Ясіня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Ясіня
Jasina gerb.gif
Герб
Вид на селище
Вид на селище
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Рахівський район
Громада Ясінянська селищна громада
Код КОАТУУ: 2123656200
Основні дані
Засноване 1555
Статус із 1947 року
Площа 1,46 км²
Населення 8576 (01.01.2020)[1]
Поштовий індекс 90630
Телефонний код +380 3132
Географічні координати 48°16′22″ пн. ш. 24°22′29″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 650 м
Водойма р. Чорна Тиса, Лазещина
Відстань
Найближча залізнична станція: Ясіня
До райцентру:
 - фізична: 32 км
До обл. центру:
 - залізницею: Станція № 1 км
 - автошляхами: 241 км
Селищна влада
Адреса 90630, Закарпатська обл., Рахівський р-н, смт. Ясіня, вул. Борканюка, 7
Голова селищної ради Зелінський Е. Ф.
Карта
Ясіня. Карта розташування: Україна
Ясіня
Ясіня
Ясіня. Карта розташування: Закарпатська область
Ясіня
Ясіня

Commons-logo.svg Ясіня у Вікісховищі

Ясіняселище міського типу в Україні, Закарпатська область, Рахівський район. Центр Ясінянської селищної громади. Розташоване біля підніжжя гірських масивів Чорногори і Свидівця, над річкою Чорна Тиса, в межах Ясінської улоговини. Віддалена на 30 км від районного центру, 274 км — від Ужгорода.

Назва[ред. | ред. код]

  • Ясін́я — сучасна українська назва.
  • Ясінєгуцульська назва.
  • Ясін (їд. יאַסין‎, Jasin) — історична єврейська назва.
  • Керешмезе (угор. Kőrösmező) — історична угорська назва; вперше згадується в джерелах під 1555 роком як Kreusmezew.
  • Фрасін (рум. Frasin) — історична румунська назва.

Географія, клімат[ред. | ред. код]

На південно-західній околиці селища струмок Свидовець впадає у Чорну Тису.

У селі річка Лопушанка впадає у Лазещину.

За кліматичною класифікацією Кеппена клімат Ясіні вологий континентальний із теплим літом (Dfb).

Клімат Ясіні
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −1,4 0,2 5,4 12,2 17,6 20,5 21,9 21,6 17,9 12,4 5,3 0,5 11,2
Середня температура, °C −4,9 −3,2 1,2 7,1 12,2 15,2 16,6 16,1 12,6 7,5 2,0 −2,2 6,7
Середній мінімум, °C −8,4 −6,5 −3 2,0 6,8 9,9 11,3 10,7 7,3 2,6 −1,2 −5,2 2,2
Норма опадів, мм 43 40 41 60 90 111 103 85 55 44 47 53 772
Джерело: climate-data.org

Населення[ред. | ред. код]

  • 9 370 меш. (1921)
  • 7 900 меш. (1986).
  • 8 043 меш. (2001).
  • 9 100 меш. (2005).
Мовний склад населення (2001)[2]
рік українська мова угорська циганська російська
2001 89,46 % 8,22 % 1,22 % 0,83 %

Історія[ред. | ред. код]

Історичні згадки[ред. | ред. код]

Перша згадка у письмових джерелах — 1555 р. (засновники — гуцули з галицького боку Карпат). У цій згадці йдеться про те, що воно належить угорському феодалу Драгфі, а в 1583 р. перейшло у власність феодала Каролі.

Походження назви[ред. | ред. код]

За легендою, галичанин Іван Струк пас на цьому боці овець, але раптовий глибокий сніг завадив йому перегнати отару додому. Тож він зробив з ясена кошару для овець, а сам подався до своїх. Коли повернувся, застав отару цілою і неушкодженою, та ще й із приплодом. На знак вдячності Богові він спорудив дерев'яну церквицю, яку прозвали Струківською. А ясен відтоді став символом селища і його назвою. І нині на гербі Ясіня — вівчар Струк, зелене дерево та отара.

Події[ред. | ред. код]

У 18 столітті в околицях діяли опришки. Від них лишилася «капличка Довбуша», споруджена коштом отамана 1750 року. Відомі також перекази про те, що в Ясіні на початку 18 століття загинув інший відомий ватажок опришків — Григор Пинтя. Опришківський загін під проводом Михайла Фішерюка-Маріщука діяв на околицях Ясіня навіть у перші роки Першої світової війни.

На початку 19-го сторіччя в селищі починають діяти перші церковнопарафіяльні школи. Судячи з документів про дарчу на землю, навчання в них велося церковнослов'янською мовою. У документах того часу зустрічаються записи українських слів латинськими буквами. Відкривається школа для родин колоністів. В 1800 році, у селі оселилася родина єврея Марамороша, що заснував єврейське суспільство в Ясіні. Він одержує ліцензію для організації забезпечення продуктами німецьких переселенців і місцевого населення, що працювало на лісозаготівлях. Майже завжди Ясіня перебувала на кордоні (від того часу в горах і нині збереглися прикордонні стовпчики), що зумовило існування у Ясіні чималої єврейської громади. Від тих часів на пагорбі (відразу за поворотом на село Чорна Тиса) зберігся автентичний єврейський цвинтар — кіркут.

У середині 19-го сторіччя населення села становило 2778 чоловік. По переписі 1900 року населення села вже становило 3454 чоловік. З них 1439 було зайнято в сільському господарстві, 219 — у ремісничому виробництві, 150 у торгівлі, 255 були робітниками — поденниками, 158 слуг, 330 чоловік ходили на сезонні заробітки. Наприкінці 19-го початку 20-го сторіччя в Ясіні здійснене регулювання річок і припливів та будується залізниця (завершена в 1896 році). Ці міри були початі для збільшення вивозу лісу, що використовувався навіть, як корабельний. З деревини, що добуває в цьому краї виготовляли дуже коштовні меблі й інші вироби. Велике зрушення дало місцевості будівництво залізної дороги, яка була здана в експлуатацію 15 серпня 1895 р. Угорська північно-східна залізниця почала на Мараморощині 1890 році тягнути залізно дорожню лінію, яка згодом стала частиною МАВ (Угорської загальнодержавної залізниці). 1892 році отримало новий поштовх будівництво залізної дороги. З Великого Бичкова починається будівництво залізниці у Мараморощині у північно-східному напрямку як головної лінії, яка в 1894 році включило Ясіня в залізничну систему імперії. У 1895 році 76,46 кілометрів залізна дорога досягла до Лазіщини та державного кордону Австро-Угорської імперії.

Гербова печатка Ясіня

У 19 столітті Ясіня — містечко Тисодолинянського повіту (округу) Марамороського комітату. Користувалося власною печаткою з гербом: на срібному тлі — зелене ясенове дерево, під яким селянин пасе кіз.

1914 — Склад населення був таким: Усього населення — 9795 осіб; з них використовували розмовну мову: українську — 6824 угорську — 1461; німецьку — 1484; інші — 26; По віросповіданню: греко-католики — 6904; римо-католики — 1285; юдеї — 1520; реформаторів — 76; кальвіністів — 8. За наявним даними, приблизно в цей час, у Ясіні проживало дві православні родини. Під час Першої Світової війни, в Австро-Угорську армію було покликано майже 300 жителів села. Двічі на його території були російські війська, за симпатії до яких було присуджено до розстрілу близько 60 чоловік.

Листопадова революція в Австро-Угорщині (1918 р.) привела до падіння монархії. Ці події послужили початком проголошення Гуцульської Республіки, із центром у Ясіні. 8-го листопада 1918 року в центрі села було зібрано багатотисячне віче, на якому була створена Українська Народна Рада. До неї ввійшли найшанованіші люди села, включаючи представників німецького, угорського і єврейського суспільств.

9 листопада 1918 року Народна Рада в Ясіні проголосила Гуцульську Республіку (президент — Степан Клочурак) як частину ЗУНР і організувала з частиною УГА похід на Сигіт. На початку січня 1919 р. в селище прибув каральний гарнізон в кількості 608 чоловік. Дізнавшись про це, 42 ясінчани під виглядом Церковної коляди в присутності священника, під звуки трембіт прийшли на залізничний вокзал, де перебували угорці, і роззброїли гарнізон. Ясіню проголосили столицею Гуцульської Республіки, а її президентом обрали президента С. Клочурака. Ясінчани обрали герб «Тризуб», синьо-жовтий прапор, Українську народну раду в Ясіні, яку ще називали Гуцульською радою. Очолювати Раду народом був обраний С. Клочурак. Українська Народна Рада в Ясіні була добре організованим і демократично обраним органом влади. Вона підтримувала зв'язок з урядом ЗУНР, у якому була організована «Секція пропаганди для угро-русинів», яка постачала Закарпаття українською літературою й підручниками. У грудні 1918 року в Ясіню направляється 620-а каральна військова експедиція й урядовий комісар Кальман Фізешірі. 2 січня 1919 року в Станіславі (Івано-Франківськ) відбулося засідання Народної Ради Західної України, на якому проголошено об'єднання Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою. На ньому виступив С. Клочурак, якого тепло привітав голова ЗУНР Є. Петрушевич. У ніч із 6 на 7 січня відбулося збройне повстання, а 8 січня 1919 року було проголошене створення Гуцульської Республіки. Активну участь у цих подіях брали брати Василь, Дмитро й Іван Климпуші, Іванюки, Д. Німцук й інші. Усього брали участь у повстанні 86 чоловік, у тому числі 23 старшин і підстаршин військ ЗУНР. 13 січня 1919 року, військо Гуцульської республіки під командуванням С. Клочурука відправляється окремим поїздом у похід на Мараморський Сігет. До складу гуцульських сотень входять і добровольці з Галичини. За короткий період були звільнені села Рахівского району й місто Рахів. Однак поразка в Сігетській Коморі не дозволила далі продовжувати визвольний похід. А Гуцульська республіка проіснувала до окупації краю румунськими військами (червень — липень 1919 року).

У червні 1919 р. румунські війська зайняли Ясіня. Згодом, за рішенням Сан-Жерменської мирної конференції Ясіня, як і все Закарпаття, було приєднано до Чехословаччини.

По Сен-Жерменському договору (1919 р.) Закарпаття ввійшло до складу Чехословаччини. Ясіня стало прикордонним містечком. Розвивається торгівля, діють гуртові склади. Чеська влада сприяла розвитку сільського господарства. Надавалися кредити людям, які бажали придбати землю. Ремонтувалися дороги й будувалися нові автодороги, підпірні стіни (кашиці). Була побудована вузькоколійна залізниця (демонтована в 60-х роках за рішенням радянських владних структур). Розвивалася освіта: в 30-х роках у селі діють чотири початкові, одна «горожанська» (8-ми класна), і школа різьбярів по дереву. Створено футбольну команду, добровільну пожежну дружину. Гроші для їхньої діяльності виділяли брати Климпуші, які на той час володіли найбільшим деревообробним підприємством, інші підприємці. Активно діють «Просвіта», спортивні товариства “Січ”, “Сокіл”, “Товариство імені Духновича” й інші школи. Учні школи різьбярства виготовляли художні вироби, меблі, що мали попит у Європі. Зараз вироби майстрів села Ясіня знаходяться в Угорщині (Дунай-Кесо, Сомботгей), Чехії (Прага), Румунії (Сату-Маре). Політичні події 1938 року, розвал Чехословаччини, сприяли відродженню прагнень до волі, часів Гуцульської республіки. Жителі селища Ясіня активно підтримували діяльність уряду Карпатської України: Д. Климпуш був комендантом «Карпатської Січі», С. Клочурак був призначений міністром господарства, а потім військовим міністром. Брати Климпуші всіляко допомагали становленню української влади в краї.

19381939 рр. була проголошена Карпатська Україна. Ясінчани брали активну участь у війні проти Хортистської Угорщини, але під Хустом війська Карпатської України зазнали поразки. Упродовж 19441953 років велика кількість жителів селища увійшла до лав ОУН-УПА й вела визвольну боротьбу за незалежність України. 2-6 жовтня 1944 р. в селі рейдувала сотня "Вікторія", нав'язувала контакти із закарпатцями зі складу 13-ї угорської армії (можливо hu:3. magyar hadsereg ???). У цей час підрозділи УПА забезпечували відхід частин 27-ї угорської дивізії з «лінії Св. Ласла» (угор. Szent László-állás) до «лінії Арпада» (О. Пагіря).

14 жовтня 1944 року після 17-денного бою селище зайняли радянські війська (втратили 413 загиблими).

30 травня 1947 року Ясіня отримало статус селища міського типу[3].

Перші згадки про колишнє село Боркань — в кінці XIX століття. Боркань було об'єднано із селищем Ясіня рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967

Новітня історія[ред. | ред. код]

29 листопада 2015 року єпископ Ужгородський і Закарпатський Варсонофій здійснив Чин освячення новозбудованого храму Святої Трійці[4].

Економіка[ред. | ред. код]

Церква святих Петра і Павла

Однією з основних складових економіки селища є народне господарство: вівчарство, скотарство, бджолярство, мисливство, деревозаготівля та перероблювання, народні промисли.

Вівчарі села Ясіня, як і завжди, від початку створення села, літують на численних полонинах Ясінської долини: Гропа, Трофаниця, Близниця, Стеришора, Свидівець, Кевел-Дрегобрат, Чорнотисянський-Драгобрат, Кричунєска, Менчіль, Татульський—Менчіль, Татул, Ворожиска, Апшиниска, Ріпта, Левковиць, Медвежі, Плоска, Погарський, Довга, Григорівна, Середня, Озирне, Кукул, Козниска, Павхова-Козниска, Занога, Головчиска, Печініжиска, Ступи, Приморати, Сирилівка, Шумнєска.

У зв'язку зі зручним географічним розташуванням у Ясіні досить швидко розвивається індустрія туризму та відпочинку — безпосередня наближеність до таких гірськолижних курортів як Драгобрат та Буковель сприяє розширенню інфраструктури. Цікавою туристичною та лікувальною принадою Ясіня — стало купання в Гуцульському Чані.

Туристична інфраструктура[ред. | ред. код]

  • туристична база «Едельвейс», розташована у центрі селища біля стоку річок Чорної Тиси і Лазещини;
  • готель «Ясіня»;
  • туристичний готель «У Степана»;
  • приватні готелі «У Едити», «У Тараса»;
  • мотель «У Мухана»;
  • котедж «Олена»;
  • приватні садиби «У Моріки», «У Одарки», «Александр»;
  • приватні пансіонати «У Ярослава», «У Ірини», «У Ілони»;
  • ресторан «Скіфське полювання»;
  • готельно-ресторанний комплекс «Золота корона»
  • приватна садиба «У Пані Люби»
  • приватна садиба «У Романа»

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Водоспад Труфанець
Церква Вознесіння Господнього
Ясіня влітку

Пам'ятки природи[ред. | ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

Церква в Ясіні — досконалий зразок гуцульської школи дерев'яного будівництва, один з найгарніших і найвідоміших дерев'яних храмів України[5]. 21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, Струківська церква разом з іншими дерев'яними церквами карпатського регіону, була включена у список світової спадщини ЮНЕСКО[6][7]. Дзвіниця. 1813.

Велике гуцульське селище засноване вихідцями з галицької Гуцульщини і згадується в документах 1505 р.

Історія знаменитої Струківської церкви тісно пов’язана з історією заснування села. Місце, де стоїть Вознесенська церква, люди вважають святим і розповідають, як кілька сотень років тому повертався додому на галицький бік Карпат гуцул Іван Струк із села Зеленого з отарою овець. Добра погода і чарівна долина затримали пастуха, а коли вдарили морози, він кинувся до перевалу, але було вже пізно.

Раптова зима засипала снігом дорогу. Іван Струк зрозумів, що овець провести через перевал не вдасться, і вернувся в долину. Збив сяку-таку кошару і залишив овець напризволяще в ясеновій хащі, а сам повернувся додому. Навесні Іван Струк з сином вернувся на місце, де залишив отару, щоб знайти хоч залишки овець. Яке ж було його здивування, коли він побачив усіх овець живими та ще й з приплодом. Тільки чудом можна було пояснити рятунок стада.

Струк збудував на цім місці каплицю, а також хату з найбільшого ясеня, пень якого був такий широкий, що довкола нього могли сісти 12 людей, а в долині заснував село і дав йому назву Ясіня. Пізніше на місці каплиці збудували церкву.

Церква Вознесіння є однією з найдосконаліших дерев’яних церков на всій Гуцульщині. Є якісь чари в співвідношеннях бічних рамен та центрального зрубу, в гладко тесаних колодах зрубів, у ґонтових покрівлях дахів і в маленьких ліхтариках над ними.

Церкву необхідно обійти довкола, щоб мати просторову уяву про неї, щоб оцінити колену її частину. На одвірку церкви вирізано напис про те, що в 1894 р. Василь Попадюк дав кошти на престіл, а Гриць Павлючок, Петро Павлючок та Юра Сплящук (або Спащук) робили підвалини та іншу роботу з оновлення церкви. У 1994 р. до західного зрубу добудували з дерева довгий коридор.

Дзвіниця Вознесенської церкви за своїми архітектурними та художніми якостями займає місце серед найдосконаліших витворів закарпатського народного зодчества. Всі, хто писав чи говорив про ясінську дзвіницю, в один голос визнавали її найгарнішою, найдосконалішою, такою, що не має собі рівних у краї. Нижній чотиристінний зрубний ярус вище піддашшя переходить у восьмерик, який оптично ділиться на три частини дашками. Вкриває дзвіницю восьмисхиле шатро, увінчане главкою з хрестом. Світло і тінь вимальовують вишукані форми, акцентують горизонтальні членування, окреслюють кожну деталь дзвіниці. Висота смерекової споруди – 11 м.

Розповідають, що вона була перенесена до Вознесенської церкви в 1895 р. від знищеної пожежею церкви в північній частині селища (можливо, від церкви Св. Духа, що стояла в Нижній Ясіні і датувалася 1642 р.). Верхній одвірок декоровано композицією з хреста і солярних знаків і написом: “ANNO DOMINI 1813”. Архітектори Б. Я. Киндзельський та І. Р. Могитич реставрували церкву і дзвіницю в 1971 р.

Парох Ясіня Юлій Бачинський був в’язнем сибірських таборів від 1949 по 1956 р.

  • Церква Різдва Богородиціé У 1801 р. у верхній частині села була стара дерев'яна церква, що не підлягала ремонту, але вже існував урядовий проєкт нової церкви. Після її зруйнування збудували кам’яну церкву типової базилічної форми, присвячену Різдву пр. Богородиці.
  • Церква Св. Михаила(вул. Стебний)(19 ст.)
  • Церква св. ап. Петра і Павла
  • Костьол святих Петра і Павла (1814 р.)
  • Покровська церква (1903 р.). У 1801 р. в Нижній Ясіню була дерев’яна церква в доброму стані, забезпечена необхідними атрибутами. Шематизми Мукачівської єпархії за 1883 та 1915 р. згадують у Нижній Ясіні дерев’яну церкву Зішестя св. духа, збудовану в 1642 р. Церква згоріла в 1896 р., а в 1903 в нижньому кінці Ясіня збудували велику муровану церкву базилічної форми, яку освятив єпископ Юлій Фірцак.
  • Каплиця Вознесіння Господнього. 1931. Каплиця, збудована у формах класичної гуцульської п’ятизрубної церкви, безперечно, належала до цікавих пам’яток народної архітектури. Організував спорудження каплиці о. Олекса Кабалюк. Розповідають, що церкву і каплицю разом з кількома будинками спалили угорці (очевидно, йдеться про воєнні дії) 27 вересня 1944 р.
  • Церква св. Івана Хрестителя. 1926. Церкву збудували коштом вірників за ініціативою архімандрита о. Олекси Кабалюка. Гарна, пропорційна споруда належала до храмів “середньогуцульського” стилю. Подібно до православної церкви в Розтоках, споруда мала вежки з шатрами над невеликими бічними раменами та на гребені даху над вівтарем. У наві був гарного різьблення двоярусний іконостас. Образи намісного ряду прикрашали різьблені рами, а найпишніше було вирізьблено царські та бічні двері. Наступний праз-никовий ряд утворювали викладені в один ряд 12 ікон у простих рамах та “Тайна вечеря” посередині. Чудовим зразком гуцульського різьбарства була свічкова люстра, виконана учнями Ясінської різьбарської школи. Люстру купив і подарував церкві куратор православної громади Юра Кабалюк, про що свідчив напис: “ДАРОВАВ 30.VI.1926 ЮРА КАБАЛЮК ИЗ ЯСІНІ”. Розповідають, що церкву і каплицю разом з кількома будинками спалили угорці (очевидно, йдеться про воєнні дії) 27 вересня 1944 р.
  • Єврейське кладовище (19 ст.)
  • оборонні елементи Лінії Арпада

Пам'ятки скульптури[ред. | ред. код]

Пам'ятна стела герою Радянського Союзу Расулу Ісетову

Спорт[ред. | ред. код]

Докладніше: ФСК «Говерла»

Футбольна команда «Говерла» смт Ясіня була заснована в 1947 році як команда працівників місцевого лісокомбінату «Радянські Карпати». За період існування вона майже завжди виступала в чемпіонатах Закарпатської області.

Після розпаду СРСР команда на деякий час перестала існувати, але згодом була відроджена завдяки ентузіазму тренера Леоніда Овода, колишнього вихованця команди. У 2003 році футбольна команда «Говерла» була перейменована в Футбольний клуб. Президентом клубу було обрано депутата Закарпатської обласної ради Антона Зелінського.

Грає футбольна команда «Говерла» у чорно-червоній формі.

У 2008 році «ФК Говерла Ясіня» стала «Срібним Призером» Чемпіонату Закарпаття в Супер-Лізі.

У 2010 році на Чемпіонаті «Гуцульської Ліги» Рахівського району команда здобула «срібло».

З 2011 року «ФК Говерла Ясіня» виступає в Першій Лізі Закарпаття.

У Ясіні тривалий час функціонували гірськолижні школи спортивних товариств «Колос» і «Спартак». Її вихованці ставали призерами союзних чемпіонатів, чемпіонами та призерами республіканських і українських першостей.

У Лазещині добрих успіхів досягла школа з лижного спорту — брати Білосюки захищають честь збірної України на міжнародних змаганнях, у тому числі і на Зимовій Олімпіаді (Ванкувер)

Культура і мистецтво[ред. | ред. код]

Довгий час мистецькою візитівкою Ясіня був самодіяльний ансамбль пісню та танцю «Гуцульщина».

Відомі особи[ред. | ред. код]

У Ясіні народились:

У Ясіні зростали, формувалися та працювали:

  • Кабалюк-Тисянська Марія — поетеса.
  • Калинюк Василь Дмитрович (6.1.1937—15.3.2017) — композитор, диригент, заслужений діяч культури УРСР.
  • Качуряк Василь (1917—1998) — освітянин, поет, лісник.
  • Кущинський Антін — військовик І української революції, публіцист, громадський діяч, педагог (у школі с. Кевелів).
  • Нетяженко Василь Захарович — вчений у галузі терапії, член-кореспондент Академії медичних наук України (2002), заслужений діяч науки і техніки України (2001).
  • Онуфрак Іван (1941—2015)  — засновник і художній керівник народного аматорського ансамблю танцю «Візерунок» (м. Надвірна Івано-Франківської обл.).
  • Самчук Улас Олексійович — письменник, працював над романом «Гори говорять».
  • Сварич (Процюк) Світлана — педагог-організатор школи мистецтв ім. М. Леонтовича, художній керівник хору «Мелодія» (Київ).
  • Студеняк Василь (1922—2006) — педагог-організатор, актор самодіяльної драматургії.

Почесні громадяни:

  • Герой Радянського Союзу Расул Ісетов.

Див. також[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[1][ред. | ред. код]

Згадки (матеріали) про Ясіня
Автор Назва видання чи публікації Місце, суб'єкт та рік видання Сторінки або предметна область Наявність у публічних бібліотеках
Бендак Ю., Масляник·О. Художники Закарпатської Гуцульщини Львів: Тиса, 2013 в тому числі репродукції полотен Василини Зейкан, Михайла Кузюка, Юрія Кузюка, Ріти Мініх, робіт Михайла Тулайдана ЛНБ-С
«Бурун» Воєнне значення й стратегічне положення Закарпаття // Війна й техніка: Воєнно-науковий збірник Париж, 1938 37-44 www
Вінч Майкл «Одноденна держава»: свідчення англійського очевидця про події Карпатської України Київ: Темпора, 2012 47-99, 111—114, 116—118, 125—126 і 131—132, 205, 206, 209, 214—218, 309—310 (на сторінках містяться спогади про Климпушів, архимандрита Кабалюка, Спасюка, Клочурака, гуцулів і урядовців Ясіня), світлини
Заплетал Ф. Ясіня й Карловіці - про Струківську церкву (також на стор. газути «Трибуна» СБ у Празі
Заплетал Флоріан Дерев'яні церкви Закарпаття. Фотоальбом. Передм.: Миколи Мушинки, упор. Михайла Сирохмана. Ужг. : Вид-во Олександри Гаркуші, 2015 с. 20, 21 -
Кобилюх Василь Гуцульщина в праісторії та санскриті В матер. «Історія Гуцульщини» за ред. Миколи Домашевського, Т. 5. — Львів: Логос, 2000 44 БК-Я
Масляник·О. (упор.) Гуцульщина у Львові Львів: Тиса, 2012 в тому числі біографічні довідки Василя Бузака, Володимира Звонаря, Володимира Тимчука ЛНБ-С
Мокін В. Б. Геоінформаційна аналітична система моніторингу якості і використання водних ресурсів та стану водогосподарських об'єктів річки Тиса у Закарпатській області Вінниця: Універсум, 2000 досл. верхів'я басейну р. Тиса ЛНБ-С
Мушинка Микола Володимир Гнатюк і Закарпаття: дисертація Пряшів - -
Пагіря Олександр Між війною та миром: відносини між ОУН і УПА та збройними силами Угорщини (1939—1945) Торонто-Львів: Вид-во «Літопис УПА», 2014 272, 430 ЛНБ-С
Пушик Степан Колишній контрабандист // Ватра на Чорній горі Івано-Франківськ: Нова зоря, 2001 172 ЛНБ-С
Schrift und … ZONE 12 COL XXXI KOROSMEZO und MIKULICZYN 4673 Відень: k.u.k. militärgeographisches institut, 1880 висвітл. мапа краю ЛНБ-С
Василь Тарчинець Полковник із Ясіня Львів: Камула, 2003 про О. Борканюка ЛНБ-С
Тимчук Володимир Гуцульське повстаннє Львів: Астролябія, 2014 поема ЛНБ-С
Фельбаба-Клушина Любов Рослинний покрив боліт і водойм верхів'я басейну р. Тиса (Українські Карпати) та флювіальна концепція його охорони: [монографія] Ужгород: Ліра, 2010 досл. верхів'я басейну р. Тиса ЗОУНБ
Штефан Августин Августин Волошин, президент Карпатської України Торонто: Карпатський дослідний центр, 1977 46, 47, 58, 83, 175 -
Ястремська Тетяна Традиційне гуцульське пастухування Львів: НАН України, ІУ, 2008 349 ЛНБ-С
  1. Ця категорія містить відомості лише про книги та наукові публікації, в яких на сторінках йде мова про селище. Введені скорочення для публічних бібліотек: «БК-Я» — будинку культури Ясіня, «ЛНБ-С» — Львівська національна бібліотека ім. В. Стефаника, ЗОУНБ — Закарпатська обл. універс. наук. бібл-ка ім. Ф.Потушняка і т. д. '«www» — матеріал можна стягнути в Інтернеті.