Бокшай Йосип Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йосип Йосипович Бокшай
Бокшай Йосип Йосипович.png
Народився 20 вересня (2 жовтня) 1891
Кобилецька Поляна[1]
Помер 19 жовтня 1975(1975-10-19) (84 роки)
Ужгород
Поховання цвинтар «Кальварія»
Підданство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Громадянство ЧехословаччинаУгорщина Угорщина УРСР
Національність угорець
Діяльність художник, педагог
Alma mater Академія образотворчих мистецтв (Будапешт)
Партія безпартійний
Діти Йосип (1930—2002)
Нагороди Народний художник СРСР Народний художник України Заслужений діяч мистецтв УРСР
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Йо́сип Йо́сипович Бокша́й (*2 жовтня 1891, с. Кабола-Поляна Тисодолинянського повіту Марамороського округу Австро-Угорщина (нині — Кобилецька Поляна,Рахівський район, Закарпаття, Україна) — пом. 19 жовтня 1975, Ужгород) — український живописець, педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР1951), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР1958), Народний художник України (1960 р.), Народний художник СРСР (1963 р.)[2].

Життєпис[ред.ред. код]

Йосип Бокшай народився 2 жовтня 1891 року в селі Дертяньліґет, Марамороського округу, Австро-Угорської імперії (нині с. Кобилецька Поляна, Рахівського району, Закарпаття) у родині греко-католицького священика[3]. Вчився у Академії образотворчих мистецтв у Будапешті (1910 — 1914) у Ревеса Імре. З 1918 працює в Ужгороді як художник і педагог. Багато уваги Бокшай приділяв вихованню мистецької молоді. Разом з А. Ерделі вперше на Закарпатті організував художню школу. Входив до складу Товариства діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі.

Під час Першої світової війни Йосип Бокшай мобілізований рядовим до австро-угорської армії, 1915 року він потрапляє до російського полону. Після довгих поневірянь Туркестаном Бокшай опиняється у Центральній Україні, де поміщик Катеринославської губернії Н. Грабовський, побачивши талант молодої людини, надав у розпорядження художника бібліотеку, олійні фарби і створив умови для творчості. Тоді Йосип Бокшай посеред жахів війни починає створювати українські пейзажі, жанрові композиції, спілкуватися з селянами, їх родинами.

З 1951 до 1957 року Бокшай працював на посаді доцента Львівського державного інституту. У цей період і в 60-70 роки ХХ ст. жодна виставка, що відбувалась в межах СРСР не обходилась без картини Бокшая.

Помер 1975 року в Ужгороді. Похований на цвинтарі «Кальварія»[4].

Стиль і доробок[ред.ред. код]

Художник широкого діапазону, Бокшай проявив себе у станковому і монументальному малярстві. Бокшай — майстер пейзажу, але серед його творів є і жанрові картини, портрети, натюрморти. Після війни Бокшай плідно працював над створенням величного образу природи рідного краю («Озеро в горах», 1946, «Синевир», 1952, «Полонина Рівна», 1954, та ін.). Романтикою пройняті картини «Бокораші», 1948, «Зустріч на полонині», 1957, що відображають народний побут і звичаї. Для творів Бокшая характерні оптимізм, емоційний, соковитий живопис, інтенсивний колорит.

На думку Ігоря Шарова, Бокшай — це холодний логік. Висока вимогливість, професіоналізм тісно спліталися у творах митця з безпосередністю, життєрадісністю, новизною світобачення. Майстер практично ніколи не доповнював і не переписував свої картини. Протягом творчого шляху Бокшая змінювалося його ставлення до пейзажних образів. Пейзажі, написані у 20-х роках ХХ ст. відрізняються камерним, інтимним звучанням, а більш пізнім роботам характерна епічність, монументальність, незважаючи на невеликі розміри робіт.

Персональні виставки: 1962, 1963, 1971 pp. — м. Ужгород, 1978 р. — м. Київ.

Діти[ред.ред. код]

Син Йосип (1930—2002) — український та угорський живописець.

Світлини[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Художник Це незавершена стаття про художника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.