

Після війни взявся організувати школу у місті Іршаві, в якій багато років працював спочатку заступником директора, а потім і директорував. Тут він, зокрема, організував хор вчителів, хор старших та хор молодших учнів. Відданий музиці та й взагалі мистецтву, у 1946 добився відкриття музичної школи. Керуючи Іршавською середньою школою значну увагу приділяв освіті самих вчителів, які не мали належної освіти.[3]

Сам Василь Бурч 1947 року закінчив професійні курси викладачів малювання та дискриптиви, де навчався у Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі. У 1952 року закінчив факультет російської філології Київського педагогічного інституту ім. Горького.[2]

З 1959 року Василь Васильович переїжджає в Ужгород, так як був переведений на роботу в обласний відділ народної освіти спочатку першим заступником, а потім і завідувачем обласного відділу народної освіти (облвно), де пропрацював майже 15 років. За час його роботи у облвно було збудовано 208 нових шкіл, зокрема для сліпих та розумово-відсталих дітей, низку шкіл-інтернатів, дошкільних закладів, утричі зросла кількість ДЮСШ, започатковано проведення оглядів художньої самодіяльності шкіл-інтернатів та спецшкіл, відкрито студію юних художників З. А. Банонія, розпочато будівництво нового приміщення Мукачівського педагогічного училища, введено підготовку вчителів 1-4 класів для шкіл з угорською та молдавською мовами навчання.[3]

Учасик художніх виставок з 1949 року. Персональні виставки проходили у 1964, 1967, 1969 роках у місті Ужгород. Член Спілки художників України з 1969 року[2] (Закарпатська організація, Ужгород, Мукачеве).[1]

Серед художніх робіт — акварелі «Магнолія», «Вівці на полонині», «Осінь у Невицькому», «Оновлене місто» та багато інших.[2]

У 19741980 роках був директором Мукачівського педучилища. Домігся того, що для заочників почали приїжджати читати лекції викладачі з Івано-Франкіського педінституту; на базі училища почали готувати вчителів-початківців з вищою освітою.[3]

Василь Бурч був також професійним лінгвістом, володів латиною, угорською, словацькою, російською.[2]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Був нагороджений орденами «Знак Пошани» та Трудового Червоного Прапора,[2] шістьма медалями, серед яких медаль Макаренка.[3]

1968 року удостоєний звання Заслужений учитель УРСР.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Хланта, Олексій. Освітянин, художник, громадський діяч: До 80-річчя від дня народження Василя Бурча [Текст] / О. Хланта // Календар «Просвіти» на 1999 рік. — Ужгород: Закарпат. край. т-во «Просвіти», 1999. — С. 31.
  • Фантич-Сабадош, Василь. Життя в палітрі кольорів та звуків [Текст] : [Про худож. В. Бурча] / В. Фантич-Сабадош // Ужгород. — 2004. — 7 лютого. — С.5