Смологовиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Смологовиця
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Хустський район
Громада Іршавська міська
Код КАТОТТГ UA21120130180026993
Основні дані
Населення 369
Площа 0,479 км²
Густота населення 770,35 осіб/км²
Поштовий індекс 90117
Телефонний код +380 3144
Географічні дані
Географічні координати 48°25′59″ пн. ш. 23°00′22″ сх. д. / 48.43306° пн. ш. 23.00611° сх. д. / 48.43306; 23.00611Координати: 48°25′59″ пн. ш. 23°00′22″ сх. д. / 48.43306° пн. ш. 23.00611° сх. д. / 48.43306; 23.00611
Середня висота
над рівнем моря
441 м
Місцева влада
Адреса ради 90110, Закарпатська обл., Іршавський р-н, с. Чорний Потік, 153
Карта
Смологовиця. Карта розташування: Україна
Смологовиця
Смологовиця
Смологовиця. Карта розташування: Закарпатська область
Смологовиця
Смологовиця
Мапа
Мапа

Смолого́виця (Смологовиця) — село в Україні, в Закарпатській області, Хустському районі. Входить до складу Іршавської міської громади.

Історія

[ред. | ред. код]

З околиць Смологовиці походить залізна зброя: наконечники списів, ножі пшеворської культури.

Історична назва села — Мала Абранка (Kisábránka) походить від назви річки Абранки — лівої притоки річки Іршавка. Час появи русинської назви села Смологовиця невідомо і в документах XVII—XVIII ст. в. воно не зустрічається. На останньому аркуші урбарія 1603 року приведений «список нових сіл, побудованих Жигмондом Ракоці після смерті Гашпара Магочі (Mágócsi Gáspár)», тобто між 1595 і 1603 р серед сіл округи Krajna в цьому списку є село Abranka (поки без поділу на Велику — суч. с. Локіть і Малу — суч. с. Смологовиця).

У 1610 згадується як — Nagj Abranka, 1645-Nagy Abramka, 1728-Abrahanka, 1773-Nagy Abranka, 1877- Ábránka (Kis-), 1924-Abranka, 1930- Abranka.

1946 рік: Внаслідок збройної сутички з опергрупою МГБ у селі Смологовиця на Закарпатті повстанці УПА знищили старшого оперуповноваженого райвідділу МГБ і директора маслозаводу, роззброєні і відпущені двоє міліціонерів. Церква Успіння пр. богородиці. 1851.

храм Успіння пр. богородиці. 1851.

Дерев'яну церкву згадують у 1733 та 1778 роках. Теперішня мурована церква, збудована за священика Михайла Ґріґашія, вкрита етернітом. Збережено гарний старий іконостас, але ікони вже перемальовані. Біля церкви стоїть проста каркасна дерев'яна дзвіниця. Великий дзвін відлив Ріхард Герольд у Хомутові в 1924 р.

Присілки

[ред. | ред. код]

Ізгога

Ізгога - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Смологовиця

Згадки:1600: Izgogafalva, 1613: Izgogafalva

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 379 осіб, з яких 186 чоловіків та 193 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 369 осіб.[2]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,46 %
російська 0,54 %

Відомі люди

[ред. | ред. код]

В селі народився український політик Пинзеник Віктор Михайлович та заслужений вчитель України і художник Бурч Василь Васильович (1919—1993).

Туристичні місця

[ред. | ред. код]

- храм Успіння пр. богородиці. 1851.

- скарб залізної зброї: наконечники списів, ножі пшеворської культури.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]