Бокшай Йосип Йосипович

Йосип Йосипович Бокшай
Народився	20 вересня (2 жовтня) 1891 або 2 жовтня 1891; Кобилецька Поляна
Помер	19 жовтня 1975 (84 роки) або 9 жовтня 1975 (84 роки); Ужгород
Поховання	цвинтар «Кальварія»
Країна	Чехословаччина→ Угорщина→ УРСР Австро-Угорщина
Діяльність	художник, педагог
Галузь	живопис, пейзаж і портретний живописd
Alma mater	Академія образотворчих мистецтв (Будапешт)
Відомі учні	Медвецький Микола Вікторович, Бокшай Йосип Йосипович, Гарані Йосип Йосипович, Ілько Іван Іванович, Дубіш Іван Іванович, Мальчицький Семен Йосипович, Марчук Володимир Миколайович, Габда Василь Георгійович, Сухоруков Олександр Олександрович, Зарицький Іван Васильович і Егреші Терезія Омелянівна
Знання мов	українська
Членство	СХ СРСР
Жанр	портрет
Партія	безпартійний
Діти	Йосип (1930—2002)
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бокшай.

Йо́сип Йо́сипович Бокша́й (2 жовтня 1891, с. Кобилецька Поляна Тисодолинянського повіту Марамороського округу Австро-Угорщини — 19 жовтня 1975, Ужгород) — український живописець, педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1951), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (з 1958), Народний художник України (1960), Народний художник СРСР (1963)^[4].

Життєпис[ред. | ред. код]

Йосип Бокшай народився 2 жовтня 1891 року в селі Дертяньліґет, Марамороського округу, Австро-Угорської імперії (нині с. Кобилецька Поляна, Рахівського району Закарпатської області) у родині греко-католицького священика^[5]. Вчився у Академії образотворчих мистецтв в Будапешті (1910 — 1914) у Ревеса Імре. З 1918 працював в Ужгороді як художник і педагог. Багато уваги Бокшай приділяв вихованню мистецької молоді. Разом з Адальбертом Ерделі вперше на Закарпатті організував художню школу. Входив до складу Товариства діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі.

Під час першої світової війни Йосип Бокшай був мобілізований рядовим до австро-угорського війська. 1915 року він потрапляє до російського полону. Після тривалих поневірянь Туркестаном Бокшай опиняється в Центральній Україні, де поміщик Н. Грабовський з Катеринославської губернії, побачивши талант молодої людини, надав у розпорядження художника бібліотеку, олійні фарби і створив умови для творчості. Тоді Йосип Бокшай посеред жахів війни починає створювати українські пейзажі, жанрові композиції, спілкуватися з селянами, їхніми родинами.

З 1951 до 1957 року Бокшай працював на посаді доцента Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва (нині — Львівська національна академія мистецтв). У цей період і протягом 1960-х-1970-х років майже жодна виставка, що відбувалася в межах СРСР, не обходилась без картини Бокшая.

Помер 1975 року в Ужгороді. Похований на цвинтарі «Кальварія» в Ужгороді.^[6].

Могила народного художника СССР Бокшая Й.Й

Стиль і доробок[ред. | ред. код]

Художник широкого діапазону, Бокшай проявив себе у станковому і монументальному малярстві. Бокшай — майстер пейзажу, але серед його творів є і жанрові картини, портрети, натюрморти. Ілюстрував, поміж іншим, художні книги (Антонія Бобульського та ін.) Після війни Бокшай плідно працював над створенням величного образу природи рідного краю («Озеро в горах», 1946, «Синевир», 1952, «Полонина Рівна», 1954, та ін.). Романтикою пройняті картини «Бокораші», 1948, «Зустріч на полонині», 1957, що відображають народний побут і звичаї. Для творів Бокшая характерні оптимізм, емоційний, соковитий живопис, інтенсивний колорит.

На думку Ігоря Шарова, Бокшай — це холодний логік. Висока вимогливість, професіоналізм тісно спліталися у творах митця з безпосередністю, життєрадісністю, новизною світобачення. Майстер практично ніколи не доповнював і не переписував свої картини. Протягом творчого шляху Бокшая змінювалося його ставлення до пейзажних образів. Пейзажі, написані у 20-х роках ХХ століття відрізняються камерним, інтимним звучанням, а пізнішим роботам характерна епічність, монументальність, незважаючи на невеликі розміри робіт.

Персональні виставки відбувалися в Ужгороді (1962, 1963, 1971 роках) та у Києві (1978 рік).